Командир підрозділу К2 54-ої окремої механізованої бригади майор Кирило Верес розповів про свій військовий шлях. До російсько-української війни Верес був директором одного з нудистських пляжів у Києві та не мав до військової справи жодного стосунку. Сьогодні у нього за плечима дев'ять років бойового досвіду та безліч успішно виконаних військових операцій.
Про це йдеться в сюжеті "Українського свідка".
Зазначається, що Верес відомий в українському інформаційному просторі. Він – Герой України, володар "Золотої Зірки" та повний кавалер ордена Богдана Хмельницького.
Верес на війні з 2014 року, а його військовий шлях почався з оточення українськими військами Слов’янська. У 2015 році Верес разом з генерал-майором Віктором Ніколюком затримав кадрових офіцерів російського ГРУ Єрофеєва та Олександрова, яких згодом обміняли на Надію Савченко.
У березні 2022 Верес організував оборону Мар’їнки і зупинив просування російських військ на південно-східній околиці міста. Зараз чоловік воює на Бахмутському напрямку. Він називає свій батальйон "Бахмутським", бо чимало бійців – місцеві та фактично воюють за своє місто.
"Тут проти нас стоять всі, хто тільки можна: і спецпідрозділ «Ахмат», і регулярні війська, і ополчення «ЛДНР», – розповідає Кирило. – А найсильніші з них – це представники «Вагнера». Не найпрофесійніші, а саме найсильніші. Вони найбільш вмотивовані, вибору в них немає: або вони беруть наші позиції та через пів року їдуть додому, або вони відмовляються йти в атаку і їх розстріляють впритул".
Військовий розповів історію про те, як його підрозділ дроном ганяв росіянина – одного з небагатьох, який вижив після бою. ЗСУ дроном скидали на нього гранати і окупант намагався сховатись в бліндажах, з яких його виганяли свої ж. Потім Верес дроном показав напрямок – куди окупантові треба рухатись, аби здатись в полон. Противник все зрозумів і пішов за дроном.
"Людина – така тварина, яка дуже хоче жити, – пояснює Кирило. – Тварину буває важко вбити, а людина ще й думати вміє. Вона робить все, аби вижити. Андрюша так звали того росіянина –додумався, що я йому сигналізую дроном, бо дуже хотів жити".
До російсько-української війни Верес був директором нудистського пляжу Довбичка на Трухановому острові у Києві. Але, починаючи з 2014го, Верес– у війську. Війні він присвятив третину свого життя.
"Я про це не жалкую, – каже він. – Це моя робота. Єдине, про що жалкую – що не проводив час із сином". Синові Вереса вже вісім років, він народився після початку російсько-української війни.
24 лютого Верес зустрів на позиціях.
"21 лютого наш командир бригади сказав, що завтра може початись повномасштабне вторгнення. 22 лютого 100% мого особового складу було на передній лінії оборони: мінометники, артилеристи тощо, – каже він. – Це відбувалося у Красногорівці, Донецька область. Страху не було, я знав, що повномасштабна війна станеться рано чи пізно. Але не очікував, що росіяни підуть в наступ на решті території України. Я хотів думати, що вони підуть на Донбас".
Назва підрозділу Вереса – К2 – походить від імені та по-батькові Вереса: за паспортом він Кирило Кирилович. Коли придумували назву, підрозділ був зовсім невеликим, лише 9 осіб. /"Вирішили не вигадувати велосипед, – каже Верес. –Назвалися просто К2".
Також військовий протягом інтерв’ю багато розмірковував про т.з. сонечок – тих, хто на фронті має звичку жалітись на все на світі.
"Я вважаю, що більшість «сонечок» перебільшують наявні проблеми. Кажуть, у Бахмуті люди два дні не їдять? Та візьми ту піч, привези в окоп, нагодуй їх! Але ж ні, не можна – там стріляють! Так, стріляють, бо це війна. Насправді все дуже просто: хочеш вмерти – йди вмирай, хочеш жити – вчись".
Верес пояснив, чому він не вважає і ніколи не вважав росіян слабкими.
"Вони сильні. Не розумні, але сильні, – зазначає він. – І їх дуже багато. Що робити з їхнім величезним мобілізаційним ресурсом? Треба бути мудрішим та більше знищувати". Свою думку Верес підсумовує уже крилатою фразою: "За Україну треба не вмирати, за Україну треба вбивати".