"Вони летіли на крик своїх, і теж опинялися в пастці"
Зима перед повномасштабним вторгненням. У Центрі сезон гібернації кажанів у розпалі — зимують близько 3 000 підопічних. 2022-го він святкує десять років від заснування, і Альона планує грандіозну церемонію випуску тварин на волю, яку проводять щороку навесні з урочистостями і публікою у Фельдман Екопарку. Але на ювілей хочеться чогось ще яскравішого.
Події після 24 лютого ці плани руйнують. Місто регулярно обстрілюють росіяни, а третина кажанів, що зимували в резиденції Центру — в екопарку, опиняється на лінії вогню. Добратися туди, щоб евакуювати їх, нереально.
Наприкінці березня двоє фахівців Центру - Антон Влащенко та Альона Шуленко - попри небезпеки від обстрілів, усе ж потрапили до бет-колайдеру. Всі підопічні, на щастя, були живі і здорові. Їх перемістили до будівлі Центру, що в самому місті. Відтоді "лікарня" приймає крилатих пацієнтів тільки там.
— Найбільша шкода від війни для рукокрилих у тому, що руйнуються їхні сховища. В лютому було холодно, і кажани міцно спали в щілинах багатоповерхівок. Доволі багато колоній рукокрилих перебували в районі Салтівки, яку часто обстрілювали. Ми не можемо сказати точно, скільки тоді постраждало, але разом з людьми гинули і тварини, це факт.
Впродовж літа-осені багато кажанів також страждали. Будинки з пошкодженими або відкритими вікнами перетворюються в пастки для них. Під час міграції кажани групами залітали у ці вибиті чи відкриті вікна в пошуках денного сховища, а потім не могли вилетіти і гинули там від голоду та зневоднення.
З серпня до жовтня ми забрали з квартир понад 3 000 тварин. Майже половина були вже при смерті. Бувало, що власники після довгої відсутності в місті повернулися в квартиру, а там повно мертвих кажанів, бо забули зачинити вікно чи його пошкодило вибуховою хвилею.
Крім того, тварини часто потрапляли у проміжок між склом — вони падають туди, не можуть вибратися і починають кликати інших кажанів. Ті прилітають і теж опиняються в пастці.
Галасливі сусіди
Б’ємося об заклад, що ви чули історії, як містяни виявляли в себе на балконі сотні кажанів. Ці тварини дійсно залишаються на зимівлю в містах і зимують у будівлях, бо ті нагадують їм скелі. Це явище існує вже декілька десятиліть.
— У 2009 році ми з колегами-дослідниками зіштовхнулися з тим, що в нашому місті рукокрилі страждають через ставлення людей. Це була зима, і з будівлі Держпрому, де замінювали вікна, викинули прямо на мороз, на проїжджу частину, велику групу кажанів. Ми були в експедиції, не змогли їм допомогти, і тварини загинули.
Після того ми розвісили по місту оголошення, що в разі знахідок рукокрилих, будь ласка, передавайте їх нам в Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна на кафедру зоології. І люди почали приносити тварин. Спочатку не було, де організувати Центр, і ми тримали їх у себе вдома. Так у 2012 році у мене в холодильнику одночасно зимували 200 кажанів.
Згодом нас підтримали колеги з екопарку та надали приміщення, і ми окрім досліджень поринули й в практичний напрямок — природоохоронний. Ми почали рятувати кажанів спершу у межах міста, а пізніше переданих з усієї України.
Останні 40 років деякі види рукокрилих почали зимувати в шпаринах багатоповерхівок, бо там є достатньо сховищ і вдалі температурні умови. Чому деякі тварини перестали мігрувати на зиму достеменно невідомо. Імовірно, через зміни клімату, зими стали тепліші. Також причиною може бути доступність наявних сховищ тут.. Це ще вивчається науковцями.
Тому поступово наростає і проблема співіснування кажанів і людей у містах. Люди часто не готові миритися з тим, що тварини живуть поряд із ними, скаржаться, що ті пищать, шумлять. Ну вони дійсно галасливі сусіди, тому я розумію тих, хто скаржиться (коли надворі плюсова температура, тварини можуть прокидатися, щоб попити або ж для спарювання, - LB.ua). Але кажанів не можна виганяти взимку. Чи ще гірше — знищувати (кажани внесені до Червоної книги і знищення однієї особини карається штрафом від 600 грн — LB.ua).
До слова, на сайті Центру ви знайдете багато корисної і цікавої інформації щодо рукокрилих, зокрема, що робити, якщо до вас в будинок залетів кажан, чи поселився поруч.
Фея кажанів
Загроз для цих тварин у місті є дуже багато. Переважно через те, що зиму вони проводять в стані сну — гібернації. Тоді в кажанів усі процеси заповільнюються і вони стають практично нерухомими. І через це дуже вразливими. Тому в Центрі не просто допомагають пройти зиму тим, хто залишився без схованки, а й проводять лікування.
— У нас є унікальний ветеринар (Анастасія Доманська - LB.ua): вона, по-суті, першою в Україні взялася за лікування рукокрилих у 2017 році, і в неї вже є дуже цікавий досвід: різноманітні операції, приймання пологів, видалення грижі, лікування зубів, лікування ока. Вона просто фея кажанів.
Звісно, не завжди можна вилікувати тварину і повернути в природу. На жаль, найчастіше трапляються переломи крил (у них дуже ніжні й тендітні крила та тонкі кістки), після чого кажану складно повернутися до польотів.
Переломи стаються з різних причин, переважно через свійських котів, котрі ловлять кажанів десь біля будинків, і потім нам люди приносять уже травмованого. Також воронові птахи нападають на них (дзьобають): коли ті з різних причин опиняються на землі беззахисні. Але найчастіше це люди. Іноді випадково — хотіли спіймати а зламали крило, іноді викинули, як сміття, з балкону на землю й поки вони лежать безпомічні, на них нападають коти та птахи. Добре, якщо на дворі не мороз та добрі люди знайдуть їх і передадуть нам — тоді у них є шанс.
Погана репутація
З усіх тварин кажанам, мабуть, дісталось упередженості від людей чи не найбільше: кровопивці, безжальні хейтери ваших зачісок і винуватці ковід-пандемії. Але лише три види із понад 1 400 харчуються кров’ю свійських птахів та тварин, живуть вони в Латинській Америці, а мешканців українських територій це не стосується. Волосся ваше, як і кров, їх теж не цікавить, а літати поряд з людиною вони можуть тому, що довкола неї кружляють комарі, або ж інші комахи. З інфекціями і коронавірусом теж не все так однозначно.
— Репутація в кажанів склалась не в один момент. Люди завжди боялися всіх тварин, пов’язаних з ніччю. Тому і кажанам, як нічним створінням, дісталося. Плюс книги-фільми зробили свій внесок. Ті ж твори про Дракулу, це ж не відповідає дійсності.
Насправді їм абсолютно байдуже до нас: вони живуть у своєму світі, харчуються переважно комахами, і єдине, що їх цікавить, це сховище. Вони не будуть гнізд, як птахи, тому обирають печери або щілини в наших будинках.
З ковідом теж було тяжко, ми виступали їхніми адвокатами. Рукокрилих підозрюють, бо у них є свої коронавіруси, котрі схожі на COVID-19, але саме його в самих кажанах не знайшли. Є припущення, що між кажаном та людиною був проміжний господар, до котрого спочатку потрапив коронавірус. Так, коронавірус кажанів на 96% схожий з COVID-19, але наразі немає доказів прямої передачі вірусу від кажана до людини. Й, знову ж, в цьому підозрюються тропічні крилани, не наші рукокрилі.
Взагалі кажани мають дуже цікаву імунну систему і стійкість до багатьох вірусів, тобто можуть бути носіями і при тому не хворіти, а можуть навіть одужувати. Все це пов’язано зі швидким метаболізмом і здатністю літати, бо коли вони летять — температура тіла дуже підвищується, відповідно у вірусів стрімко знижуються шанси на зараження.
В кажанах дуже багато цікавого, що може бути корисним для людей. Це ехолокація — їхній спосіб орієнтування в просторі: вони випускають звуки високої частоти, котрі, відбиваючись від предметів, ехом повертаються до них. Крім кажанів, цей спосіб орієнтації використовують лише дельфіни в воді. Це також може бути нам корисним, особливо в напрямку, що стосується незрячих людей.
Навіть та ж зимова сплячка, вона називається гібернація. Це не зовсім сплячка. Вона відрізняється від зимівлі ведмедів. Кажани здатні знижувати усі процеси свого тіла, серцебиття, частоту дихання, температуру тіла. Відомості про те, як їм це вдається, можуть бути корисними, коли людству треба буде летіти в космос на далекі відстані. Зараз це звучить, як фантастика, але в майбутньому все може бути.
Ймовірно це одна з причин, чому вони так довго живуть (в середньому 15 років, але бували й рекордсмени до 42 років — LB.ua), ймовірно, через зазначені вище особливості, але наразі це питання ще досліджується вченими. Кажани — дуже цікаві тварини.
Навіщо рятувати кажанів?
— Мене про це запитують регулярно. По-перше, в природі нічого не існує дарма. Все живе грає свою роль у природі, ми просто не завжди бачимо ці взаємозв’язки, бо люди рідко цікавляться цим.
Кажани грають важливу роль — перш за все, вони регулюють чисельність комах. Вони поїдають комах-шкідників, які потенційно небезпечні для врожаю на полях, для нашого для лісу. Якби не кажани — нам довелося б витрачати дуже багато коштів на пестициди. Як це зараз відбувається в США: понад десять років як у них вимирають кажани через грибне захворювання "White nose syndrome", котре вражає шкіру кажанів під час зимівлі в печерах, й це неможливо зупинити. У зв’язку з тим, що скорочується чисельність кажанів, вони щороку на пестициди витрачають на 50 більйонів доларів більше ніж у попередні роки. Тобто кажани грають роль наших охоронців садів, лісів та ланів.
Наслідки нерозуміння важливості тварин в природі можна побачити в історії, що сталася в Китаї, коли люди знищили горобців (ніби ті нищать врожаї зерна) й згодом з’явилося багато комах. Тоді люди втратили врожай і був голод. Приблизно те саме може бути, якщо ми втратимо кажанів.
Рукокрилі дуже повільно розмножуються — 1-2 дитинча на рік. Коли люди знищують колонію кажанів (а в шпарині одного балкону може жити до 1 000 особин) ми втрачаємо частину популяції, на відновлення якої потрібно багато часу.
Другий момент, менш значущий, але все ж: їхнє гуано (екскременти) мають дуже багато фосфору й азоту та, повертаючись в ґрунт, збагачують його. Їдять кажани багато, одну третину власної ваги. Відповідно, гуано теж виходить немало. Окрім того самі кажани є об’єктом харчового ланцюжка. Їх їдять сови, куниці.
Кажани є важливим елементом біорізноманіття наших екосистем, а також вони визнані біоіндикатором стану навколишнього середовища.
Усі кажани занесені до Червоної книги України, і це не з проста. Вони дійсно можуть опинитись під загрозою зникнення, як це нещодавно сталося з довгокрилом звичайним та велетенською вечірницею. Остання - найбільший вид кажанів в Європі. Люди знищили всі колонії цього виду і він зник, 60 років на території України його не бачили, і лише в 2009-му ми цей вид знову виявили в Чорнобильській зоні відчуження. Кажани визнані вразливими тваринами, що потребують охорони, так само як і їхні сховища.
"Чи хочемо ми, щоб після війни у нас залишилися лише спалені ліси та знищені поля?"
Запитую в Альони, чи не закидують їм, мовляв "війна, треба людей рятувати, а ви чимось не тим займаєтесь".
— Практично ні. В цілому, люди схвально ставляться, бо ми вже не перший рік працюємо, і для нас взагалі війна стала тестом на випробування, чи встоїмо. До нас продовжують звертатися і передавати кажанів з різних міст (про знахідки кажанів Центру повідомляли й військові, та люди, які залишалися в гарячих точках — LB.ua).
Раніше до вторгнення було краще з транспортуванням: потяги і автобуси брали коробки з кажанами. Зараз у Харків менше приїздить транспорту, то шукаємо переважно приватних водіїв, добираємось іноді й самі. У нас немає лімітів, приймаємо всіх. Так само в Харкові залишився наш постачальник комах для харчування кажанів, з яким співпрацюємо вже багато років.
Диванні критики будуть завжди, котрі самі нічого не роблять й нікому не допомагають. Я теж подібне зустрічала — "чому ви не лікуєте людей, а лікуєте собак?". Вибачте, завжди є люди, котрі допомагають дорослим, є ті, які дітям, а є ті, хто тваринам. У кожного своя ніша.
Ми займаємось допомогою тваринам, бо вони того потребують. Я вважаю, що війна не війна, вибачте, а що ми хочемо залишити? Заради чого ми боремось? Після війни ми хочемо, щоб у нас залишилися тільки знищені поля й спалені ліси в жахливому стані без кажанів і з великою кількістю комах? Це також наша цінність — зберегти природу в належному стані.
