Відновлення
У квітні в місті не було ні світла, ні газу. Нині влада звітує про майже 100% готовність інфраструктури до опалювального сезону. Відновили і випробували комунальні котельні, майже всі з них були пошкоджені окупантами. Вони забезпечуватимуть тепло в частині багатоквартирних будинків, школах, дитсадках. Лікарні також готові до морозів.
Інша історія – окремі котельні багатоповерхівок. Їх мешканці ремонтували здебільшого власними силами, але полагодили ще не всі.
"Наприклад, є будинок на вулиці Миру, там у секцію було декілька влучань, і хоч котельню вони відновили, дах ще не відремонтували. Тобто котельню вони запустити зможуть, але наскільки вона буде ефективна – дуже велике питання", – розповідає Тарас В'язовченко, депутат міськради Ірпеня.
Те саме стосується будинків, де досі не вставили всі вікна. Адже якщо одна квартира не прогріватиметься, в інших теж буде холодно. Хтось навіть замінював вікна у квартирах, чиї власники ще не повернулися, аби дім не втрачав тепло.
"Не всі сподіваються на державні програми і не хочуть затягувати час. Люди готові максимально відновлюватись, у кого є можливість", – зазначає депутат.
Будинок волонтерки Тетяни Цап’юк, яка їздить розбирати завали з Добробатом (добровольчим будівельним батальйоном, що відбудовує та відновлює будівлі й інфраструктуру), також постраждав від росіян. Нині вони замінюють вікна власним коштом, щоб устигнути до морозів. Також планують із сусідами поставити нові вікна в під’їзді.
"Але наш будинок за мірками Ірпеня ще щасливчик. Ситуації різні абсолютно в кожного, от у сусідньому домі просто діри в стінах, і це, звісно, впливатиме на обігрів усього будинку. А мої приклади з Добробатом (де розбирали завали. – LB.ua) і моїх друзів – на жаль, ущент зруйновані, попелища", – ділиться Тетяна.
Майже 40 будинків у місті потрібно зносити через аварійний стан, 80 багатоквартирних потребують капітального ремонту, підключити їх до системи опалення не вийде, зазначає Тарас В'язовченко.
"Але є люди, які там продовжують жити і не хочуть виїжджати. Опалення в тих будинках точно не буде, бо гріти 70% порожніх квартир невигідно, газ недешевий. Мешканці якось протягнули туди електрику і сподіваються там зимувати. Є також ті, хто поміняв вікна і хоче залишатися в аварійному будинку, але він відновленню не підлягає", – пояснює чиновник.
Таким пропонували переїхати в тимчасове житло. У місті є модульне містечко на 350 людей, утім воно майже заповнене. Також є містечко від Укрзалізниці із залізничних вагонів, що вміщує близько сотні людей. А зараз ремонтують будівлю колишнього табору. Там зможуть розміститися 500 людей.
Велике питання для міста – чи витримають електромережі зимовий сезон, адже, наприклад, модульне містечко все на електриці, навіть опалення. Наприкінці вересня вибухнув один трансформатор. Його полагодили швидко, але коли мережі відновлювали після окупації, десь прокладали свіжі кабелі, а десь просто спайки зі старих робили, зазначає В'язовченко.
В Ірпені і до повномасштабного вторгнення часто були проблеми зі світлом, на відновлення йшло по 3-4 доби. Минулого Різдва, наприклад, один район міста декілька днів залишався без електрики.
"На цю зиму кожен уже готується по своїх можливостях: у кого є кошти, той придбав генератор у приватний будинок, хтось – сонячні батареї, їх можна встановити на дах у багатоквартирному будинку. Міська рада офіційним листом радила закупити кожному ЖК буржуйки", – розповідає Тетяна. Утім зараз, каже, світло вимикають нечасто.
Тарас В'язовченко вважає, що ця зима буде показовою, як краще будувати систему опалення.
"Подивимося, наскільки ефективно мати чи особисте опалення, чи загальнобудинкове, чи взагалі систему, як у Славутичі, де котельня опалює 80% міста. Також буде показово, чи треба переходити на відновлювальні джерела", – зазначає депутат.
Новий дім на фоні старого
Виходити з "комфортної зони" власного подвір’я не бажає і частина мешканців приватного сектору, чиї будинки знищили росіяни. Подекуди люди готуються зимувати у гаражах, намагаючись, там усе облаштувати, але це не придатне для життя приміщення, зазначає В'язовченко.
Та є і придатні. Будинок місцевого 73-річного художника Валентина Негреска пошкодило ударною хвилею під час окупації Ірпеня. Чоловік пригадує, що тільки сів малювати – як повибивало вікна і посипалася штукатурка.
Залишатися в будинку було небезпечно. А картини почала псувати волога глина, що падала зі стелі, тому художник перш за все рятував їх: частину заніс до сусідів, частину – в церкву, волонтерам. Сам ховався в сусідньому льоху.
Оскільки близьких у пана Валентина немає, волонтери вирішили допомогти йому з житлом: після окупації укріпили трохи будинок зсередини, однак стан його все ж аварійний, тому стали збирати кошти на новий дім – модульний.
Гроші збирали, продаючи картини художника. Знайшлися покупці для близько сорока полотен, розповідає волонтерка Катерина Бабак, яка займалася продажем.
"Ми викликали служби для перевірки, нам сказали, що будинок старий і капітально ремонтувати його немає сенсу, то вирішили купувати новенький вагончик. Ще й пощастило придбати його до підняття цін. Якби ще тиждень почекали – не змогли б і його купити", – розповідає волонтерка.
Тепер на подвір’ї пана Валентина стоїть новий трикімнатний дім. Залишилося під’єднати його до електрики, а всередині встановити санвузол і бойлер, щоб була гаряча вода.
Позаду – старий будинок, у якому поки що живе художник. Його також удалося підлатати: поставили нові вікна, перекрили дах, закрили дірки в стіні. Тільки там зараз холодно – вийшов з ладу радіатор опалення, тож пан Валентин рятується "дуйчиком". Радіатор хочуть поремонтувати, щоб у будинку було сухо, адже там художник планує залишити майстерню і забрати на зиму туди свої картини, які досі не повернулися додому. Тільки в Катерини вдома їх штук 50.
"Там є і не закінчені картини. Розцвіте бузок – я дістаю картини з бузком. Маки розцвіли – маки малюю. Осінь прийшла – дістаю ті, які і по 10 років не закінчені", – ділиться художник.
Зараз основне завдання – закінчити з будиночком. Нині збір коштів сповільнився.
"Хотіли до холодів зробити опалення в будиночку, але зараз дуже важко збирати кошти. Повиставляла знову картини. Це десь тисячі дві доларів потрібно", – пояснює Катерина.
Якщо ви хочете допомогти пану Валентину і придбати його картину – зв’яжіться з Катериною в інстаграмі. Там вона публікує і фото полотен. Якщо хочете просто підтримати художника грішми – ось номер картки 4149 4393 1508 6086, Бабак Катерина Миколаївна.
Зимівля в дорозі
Ті, хто втратив домівки повністю, йдуть на зимівлю в сім’ї до друзів або родичів, хтось виїхав за кордон.
Будинок Лариси Строїч у таунхаусі не підлягає відновленню. Хоч стіни залишилися, його все одно зноситимуть. Гараж згорів разом з автівкою чоловіка, який нині служить у Збройних силах.
"Наш будинок знищили буквально за чотири дні до звільнення Ірпеня. На нашій вулиці йшли запеклі бої за звільнення міста", – розповідає Лариса. До останнього, каже, не вірила, що їм не буде куди повертатися. Про стан дому дізнавалася, виловлюючи шматки його зображень на фото та відео в інтернеті.
У їхньому районі дотла згоріли 17 будинків. Від держави приїжджали дві комісії.
"Оцінної вартості нам досі не зробили. Чула, що ми маємо самі це оформлювати. У мерії мені сказали, що наразі це питання по приватному сектору не вирішується взагалі. Зараз у більшості по багатоповерхівках", – пояснює Лариса.
Жінка побачила залишки свого будинку у травні. Вціліла лише керамічна фігурка янгола й улюблені квіти.
"Я дуже люблю свої рослини. Ми все це з чоловіком робили власноруч – вибивали забетоновану ділянку, завозили цілий "камаз" землі. Три роки засаджували, доглядали. У дворі були красиві ліхтарики. Цього року планували купити диванчик на терасу – і все, у нас був би повністю ідеальний будиночок, у який ми вкладалися десять років", – ділиться Лариса.
Щомісяця вона їздила доглядати за рослинами. Зрозуміла, що залишати квіти там небезпечно, їх можуть вкрасти, тому евакуювала до батьків чоловіка у Стоянці.
Лариса каже, що вже готова розчищати ділянку, для цього знайшла Добробат, пропонувала сусідам подати заявку, адже вони мають юридичне об’єднання. Утім сусіди відмовилися, вони чекають на протокол відшкодування від держави.
"Переживають, що якщо демонтуємо, а держава створить якийсь протокол відшкодування і потрібна буде їхня комісія, то в нас уже всі докази будуть розчищені. З одного боку – раціональний страх, а з іншого – до перемоги ще далеко, а там буде купа запитань. Плюс є Маріуполь, Харків, інші міста. До нас черга може дійти років за п’ять. Робити потрібно щось уже", – вважає жінка.
На допомогу від держави не розраховує. Будинок разом з втратами оцінює не менш як у $145 000. Спочатку запустили кампанію збору коштів, але надійшло небагато. Лариса це розуміє: в пріоритеті армія і менш забезпечені сім’ї, де є діти. Тому сподівається на власні сили. Паралельно донатить на армію, бо "без перемоги це все нам уже не буде потрібне".
Зараз усе її життя вміщається в маленький "смарт", яким евакуювалася в перші дні вторгнення. Туди спакувала найнеобхідніше: аптечку, теплу ковдру, дві тривожні сумки, повну каністру.
"Є великий ризик нової ескалації. Я не вірила в повномасштабну війну, то тепер вірю і морально та фізично готуюся", – ділиться жінка.
Зима її пройде в міграції між Стоянкою, де мешкають батьки чоловіка, і Ворохтою, куди ще в лютому евакуювалися її батьки з Миколаєва.
Каже, люди часто не розумію, що таке втратити житло. Думають, якщо залишилися стіни – можна зробити дах, вставити вікна і жити далі.
"Я навіть хотіла відео зробити, ніби ти прокидаєшся зранку, взуваєш капці, а вони зникають. Виходиш з кімнати, обертаєшся, а кімнати немає, ні ліжка, ні подушки. Спускаєшся в кухню, щоб налити каву, а цього немає. Ти залишаєшся з одним рюкзаком, і тобі треба абсолютно все – і які це гроші", – ділиться Лариса.
Тепер їй залишилося перевезти в Стоянку туї та ялинку. Для цього потрібна велика машина. "Упевнена, під Новий рік хтось спиляє. Не хочу цього", – додає жінка.
Якщо бажаєте допомогти і підтримати сім’ю Лариси - тут є реквізити, а також історія їхнього будинку.
***
Точно сказати, скільки місцевих мешканців повернулися в Ірпінь, наразі важко, каже Тарас В’язовченко. До 24 лютого тут проживало близько 100 000 людей. Зараз орієнтовно 65 тисяч, 10% з яких – внутрішньо переміщені особи.
Опалювальний сезон почнеться в місті як зазвичай – коли температура надворі кілька днів поспіль буде нижчою за 8 градусів. Перш за все тепло піде в школи, садочки, лікарні. Ризики ударів по критичній інфраструктурі, як і по всій території України, тут зберігаються. Тому місцеві розраховують на швидку реакцію комунальників.