На фото - тіло 50-річного Юрія Вербицького, знайдене вранці 22 січня 2014 року в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області на відстані близько 500 метрів вглиб лісу від автошляху. Досудовим слідством встановлено, що Юрія вивезли з гаража по вул. Зрощувальній в Києві після багатогодинних тортур, висадили в цьому місці та завдали йому декількох ударів по голові та тулубу, після чого залишили самого.
Цей ракурс не єдиний, інші фото, зроблені зблизька, є у справі в протоколі огляду. З міркувань етики ми їх не публікуємо, проте на інших світлинах помічені деякі деталі, які в сукупності з іншими показами могли б змінити висновки про обставини смерті Юрія.
Офіційно висновок судово-медичної експертизи (далі по тексту СМЕ - Авт.) - смерть через переохолодження.
Адвокат потерпілого Євгенія Закревська під час свого виступу на судових дебатах показує ці фото у великому розмірі. На фото Юрій Вербицький лежить на снігу - так, як його знайшли. Обличчям до землі, ліва рука підігнута під себе. Ноги витягнуті. Закревська звертає увагу на позу Вербицького.
“Згідно з висновками СМЕ, можливості його пересування завдяки завданим тілесним ушкодженням були дуже обмеженими. Є підстави вважати, що потенційно обмежені можливості його пересування не могли бути реалізовані Вербицьким узагалі”, - вважає адвокат. Посилаючись на відкриті джерела медичної літератури, вона пояснює:
“Одна з головних зовнішніх ознак смерті від переохолодження організму — це характерна поза людини, яка на холоді підгинає руки і ноги під себе - скручується в клубок, так звана поза ембріона, або поза людини, яка змерзла: голова, верхні і нижні кінцівки зігнуті і притиснуті до тулуба, тобто людина намагається зайняти менший об'єм, зменшити віддачу теплоти. Проте помираючий від холоду приймає позу ембріона тільки тоді, коли відчуття холоду і свідомість ще не втрачені. Люди в непритомному стані помирають у тій позі, в якій вони втратили свідомість при падінні на сніг, землю, лід, підлогу тощо, і у таких випадках характерної пози при смерті від переохолодження не буде”.
Закревська продовжує: “На фото з протоколу огляду місця події ми не бачимо пози ембріона. Імовірніше за все - він лежить у тій самій позі, в якій його кинули в сніг - Юрій навіть не випростав руку, яка, коли його кидали в сніг, опинилась під грудною кліткою. Ми знаємо, що в нього зламана половина ребер - рука під ребрами спричиняє додатковий біль. Ноги - дивіться, стопи повернуті, він не намагався впиратись ними в землю, щоб підвестися чи хоча б кудись рухатись”.
Це дає підстави вважати, що Вербицький на час замерзання і на момент, коли його кинули в лісі, був уже непритомний.
Також про це свідчить відсутність зледеніння на вусах, під носом і на віях: якби Вербицький дихав якийсь час після того, як його покинули, утворилася б волога і вона зледеніла б. Що теж може свідчити про те, що Вербицький, вірогідніше за все, вже не дихав, коли його кинули в сніг у лісі. Або дихав настільки недовго, що волога не встигла утворитися.
Це говорить про те, в якому насправді стані злочинці залишили Вербицького.
Згідно з даними досудового слідства, Юрія Вербицького та Ігоря Луценка катували близько 9 годин. Катували жорстоко настільки, що Ігор Луценко просив дати можливість помолитися перед смертю, а отже, був навіть упевнений у тому, що їх обох уб’ють.
“Я тричі переживав передсмертний досвід. Перший раз, коли нас з покійним Юрієм Вербицьким, щойно схоплених у лікарні, привезли у ліс під Києвом і поставили на коліна на землю. Другий раз – коли поночі привезли у дальній гараж у безлюдному гаражному кооперативі і без жодних коментарів почали одягати кульок на голову. Тоді я подумав, що вирішили задушити по-тихому. І в третій раз, коли вивезли в лісопосадку поруч з Дніпром коло селища Проців, і на моє прохання дати помолитися перед смертю сказали молитися. Усі ці рази я попрощався з життям”, - згадує Луценко.
Коли його катували, він чув крики Юрія Вербицького. Луценко неодноразово зазначав у своїх свідченнях: Вербицького били сильніше, з особливою жорстокістю, бо дізналися, що він родом зі Львова - “бандерівець”. І в гаражі, після чергового сеансу тортур, неподалік від Ігоря поклали чиєсь тіло. Очевидно, це був Вербицький. За свідченнями Луценка, цей чоловік не говорив і не подавав жодних ознак свідомості - тільки дуже важко дихав.
Суд робить висновок: “Зі змісту показань потерпілого Луценка вбачається, що фізичне насильство застосовувалося до потерпілих виключно під час їх викрадення та проведення допитів. Ця обставина свідчить про те, що умисел учасників організованої групи був направлений не на спричинення смерті Вербицького Ю. Т. та Луценка І. В., а на заподіяння їм тілесних ушкоджень з метою отримання від них інформації щодо організації акцій протесту”.
Згідно з результатами СМЕ, Вербицькому було зламано 13 ребер (деякі ребра - не в одному місці), грудину, нанесено не менш ніж 30 травмуючих ударів у різні місця.
При цьому судово-медичний експерт не виключив, що навіть з такими травмами при температурі повітря -10 градусів Вербицький мав можливість робити якісь “активні дії”. “Але враховуючи характер, множинність, поширену локалізацію виявлених тілесних ушкоджень на трупі, здатність до активних дій була вкрай обмежена, а саме: потерпілий не міг активно бігати та вільно ходити, а пересування його мало вимушений та вкрай утруднений характер, що в сукупності значно збільшило негативну дію низької температури на організм потерпілого і в результаті призвело до настання смерті від переохолодження”, - такий висновок містить СМЕ.
З цього висновку суд вибрав лише частину - те місце, де сказано, що з такими травмами Вербицький міг рухатися, а отже, врятуватися: “Прямого причинного зв’язку між наявними тілесними ушкодженнями та настанням смерті не виявлено. Спричинені Вербицькому Ю. Т. тілесні ушкодження не є безпосередньо причиною його смерті, та при сприятливих кліматичних умовах така травма могла не призвести до настання смерті потерпілого”, - саме цим суд аргументує виключення кваліфікації за статтею “умисне вбивство”.
Дійсно, який може бути зв\'язок між розтрощеною грудною клітиною, непритомністю, морозом -10 і смертю людини? Сприятливих умов не було, і створити їх Вербицький сам собі не міг – це очевидно, як і те, що дивитися на всі ці речі можна під сприятливим для когось кутом.
Виходячи з тексту рішення, убивцею Вербицького був виключно холод, а його побиття і 9-годинні тортури виступають окремо від перебування на морозі, ніби абсолютно не пов’язані між собою події. Хоча саме Волков дав своїм підлеглим наказ залишити Вербицького вмирати в лісі, після того як отримав відповідний наказ від від Олексія Чеботарьова - українського бізнесмена, що переховується в Росії, безпосереднього організатора і керівника злочинної організації, який визначав керівників мобільних груп, керував їхніми діями та віддавав накази на підготовку і вчинення злочинів, забезпечував фінансування організації та інше.
Водночас із цим судді роблять висновок, що Вербицький був у небезпечному для життя стані, був позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження. А ті, хто залишив його в лісі на морозі побитого, усвідомлювали це, мали можливість йому допомогти, відвезти в лікарню або просто до людей, але не зробили цього. Висновок суду: залишення в небезпеці.
Також з Волкова зняли дуже серйозне звинувачення в участі в організованому злочинному угрупованні та виконанні злочинів цього угруповання, хоча це було попередньо доведено слідством.
Якщо є вбивство - має бути знаряддя вбивства. Убивство Вербицького, схоже, той випадок, коли причина смерті стає знаряддям убивства.
“Холод тут виступає знаряддям вбивства, так само як металевий ломик і дошки, якими били, катували потерпілих, унаслідок чого спричинили тілесні ушкодження Юрію Вербицькому і позбавили його можливості пересуватись. Якби він фізично міг підвестися – він би підвівся, якби він міг повзти до дороги – він би це зробив. Юрій Вербицький - досвідчений альпініст, можна сказати, спеціаліст з виживання в екстремальних умовах. Але вбивці свідомо і холоднокровно позбавили його щонайменшої можливості на порятунок", - пояснює адвокат Євгенія Закревська.
Сергій Вербицький свідчив у суді під присягою: “Якби у брата були мінімальні шанси вижити – він би вижив”. Адже Юрій Вербицький був дуже витривалою і загартованою людиною, професійно займався альпінізмом, працював рятувальником на Кавказі, не раз витягав і евакуював інших альпіністів.
Залишення в небезпеці за статтею 135, на яку судді перекваліфікували вбивство, це: “Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан”.
У юридичній літературі наводяться такі приклади: залишити людину під час пожежі в приміщенні, що палає, або залишити жертву ДТП на дорозі, або залишити неповносправну особу одну без допомоги, покинути немовля тощо. Тобто залишити людину, яка не може собі допомогти сама, у безпорадному стані. Чим тоді відрізняється умисне вбивство від залишення в небезпеці, яке призводить до смерті?
Це може пояснити або довести суб’єктивна сторона злочину - психічне ставлення суб’єкта злочину до злочину і його наслідків у момент вчинення злочину. Тут - розуміння, наскільки усвідомлювала або бажала людина смерті іншої людини. У коментарі до статті КК 135 у частині суб’єктивної сторони злочину, зокрема, йдеться про таке:
“Якщо ж особа, яка сама поставила потерпілого в небезпечний для життя стан, бажає настання смерті останнього чи інших тяжких наслідків, або свідомо допускає можливість їх настання, її бездіяльність має кваліфікуватися за статтями, що передбачають відповідальність за умисні вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, залежно від конкретних наслідків”.
Саме в цьому випадку йдеться про усвідомлений злочин, адже це визнав і суд. “За 115 статтею, суб’єктивною стороною має бути форма прямого умислу. Доказів того, що злочин був умисним і ті, хто кинув Вербицького, хотіли його смерті, допускали, що він може померти, достатньо”, - вважає адвокат Ігоря Луценка Любов Криган.
Причиною смерті Вербицького стало переохолодження? З такою ж імовірністю причиною смерті людини, яка висить над прірвою і по руках якої топчеться інша людина, буде висота. Або сила тяжіння. Якщо справу слухатиме та сама колегія суддів у Бориспільському суді.
“Крисін свого часу після вироку в Шевченківському суді теж радів”, - зауважив на останньому засіданні щодо Волкова потерпілий у справі Ігор Луценко. 2017 року Шевченківський райсуд Києва засудив Крисіна до 4 років умовно у справі про вбивство журналіста В'ячеслава Веремія. Апеляційний суд Києва відмінив це рішення і засудив Крисіна до 5 років позбавлення волі, які він відбуває по цей день.
У той самий час суд присудив стягнути з Волкова на користь Ігоря Луценка та Юрія Вербицького компенсацію моральної шкоди - 450 000 гривень кожному, і близько 33 000 гривень компенсації медичних послуг Ігорю Луценку. Також Волков має компенсувати державі витрати на експертизи: близько 148 000 гривень. Разом Волков має виплатити понад мільйон гривень.
Наступна “станція” у справі Юрія Вербицького - Апеляційний суд.