Де пенсія?
На сьогоднішній день в Україні зареєстровані як внутрішньо-переміщені особи (ВПО) 700 тисяч осіб, з них отримують пенсію майже 500 тисяч. У листопаді цього року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, авторства Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, щодо реалізації права на пенсію для переселенців. Головна ідея – скасувати обов’язкову реєстрацію для ВПО на отримання пенсій.
– Якщо ти не зареєстрований як ВПО і проживаєш на окупованій частині Донбасу, то взагалі не можеш претендувати на отримання пенсії, не зважаючи на те, що ти – громадянин України, – пояснює аналітикиня фонду “Право на захист” Анастасія Одінцова. – Якщо ж внутрішньо-переміщена особа перебуває на тимчасово окупованій території більше 60 днів, то довідку про ВПО скасовують і, відповідно, втрачається можливість отримувати пенсію.
Ще одна пропозиція Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій – виплата заборгованості пенсій без терміну давності, у той час як сьогодні діє обмеження на три роки. Нові зміни також передбачатимуть, що у випадку втрати документів люди, які проживають на окупованій території, зможуть отримувати пенсію на підставі інформації з реєстру зареєстрованих осіб.
– Відв’язання отримання пенсії від необхідності реєстрації у якості переселенців означатиме, що пенсіонери з окупованих територій більше не будуть отримувати довідки про те, ким вони не є, – пояснює голова Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Дмитро Лубінець. – З одного боку, це дасть нам побачити реальну картину щодо кількості переселенців, а так значно ефективніше планувати державні програми підтримки тих, хто перемістився. З іншого – пенсіонери з окупованих територій зможуть звертатися до органів Пенсійного фонду України, ставати там на облік і за умови періодичної, раз на півроку верифікації, отримувати свою пенсію.
Постраждалі від конфлікту
За даними Моніторингової місії ООН, за весь час збройного конфлікту загинуло 3 345 цивільних осіб, близько 9 000 цивільних отримали поранення, зруйновано понад 50 тисяч будинків. Попри те, що цифри зростають і вражають своїми масштабами, в українському законодавстві статусу “постраждалий від конфлікту” досі немає. Хоча міжнародне гуманітарне право, яке застосовується до ситуації на Донбасі, захищає всіх осіб, які не беруть безпосередню участь у воєнних діях – цивільних, в тому числі поранених та хворих, медичний та релігійний персонал сторін в конфлікті, зниклих безвісти, осіб, свобода яких обмежена у зв'язку із конфліктом тощо.
– За оцінками гуманітарної спільноти в Україні, 5,2 мільйона людей отримали негативні наслідки збройного конфлікту на сході країни, з них 3,5 мільйона людей потребують гуманітарної допомоги та захисту через значне мінне забруднення, посилення психологічних травм та ускладнення доступу до прав та основних послуг, - пояснює керівниця відділу захисту та адвокації Норвезької ради у справах біженців Крістіна Нечаєва. – Більшість людей, які потребують допомоги, проживають у постраждалих внаслідок конфлікту районах Донецької та Луганської областей, розділених “лінією зіткнення”, протяжністю 427 кілометрів.
Сьогодні на базі комітетів Верховної Ради – з питань прав людини та з питань соціальної політики – створена спільна робоча група з напрацювання законопроєктів про статус та соціальний захист цивільного населення, яке постраждало внаслідок бойових дій чи збройного конфлікту.
– Досі українське законодавство не визначає ані статусу постраждалих, ані певних прав чи пільг, - каже юристка благодійного фонду “Право на захист” Еліна Шишкіна. – Лише в 2018 році були внесені зміни до чинного законодавства, а саме до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", де було передбачено отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Тим не менше, в українському законодавстві вже існує поняття дитини, постраждалої від конфлікту.
У 2017 році Кабінет Міністрів затвердив порядок надання послуг дітям, які постраждали внаслідок воєнних дій. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №268, право на отримання статусу має дитина, яка отримала поранення, зазнала фізичного, психологічного чи сексуального насильства, утримувалась в полоні або незаконно була вивезена з території України.
– Різниці між мешканцями на сході та в Криму немає, це все окуповані території. Єдине, на відміну від сходу, в Криму РФ визнає свою присутність та контроль цієї території, – каже заступниця представника Президента України в АРК Дарія Свиридова. – Питання скоріш в тому, від чиїх дій та як саме постраждала та чи інша жертва (від катувань, незаконного позбавлення волі, руйнування майна, обмеження свободи слова та свободи віросповідання, депортації чи вимушеного переміщення, інших форм переслідувань).
Відшкодування
Компенсація за шкоду, завдану внаслідок збройного конфлікту, є одним з основних елементів перехідного правосуддя, і є також правом постраждалої особи. Найголовніше питання – хто має здійснювати виплату цивільним постраждалим? Це індивідуальна практика, бо насправді це має робити Росія як держава-агресор і Україна – у випадках відповідальності, якщо саме з її вини були порушені права громадян.
Еліна Шишкіна пояснює, що компенсацію як таку варто розділяти – за матеріальну шкоду (наприклад, за житло, пошкоджене, зруйноване під час бойових дій, чи те, яке було залишене на окупованій території) і компенсацію за поранення чи інші ушкодження здоров'я внаслідок конфлікту. З квітня 2018 року діє постанова Кабінету Міністрів №306 “Деякі питання встановлення зв’язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров’я”, яка врегульовує питання встановлення статусу особі з інвалідністю внаслідок війни на Донбасі.
– Для розгляду заяв і встановлення відповідних фактів ще у грудні 2018 року при Державній службі України у справах ветеранів війни та учасників АТО (сьогодні ці обов’язки передано МінветТОТ – LB.ua) була створена відповідна комісія. Вона розглянула 68 заяв, з яких 51 заява була задоволена, - зазначає Шишкіна. – Іншим питанням є компенсація за втрату члена сім'ї внаслідок бойових дій, однак тут є складнощі, у зв'язку з тим, що законодавством така компенсація не передбачена.
Не передбачена в законодавстві і компенсація за пошкоджене або зруйноване житло: “Ситуація ускладнюється тим, що свого часу у 2014-му році в Україні була оголошена АТО, а, отже, ті дії, які мали місце, формально-юридично були названі терористичними актами, – зазначає Еліна Шишкіна. – В такому випадку повинні застосовуватися положення ст. 19 Закону України “Про боротьбу із тероризмом”, за якою відшкодування шкоди, завданої терористичним актом здійснюється за кошти Державного бюджету. Проте ця законодавча норма є декларативною, оскільки не містить механізму реалізації”.
Однак у статті 2 положення Закону України 2268 (про реінтеграцію Донбасу) вся відповідальність покладена на Російську Федерацію як “державу-агресора”.
– У цьому ж контексті варто згадати і рішення Європейського суду з прав людини, згідно з якими відповідальність держави носить абсолютний характер і має об'єктивну природу, засновану на теорії соціального ризику (social risk), – додає юристка. – Таким чином, держава може бути притягнута до відповідальності з метою компенсації шкоди тим, хто постраждав від дій невстановлених осіб або терористів, коли визнає свою нездатність підтримувати громадський порядок і безпеку або захищати життя людей і власність.
Загалом в українських судах майже на різних стадіях розгляду перебувають 150 справ щодо вимоги виплати компенсації за зруйноване або пошкоджене житло. Наприклад, у 2017 році позивачка звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя із позовом до Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України, де просила відшкодувати за пошкоджене терористичним актом торгівельне приміщення. Місцевий суд рішення задовольнив, апеляційна інстанція підтримала його позицію. Однак, після касаційної скарги Кабінету Міністрів, 13 грудня Верховна Палата Верховного Суду скасувала всі попередні рішення та направила справу на новий розгляд.