ГлавнаяПраво

Однорукий бандит в законі: що відбувається у гральному бізнесі і чого очікувати у разі його легалізації

Володимир Зеленський з командою прийшли до влади в тому числі з лозунгом про легалізацію азартних ігор, але в жорстких рамках. Президент вимагав від парламенту розібратися з цим до першого грудня, після чого уряд навіть підготував необхідний законопроєкт «Про державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор» (№2285).

Згодом у Верховній Раді зареєстрували ще вісім альтернативних законопроєктів, а також окремий проєкт від «слуги народу» Олександра Дубінського, за який 19 грудня не проголосували навіть у першому читанні.

Так і не дочекавшись бажаного закону про азартні ігри, Кабмін вже наступного дня зробив хід конем, фактично заборонивши діяльність так званих лотерей (а насправді гральних салонів під прикриттям) і доручивши поліції за один день провести рейд усіма подібними закладами в Україні. А їх – понад п’ять тисяч.

Що ж відбувається нині з «гральним» законодавством і які в нього перспективи, – у матеріалі LB.ua.

Лотереї та інші казки, або що відбувається у гральному бізнесі

Символічно, що цьогорічний дискурс про легалізацію грального бізнесу припав на десяту річницю його заборони. Саме 2009 року Рада ухвалила закон «Про заборону грального бізнесу в Україні». У статті другій йдеться: «В Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх» Відповідальність за зайняття гральним бізнесом внесли й до Кримінального кодексу.

Звісно, з вулиць зникли типові казино. Але поступово міста і селища почали наповнюватися так званими закладами лотереї під різними назвами, з яскравими і негармонійними вивісками. Фактично ці заклади мали б продавати лотерейні білети або забезпечувати участь у лотереї в електронному варіанті. Проте, зайшовши туди, можна побачити азартні ігри, перенесені з автоматів на комп’ютери.

Діяльність лотерей регулюється законом «Про державні лотереї в Україні», ухваленим 2012 року. Так, саме державні, бо держава має монополію на організацію діяльності лотерей. Зараз в Україні діють три державних оператори лотереї: «Українська національна лотерея», «М.С.Л» і «Патріот».

Та вся суть тіньового грального бізнесу криється у тому, що державні оператори можуть підписувати угоди з розповсюджувачами лотерей, а це можуть бути приватні юридичні або фізичні особи. За законом вони повинні приймати ставки і виплачувати призи, але фактично ці юрособи встановлюють комп’ютери з азартними іграми і влаштовують такий собі прототип казино.

Тобто заборонений азартний бізнес перейшов під прикриття. За документами – ліцензована державою лотерея, а по факту – зали з червоними килимами, круп’є в уніформі, «однорукі бандити». А ігнорування цієї проблеми правоохоронцями дає підстави припустити, що ті отримують певний зиск.

Тільки під час масового рейду у п’ятницю, 20 грудня, СБУ закрила 43 гральних заклади у Києві, Дніпрі, Львові, Одесі, Харкові та Запоріжжі, роботу яких «забезпечувала» поліція. Того ж дня генпрокурор Руслан Рябошапка заявив: «Наразі в країні склалася ситуація, коли особи, на яких законом покладено обов’язок протидіяти «гральному бізнесу», його очолюють…»

Як в Україні хочуть вивести гральний бізнес з тіні

У вересні президент Зеленський заявив, що хоче до першого грудня мати ухвалений закон про легалізацію азартних ігор. Пропонувалось, що це буде жорстко регульована і сильно обмежена індустрія. За дорученням Зеленського Кабінет Міністрів розробив законопроєкт №2285 «Про державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор».

Основні положення урядового законопроєкту передбачали наступне:

● в Україні дозволяється організовувати гру в казино, покер, букмекерську діяльність, лотерею, гральні автомати, а також усе це в інтернеті;

● гральні заклади розташовуються тільки в п’ятизіркових готелях з 200 номерами у Києві і 150 номерами в інших населених пунктах;

● гральне обладнання підключається до системи онлайн-моніторингу;

● під кожну окрему азартну діяльність утворюється відповідний державний реєстр;

● формується Комісія з розвитку та регулювання азартних ігор, завданням якої буде розробка нормативно-правових актів у сфері накладення адмінстягнень, ведення реєстрів, призначення експертиз тощо;

● гроші від продажу ліцензій на зайняття гральним бізнесом йдуть у новостворений Фонд підтримки медицини спорту та культури;

● визначається політика держави у боротьбі з лудоманією (ігровою залежністю).

У цьому ж законопроєкті є розділ, який регулює діяльність державних лотерей. Він визначає порядок розповсюдження державної лотереї через юридичних та фізичних осіб, але чітко вказує, що розповсюджувачу не можна займатися іншою азартною діяльністю (казино, покер, гральні автомати тощо).

Проте урядовий законопроєкт обріс альтернативними – їх нараховувалось вісім. Окремий, але однойменний проєкт закону за номером 2285-д, подав депутат від «Слуги народу» Олександр Дубінський. І коли усі ці проєкти дійшли до порядку денного Верховної Ради 19 грудня, урядовий відкинули, а голосувати вирішили за варіант Дубінського. Однак, за нього віддали голоси тільки 213 депутатів.

Фото: Анна Стешенко

Проєкт не «вмер», його відправили на доопрацювання до першого читання. Тож теоретично цей варіант з певними правками від комітетів може знову постати перед депутатами вже наступного року. Він має майже ту ж філософію, що й законопроєкт уряду, до того ж побудований на тому ж «каркасі».

Які ж особливості, на відміну від Кабміну, пропонує Дубінський:

● організовувати азартні ігри можна у п’ятизіркових готелях зі 150 номерами в Києві і 100 номерами в інших населених пунктах (це розширює кількість місць для проведення ігор);

● частина грошей, яка надходитиме до Фонду підтримки медицини, спорту та культури, йтиме на лікування лудоманії (ігрової залежності);

● учасник державної лотереї не має обмежень щодо максимальної ставки (в урядовому проєкті є обмеження у 1000 грн);

● вводиться сувора відповідальність за незаконну (без ліцензії) організацію азартних ігор, а також бездіяльність правоохоронців;

● у проєкті закону прописано: «Забороняється провадження діяльності з випуску та проведення лотереї з метою приховування (імітації) інших видів азартних ігор, передбачених цим законом».

Варто зупинитися на останньому. У чинному нині законі про лотереї немає такого пункту. Законодавця можна зрозуміти, адже існує окремий закон про заборону азартних ігор. Але в сучасних умовах, коли досвідчені юристи можуть перекручувати поняття і користуватися недосконалістю нормативно-правових актів, важливо запобігати будь-яким маніпулюванням правом.

У законопроєкті як уряду, так і Дубінського міститься аж 77 визначень понять, серед яких найрізноманітніші ігри. Це має сприяти тому, аби лотерея, букмекерські контори та інші заклади не видавали азартні ігри за свою законну діяльність.

Водночас Дубінський, на відміну від Кабміну, пропонує сувору відповідальність за порушення цього закону. До Кримінального кодексу пропонується додати статтю 203-2, яка карає незаконну організацію азартних ігор на 6-8 років позбавлення волі. Якщо цей злочин повториться або його вчинить група осіб, злочинців чекає від восьми до дванадцяти років в’язниці.

Для порівняння, майже той самий термін ув’язнення передбачений за катування, завдання тяжких тілесних ушкоджень.

Куди гірша доля очікувала б правоохоронців за бездіяльність при виявленні незаконного азартного бізнесу. За це статтею 365-3 пропонується від десяти до п’ятнадцяти років в’язниці. Те ж саме передбачено за вбивство, державну зраду, теракт із загиблими.

Досвід «кришування» поліцією незаконних азартних ігор, звісно, потребує реагування законодавця. Але такі тюремні терміни не зовсім співмірні з подібними злочинами.

До організаторів грального бізнесу хочуть висунути серйозні вимоги. Ним має бути господарське товариство зі статутним капіталом не менше 30 млн грн і керівниками з хорошою репутацією. Організатор не може бути з країни-агресора. Більше того, кожен вид діяльності у сфері азартних ігор потребуватиме окремої ліцензії: окремо для гральних автоматів, окремо для покера чи букмекерської контори тощо.

При цьому за ліцензію організатори мають платити щорічно. Вартість чимала: від 30 тисяч до 120 тисяч мінімальних зарплат для організації казино, 76 тисяч мінімальних зарплат за організацію лотереї, 750 мінімальних зарплат за гральні автомати. При чому окремо сплачуватимуться кошти за ліцензію на кожен автомат, гральний стіл тощо. Ціни на організацію ігор у Києві відрізняються від інших населених пунктів. Значення для ціни має і кількість номерів готелю, в якому працюватиме ігровий заклад.

Загалом ліцензії розігруватимуться на електронному аукціоні. У пояснювальній записці до урядового законопроєкту і проєкту Дубінського вказано, що регулювання лотерей відбуватиметься з урахуванням світової практики. Кабмін пропонує концепцію Єдиного оператора лотерей, який, як і ціна на ліцензію, визначатиметься на жорстко регульованому конкурсі.

Правда, Дубінський пропонує не одну, а три ліцензії, тобто наявність максимум трьох операторів лотереї. В обидвох поясненнях зазначено, що такі концепції існують як в Євросоюзі, так і в інших країнах. 

До наступного голосування у законопроєкт внесуть чимало правок, тож багато пунктів можуть змінитися. Але стосуватиметься це скоріш за все цифр, відповідальності, а не основних принципів легалізації азартних ігор, сформованих урядом у проєкті закону №2285.

Радикальна реакція Кабміну

Легалізація грального бізнесу, за словами Зеленського, мала відбутися ще до початку грудня. Але до середини місяця Рада не проголосувала за жоден проєкт закону навіть у першому читанні. У четвер, 19 грудня, парламент міг зробити серйозний крок до легалізації, але так і не спромігся проголосувати за законопроєкт Дубінського.

На цей провал розчаровані президент і уряд вирішили відреагувати.

Детально діяльність розповсюджувачів лотереї регулювалася наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів від 2002 року. Кабмін скасував дію цього наказу саме щодо розповсюджувачів, а поліції і Державній фіскальній службі доручив припинити роботу лотерейних закладів.

Тобто уряд фактично заблокував діяльність лотерей (читай, казино під прикриттям) і доручив правоохоронцям провести рейди, втілюючи волю уряду на практиці. А Зеленський написав гнівну публікацію у Facebook про закриття лотерей зі своїм традиційним «думай_те».

За день правоохоронці закрили більше п’яти тисяч лотерей. Зараз комунальники продовжують знімати рекламні вивіски в містах України.

***

Зважаючи на рівень незаконного грального бізнесу в Україні, який за десять років досяг нечуваних масштабів, на «кришування» і цілковите ігнорування заборон з мовчазної згоди держави, на величезні суми податків і вартості ліцензій, які держава втрачає, висновок один – легалізація потрібна.

Правда, до регулювання грального бізнесу треба поставитися максимально відповідально. По-перше, законодавець повинен запобігти новій хвилі нелегалів під прикриттям. По-друге, ігрова залежність – це реальна хвороба, тому азартні ігри мають жорстко контролюватися.

Та чому депутати не можуть проголосувати за легалізацію принаймні у першому читанні, можна лише здогадуватися. Хтось, можливо, забезпечує собі електоральний імідж противника «всього поганого» (продажу землі, лікувальної марихуани і грального бізнесу). А хтось, напевне, перебуває під впливом лобістських груп зі сфери «лотерей» і «ставок», яким необхідна своя, максимально вигідна легалізація.

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter