Щоб транспортувати й побудувати габаритні вітряки, у Карпатах уже прокладають широкі дороги. Про це говорить експерт з питань ведення лісового господарства Української природоохоронної групи Петро Тєстов:
«Просто зараз на полонині Руна процедура оцінки впливу на довкілля будівництва вітрових електростанцій зупинена, бо триває судовий процес за фактом сумнівного виділення земельних ділянок. Без оцінки впливу на довкілля вже побудували фундаменти, а державне підприємство "Ліси України" прокладають на полонину дорогу. Але от без висновку оцінки впливу на довкілля встановлювати самі турбіни вони не можуть. Прийняття закону з цією правкою може призвести до знищення полонини».
Метеорологічні щогли, які вимірюють силу вітру, не перший рік установлюють у Карпатах.
Еколог громадської організації «Екосфера» Оксана Станкевич-Волосянчук розповідає громадській ініціативі «Голка» про можливі ризики:
«Якщо прокуратура подала в суд за незаконне виділення ділянки під забудову у лісі чи на узбережжі, то логічно, що немає сенсу давати дозвіл на будівництво, бо що робити, якщо прокуратура виграє суд? Зносити об'єкти? Подивімося на ситуацію, яка виникла в Карпатах. Громада села Калини оскаржує в суді містобудівну документацію, якою передбачено будівництво каскаду ГЕС на річці Тересва. Тож процедура оцінки впливу на довкілля цих проєктів зупинена Міністерством довкілля. Ця річка — іхтіологічний заказник і об’єкт Смарагдової мережі, її сегментація в кількох місцях і перетворення на каскад водосховищ значно погіршить екологічний стан, передовсім якість води. Та мешканців села дуже турбує паводкова ситуація на річці й підняття рівня ґрунтових вод у верхньому б’єфі греблі. Адже в заплаві розташовано цілий мікрорайон. Тривають суди, забудовник не має ні екологічного висновку, ні умов будівництва, доки суд не винесе остаточного рішення. Це убезпечує бізнес від марних витрат на випадок програшу в суді».
Вона додає, що якщо за правку Славицької народні депутати проголосують, то це створить одразу кілька проблем у суспільстві: знизить довіру до судочинства й уповноважених органів влади, які видають екологічні дозволи на основі аналізу звіту про оцінку впливу на довкілля.
«Адже на них тиснутиме бізнес, який, не чекаючи рішення суду, зможе будувати все, що хоче. Або ж це створить проблему для бізнесу (за умови некорумпованості суддів і чиновників), бо, залежно від рішення суду, набудоване доведеться демонтувати, а земельну ділянку рекультивувати», — наголошує Станкевич-Волосянчук.
На засіданні аграрного комітету народна депутатка Славицька пояснила, що через псевдоактивістів і судові тяганини під загрозою інфраструктурні проєкти: «Недоброчесні активісти, там псевдоактивісти подають до суду штучні позови, після отримання ухвали про відкриття провадження на цій підставі зупиняють адміністративні провадження. І ви знаєте, що в судах у нас зараз теж проблема — справи розглядають довго, брак суддів і так далі, інші чинники мають вплив на ситуацію. І виходить так, що реалізація важливих інфраструктурних проєктів затягується більше ніж на рік».
Історіями про псевдоактивістів лякають народних депутатів не вперше. Так було і під час розгляду так званого закону Ігоря Мазепи (проєкт 12089), що мав занулити претензії до дерибанників лісів й узбереж. Тоді заступник голови Офісу Президента Олег Татаров на засіданні комітету теж згадував так званих активістів, які «заробляють великі кошти». Але жодного разу ніхто з нардепів чи Офісу Президента не навів конкретних прикладів, що підтвердили б це.
Позиція народної депутатки Славицької відгукнулася голові партії «Слуга народу» Олені Шуляк, яка відома тим, що лобіювала містобудівну «реформу» (проєкт № 5655), де були суттєві корупційні ризики в інтересах забудовників. Вона погоджується, що частково оцінку впливу на довкілля можна зупинити. Причому не просто на час війни, а навіть на кілька років після перемоги:
«Сьогодні кращим рішенням буде тимчасово зупинити не для всіх оцінку впливу на довкілля, а лише для тих об'єктів, які стосуються оборонно-промислового комплексу, лише для тих об’єктів, які стосуються питань забезпечення нашої енергетичної незалежності, питань, які пов’язані з будівництвом лінії електропередач тощо. Тобто це зовсім для дуже обмеженої кількості об’єктів, які на сьогодні в рамках воєнного стану для нас є просто критичними, і на період, тобто не зовсім там, ми виводимо оцінку впливу на довкілля з-під дії адміністративної процедури, а лише на час воєнного стану плюс три роки».
Підтримка Шуляк не дивує. Коли голосували містобудівну «реформу», за були лише 228 нардепів (критичний мінімум, щоб проєкт став законом — 226) — вирішальні голоси дали саме колишні представники ОПЗЖ. «Реформу» розкритикували громадський сектор, Європарламент і Єврокомісія, натомість підтримав її представник групи «Відновлення України» Дмитро Ісаєнко, який і досі секретар у комітеті з питань організації державної влади та місцевого самоврядування, де головує Шуляк.
Цинічно, що правку, яку лобіює Славицька, як і сумнозвісні правки НАБУ (проєкт № 12414), спрямовані на ліквідацію незалежності антикорорганів, включили перед другим читанням у законопроєкт, який нічого не має до будівництва вітряків, але зачіпає болючу для суспільстві тему. Це порушення Конституції і Регламенту Верховної Ради.
Людмила Шемелинець, яка на момент засідання аграрного комітету ще була заступницею міністра аграрної політики, нагадала народним депутатам, що Закон України «Про адміністративні процедури», які намагаються змінити, приймали на вимогу міжнародних партнерів. І Мін'юст, і міжнародні партнери можуть болісно поставитися до цього, зазначила вона.
Тут варто нагадати, що парламент по суті ліквідував профільне Міністерство довкілля у складі Кабінету Міністрів. Його об’єднали з Мінекономіки та Мінагрополітики. Коли парламентська більшість підтримала згаданий закон Ігоря Мазепи, то Міндовкілля рекомендувало ветувати закон.
Адвокат, учасник громадської ініціативи «Голка» Юрій Мельник наголошує: «Якщо ЗУ “Про адміністративну процедуру”, до якого хочуть внести зміни, не буде застосовуватись до оцінки впливу на довкілля, ми повернемося в ті часи, де все залежить лише від судді. В нас залишиться лише один інструмент протидії незаконній забудові — забезпечення позову. І саме суд буде вирішувати, чи достатньо підстав, щоб задовольняти клопотання про забезпечення позову чи ні. А враховуючи навантаження на суддів, не виключено, що, поки будуть йти розгляди в судах, “зайву” ділянку лісу вирубають і тоді вже буде пізно впливати на ситуацію».
Тепер за відсутності профільного міністерства довкілля, якщо народні депутати підтримають таку правку, у суспільства залишається все менше інструментів захищати довкілля.