Нищення — ось про що говорить і що робить Путін. Це не просто словесні погрози, це насправді екзистенційна загроза, яку Путін створює не лише для України, але й для Європи.
Саме в Україні він найповніше розгорнув задум своєї нищівної міці. Саме в Україні ми маємо зупинити його, не вводячи себе в оману щодо природи розпочатої ним війни. Хижа, загарбницька, спрямована на реалізацію націоналістичних інтересів, це війна заради експансії, що не зупиниться на Україні. Це війна без обмежень, яка живиться та об’єднується з усім варварством світу, від Сирії до Ірану, з якими Росія обмінюється технологіями та зброєю, розробляючи спільні засоби обходу санкцій та узгоджені дії, спрямовані на дестабілізацію західного світу. Трикутник, що об'єднує Росію, Північну Корею та Іран, уже зв'язує європейський, близькосхідний та азійський театри. Поряд із Путіним вишикувалася когорта диктаторів, готових кинути виклик міжнародному порядку в усіх його принципах і зруйнувати мир у будь-якій точці земної кулі.
Зрештою, Росія не обмежиться в насильстві своїми сусідами. Цілями стануть усі, хто виступає проти її експансії. Про це свідчать гібридні атаки, здійснені проти країн ЄС, і насамперед Франції, що стала жертвою кібератак, організованих російським урядом. Це ті самі гібридні методи, що поєднують кампанії дезінформації, хакерство й медіаманіпуляції, які передували агресії проти України, ще до анексії Криму. Про це також свідчить зростання напруженості в Африці, головним чином у країнах, історично пов’язаних із Францією, що, вочевидь, не випадковість. Конфлікти множаться в усьому світі, від Ефіопії до Близького Сходу, і Росія отримує зиск навіть від тих війн, які не розпалює безпосередньо.
У час, коли європейці готуються обрати своїх представників до Європарламенту, важливо пам’ятати, що доля Європи, яка вирішуватиметься на цих виборах, також уже розігрується на її кордонах, на українській землі. Підтримка України в боротьбі з російським загарбником — це не лише питання географічної відповідності та вірності історичному проєкту Євросоюзу. Це питання, життєво важливе для самих європейців. Розуміючи, що на карту поставлено майбутнє Європи, вони повинні сьогодні усвідомити очевидне: саме Європа тепер під загрозою.
Чого прагне Україна? Миру і справедливості. Ні більше, ні менше. Також союзники України мають заявити про себе твердо, без зволікань і без нерішучості. І голос європейців має бути максимально чітким і рішучим.
Майже рік тому, у липні 2023 року, у Вільнюсі члени НАТО посилили підтримку України, а держави G7 оприлюднили спільну заяву в тому ж руслі. Багато країн тоді підписали угоди про співпрацю, спрямовані на посилення обороноздатності України; надходить обіцяна техніка, за що Україна безмежно вдячна своїм союзникам.
Ця підтримка вкрай важлива для українських воїнів, які з великою мужністю протистоять варварській навалі ціною багатьох життів і невимовних страждань. Завдання сьогодні полягає не лише в тому, щоб допомогти їм втриматися. Воно не зводиться до того, щоб надіслати їм зброю та боєприпаси. Також необхідно підтвердити, що Європа не дозволить ані Росії перемогти, ані Україні зникнути. Рішучість європейців — найкраща зброя проти Путіна.
16 лютого цього року Франція однією з перших країн Європи та цілого світу підписала з Україною угоду про співпрацю у сфері безпеки та оборони. Ця угода відображає підтримку, яку французький народ надає українській справі через голоси своїх представників в Асамблеї та Сенаті. Ми можемо лише вітати якість і демократичний дух обміну думками, якими були позначені дебати про цю угоду. Вона також відображає відданість виваженого та відповідального президента, який усвідомив нагальність реакції на загрозу, яку Росія становить для майбутнього континенту. Вирішивши збільшити та прискорити допомогу, Франція дала новий поштовх міжнародній військовій підтримці України.
Тепер це зобов’язання має надихнути решту європейців і підштовхнути їх приєднатися до цієї Франції, яка очолює «коаліцію рішучих». 26 лютого Емманюель Макрон скликав у Парижі міжнародну конференцію, щоб визначити пріоритети матеріально-технічної, військової та фінансової підтримки України. Але маємо піти далі. Нагальність ситуації вимагає насамперед додаткових інвестицій у безпеку по всій Європі. Ми усвідомлюємо, що для цього потрібно з погляду політичної волі та фінансових зусиль; країни повинні заохочувати промисловість виробляти більше для своїх власних потреб і підтримки української армії. І, оскільки Україна прагне миру, а Росія розуміє лише позицію сили, НАТО має надіслати чітке запрошення Україні. Негайне запрошення України є важливим кроком до зміцнення безпеки всієї Європи та євроатлантичного простору в цілому.
Франція на чолі європейських союзників повинна виступати за інтеграцію України в систему євроатлантичної безпеки. Президент Зеленський нагадав про характеристики миру, укоріненого в міжнародному праві й одночасно заснованого на Статуті ООН. Його дорожня карта гарантуватиме безпеку України та світу, коли зникне загроза, якою є нинішній російський режим і його заявлені цілі. Глобальний саміт миру для України, який відбудеться 15–16 червня у Швейцарії, стане кроком до імплементації цих мирних ініціатив. Ми вітаємо рішення президента Французької Республіки взяти участь у цьому заході. Адже як він зазначив, Європа і світ будуть під загрозою доти, доки Україна боротиметься за свій суверенітет.
Ось чому ми вважаємо, що голосування 9 червня в усьому Європейському Союзі має вирішальне значення, як ніколи в історії. Життєво важливо, щоб Європа продемонструвала свою рішучість гарантувати перемогу України.