Різновиди ударних НРК
Зараз у «Хартії» змінюють роботу таким чином, щоб збільшувати кількість роботизованих ударних місій на тиждень. Втім, як зазначає Андрій Копач, питання в тому, про які засоби йдеться і для яких задач їх застосовувати.
Ударні бойові місії поділяють на три класи. Перший — це невеликі НРК-камікадзе, які доставляють повітрям за допомогою важких коптерів.
«Другий тип — це класичні камікадзе, машинки, які самі їдуть і досягають цілі. Третій — це НРК з турелями, тобто з кулеметом, гранатометом, ракетами», — розповідає «Математик».
Авіадоставка НРК — доволі нова ідея, масово її застосовуватимуть лише в наступні місяці, вважає Андрій. Бо є певні вимоги і до техніки, і до тактики застосування. Але це один з найперспективніших напрямків.
У випадку з місіями НРК-камікадзе та НРК з турелями треба їхати засобами весь маршрут з тилу, а це може бути 20, 30, 40 км до лінії бойового зіткнення. Найскладніша частина таких місій — добратися до району виконання задачі.
«По-перше, засоби мають бути достатньо прохідними для того району, щоб його просто подолати. По-друге, міни – дуже складна штука, якій важко протидіяти. По-третє, засідки противника, дуже ефективний інструмент, щоб прорватися через них, треба забезпечити необхідну масовість засобів, щоб більша частина з них дожила, добираючись до району. Або вигадувати якісь складні плани, як об’їжджати чи розміновувати ділянки приховано від ворога», — пояснює військовий.
Способи застосування на фронті
Кожна місія зараз подібна до експерименту, що не має інструкції, це щось екзотичне і залежить насправді від задуму командира. «Математик» вважає, що не можна розглядати наземну платформу, як самостійний засіб. Всі три види ударних НРК — інструменти для командира корпусу, за допомогою яких можна виконати певні дії і провести ту чи іншу операцію.
До прикладу, НРК з турелями, які їдуть і можуть стріляти з кулемета чи гранатомета, добре працюють для підтримки піхоти, штурмових дій або інфільтрацій, каже «Математик»: «Ми можемо рухатися зі штурмовою групою в районі, де вона працює, і прикривати або подавляти вогнем позиції, щоб вберегти цю штурмову групу від противника, який перебуває чи по флангах, чи на сусідніх позиціях, чи на тих самих позиціях».
Читайте також«Ми показали можливості платформ, про які вони навіть не здогадувалися». Про участь українського НРК «Сімба» в навчаннях НАТО
Використання для захисту від інфільтрації — екзотичніший варіант. Втім, на думку Андрія, неможливо просто заповнити такими засобами всю лінію фронту.
«Якщо поставити на більшості ділянок фронту такі засоби з турелями, вони не проживуть і декілька годин, в кращому випадку — день, і противник їх знищить. Це залежить від планування командира, від району виконання. Якщо там є місцевість, де ми можемо його приховати, то він буде працювати», — пояснює він.
Робота в тилу противника
Зараз НРК вкрай рідко використовуються для проникнення вглиб лінії фронту і ураження об’єктів інфраструктури противника. Як правило, це робота на тактичній глибині, про оперативну мови немає, зазначає «Математик».
Бойові НРК, що доставляються важким коптером — основний інструмент на лінії бойового зіткнення. Все, що глибше — це місії, які у «Хартії» називають несистемними.
«Вони можуть спрацювати в якийсь конкретний момент, але системності в тому, що бойові НРК працюють десь в глибину, ми зараз не бачимо. Та це і не є першим пріоритетом. НРК не мусять працювати в глибину. Вони мусять почати хоча б системно, стабільно працювати біля лінії бойового зіткнення», — зазначає військовий.
Йдеться про підтримку піхоти, знищення інфільтрації, знищення окремих позицій. Зокрема, камікадзе, які переміщуються авіадоставкою, можуть зробити засідку поблизу ЛБЗ або знищити позиції противника, заїжджаючи всередину. НРК працюють як допомога або навіть заміна штурмової групи.
«Для людини цей етап найнебезпечніший. Якщо штурмова група мусить зайти на цю позицію, це великий ризик. Тому і потрібні такі засоби, щоб вони першими прорвали вхід на позицію, ми могли спостерігати, що всередині, якось на це реагувати чи ліквідувати противника», – пояснює «Математик».
Цей інструмент «хартійці» планують масштабувати.
Чому доставка повітрям — не панацея
Незважаючи на появу авіадоставки, класичні камікадзе, які рухаються наземним ходом, все одно потрібні, каже «Математик»: «Вони можуть везти більше вибухівки – 50, 100, 200 кг. Це потрібно для таких операцій, як ми виконували в Куп’янську».
Йдеться про укріплене укриття противника, яке розбирати повітряними дронами буде довше та дорожче.
«Ми такі важкі НРК називаємо “дуже повільною авіабомбою” — бо вибухівка тієї ж ваги. Рухається він дуже повільно, порівняно з бомбою, яка летить з повітря, проте вартість набагато менша, ніж якби ми використовували складні інженерні рішення з БпЛА», — розповідає Андрій.
Але не варто думати, що це якась магія, каже військовий. Шлях НРК-камікадзе чи платформи з туреллю має низку проблем: застрягання, болото, підриви на міні. «Математик» називає це найскладнішими з безпілотних операцій.
«Тому часто такі операції виконуються зокрема і під час відповідних погодних умов: дощі, тумани, снігопади, коли найменше літають БпЛА. В ці моменти НРК можуть діяти найактивніше, як в атаці, так і в обороні», — пояснює військовий.
Основні вимоги для успішної місії
У випадку з авіадоставкою все впирається у вагу засобу разом з боєкомплектом, зазначає «Математик».
Найпростіші і найдешевші засоби, які доставляються повітрям, без підвіски. Вони можуть працювати на рівній ділянці, на якій немає жодних перешкод.
«Але найбільшою популярністю користуються просунутіші засоби — з підвіскою, з безкамерними шинами, з великою потужністю моторів, великою вантажопідйомністю. Ці засоби набагато складніші, але дають якусь гнучкість, навіть якщо це складний район, з багатьма перешкодами», — зазначає «Математик».
Такий засіб, незважаючи на свої габарити (як правило, не більше метра в довжину), може добратися до району і провести чи засідку, враження чи спостереження.
Серед класичних камікадзе засоби від 50 до 100 кг користуються найбільшою популярністю.
«Зокрема, ми самі робимо такі засоби, в залежності від задачі, з відповідною швидкістю, вантажопідйомністю, якимось особливим обладнанням на борту. Те, що є на масмаркеті — це маленькі засоби на 30 кг, які сильно обмежені в питаннях прохідності», — каже військовий.
Маленькі НРК, які є на ринку, можливо використовувати, але не системно, не по всій ділянці фронту на будь-якій точці. Вони обмежені і габаритами, і можливостями подолати маршрут, тому це справа ситуативна. У «Хартії» шукають і роблять засоби, які можуть відповідати хоча б якійсь універсальності — мати підвіску, відповідні габарити, можуть бути швидкими. При цьому мати адекватну ціну. Знати кількість витрачених ресурсів, часу, зусиль людей на виконання якоїсь задачі важливо для масштабування, каже Андрій.
Основна проблема, яку зараз виправляли «хартійці» і намагаються масштабувати — збільшення швидкості.
«На бойових, логістичних, евакуаційних засобах середня швидкість у поколінні старих НРК сягала 10 км/год. Це доволі повільно. На деяких ділянках можливо було рухатись взагалі лише 4-5 км/год. Це дуже сильно обмежує. Ми називаємо їх “персидські слони”. Щоб подолати всю ділянку цими групами, витрачається дуже багато часу», — розповідає «Математик».
Швидкість важлива, по-перше, тому, що визначає час перебування на небезпечній ділянці. Адже чим менше перебуваєш на полі бою, тим менший ризик.
Читайте такожРоботизація кілзони: історія застосування НРК та сучасні виклики і завдання
«А по-друге, для бойових НРК необхідно попасти у відповідний таймінг зі штурмовими піхотними групами. Якщо приїдемо невчасно, тоді це втрачає сенс. Ми тільки нашкодимо і створимо зайвий ризик для штурмової групи», — розповідає військовий.
Для НРК наступного покоління середня швидкість — це 20-40 км/год, зазначає «Математик». З такими засобами можна реалізувати якісь цікаві місії і забути про довгу тривалість руху чи непрохідність. Але у виробників розробка таких засобів забирає багато часу.
«Є засіб, який ми зараз бачимо перспективним, хоч і зі своїми недоліками, — це НРК “Фродо” від Frontline Robotics. Друге — це те, чим ми займаємося вже досить довгий час – роботизація вже готових шасі на базі квадроциклів та позашляхових баггі, щоб отримати якусь масову платформу за адекватну суму, яка вже володіє хорошими якостями, які ми можемо перевірити і використовувати», — розповідає Андрій.
Підготовка операторів ударних НРК
Підготовка для евакуацій і для бойових місій схожа. Це в першу чергу оперування засобом на максимально доступній швидкості, розповідає «Математик».
«Друга частина — робота з самими турелями. Розуміння того, як працює озброєння, які є недоліки, скільки проблем чи нюансів може виникнути через вібрації, клин, потрапляння бруду на засіб. Під кожен засіб підготовка операторів йде окремо. Насправді, це двійки операторів — той, хто відповідає за бойову турель засобу, і водій самого НРК», — розповідає військовий.
До «Хартії» приїжджають на навчання і військові з інших підрозділів. За останні два роки близько сотні підрозділів навчались саме по напрямку НРК. Хтось приїжджав на тижні, хтось навіть на місяці. Навчались по всьому пакету: по майстерні, по управлінню.
Навчальні центри при всій можливій підготовці — це непоганий старт, але лише у підрозділі, який займається цим напрямком на фронті, можна отримати такий інтенсивний курс, реальний концентрований досвід і розуміння засобів, виконання місій, наявних проблем, вважає військовий.
Власні розробки
Частина проєктів, якими займаються «хартійці» у групі R&D, присвячена штучному інтелекту. Зокрема, це використання ШІ для подолання маршруту або його частини для логістики автономно.
Також працюють як самі, так і з виробниками над тим, щоб ШІ допомагав оператору у бойових та евакуаційних місіях рухатись на високій швидкості і не залежати від якості зв’язку.
«Чим швидше рухатись, тим менше ми бачимо і тим більше засіб проїжджає наосліп. Затримка все одно зростає, і шанс злетіти з дороги, з маршруту чи потрапити на міну надзвичайно великий», — каже Андрій.
Також у «Хартії» працюють над ідеєю протидії ворожим FPV за допомогою комплексу активного захисту. Це поки що не готовий виріб, скоріше прототип, каже «Математик».
«Це прилад для виявлення ворожих FPV за допомогою камери, радара, мікрофона, який ставиться на наземний робот або автомобіль і повідомляє про наближення дрона. Для нейтралізації цілі він використовує або сіткомети, або дробовики, встановлені на автоматизовану турель. Для цього потрібен штучний інтелект», — каже військовий.
Цим напрямком займаються багато закордонних виробників і це, на думку Андрія, дає надію, що наземні операції будуть проводитись частіше і час життя цих засобів зросте в десятки разів.
Чи позначились на роботі проблеми зі Starlink
У корпусі є деякі варіанти на випадок відсутності зв’язку через Starlink, каже «Математик». Хоча якщо ситуація з його обмеженням повториться, це вплине на багато підрозділів. Адже логістика у більшості випадків забезпечується НРК або НРК з важкими коптерами, а без підтримання логістики і евакуації ситуація значно ускладнюється.
«Нещодавні обмеження швидкості Starshield не сильно нас торкнулись, бо поки що НРК не рухаються на таких швидкостях. Але ми пропрацьовуємо різні варіанти, хоч замінити одним засобом Starlink не вийде. Тому це має бути комплекс рішень», — вважає Андрій.
Це може бути використання ШІ на ділянках, де зв’язок повністю відсутній, також використання вітчизняних чи європейських систем. Наприклад, були спроби організувати роботу НРК на системах зв’язку Harris або HIMERA.
«З ними теж працюємо, і з багатьма іншими відомими і невідомими системами. Це дуже важлива робота, бо якщо ми можемо оцінити і засоби, і системи, ми можемо побудувати якийсь гібридний варіант зв’язку. Це точно краще, ніж просто чекати. Ці системи мають низку своїх недоліків і складнощів [порівняно зі зв’язком від Starlink], але вибору немає», — зазначає він.
Водночас за рахунок менших швидкостей засобів у підрозділів НРК більше варіантів під час пошуку резервного зв’язку, зазначає військовий.
Читайте такожНаскільки Сили оборони України залежні від Starlink і які альтернативи є натомість
Які є проблеми з державною підтримкою ударних НРК
Напрямок ударних засобів державою поки що підтримується менше, ніж у випадку з логістикою та евакуацією тому, що складно порахувати ефективність бойових НРК, вплив на обороноздатність, зрозуміти їхнє чітке місце у всій системі серед усіх засобів, зазначає «Математик».
Є багато красивих відео, де атакували позицію противника, зустріли ворожу техніку і уразили її. Такі операції організувати важко, для них потрібні відповідні умови. І підрозділам або самим треба створити, або зачекати цих умов. Та це не системність, як в логістиці та евакуації, зазначає «Математик»: «Тут є загальне питання: які засоби ми маємо — турелі, камікадзе? Як часто вони можуть доїжджати чи не доїжджати? Якщо стоїть турель — вона стріляє куди? І для чого? Подавлення противника має сенс, якщо ми подавляємо його для чогось. Ми прикриваємо свою штурмову групу, але скільки часу ми її будемо прикривати? Дуже багато запитань».
Поки що, на думку Андрія, навіть люди, які довго займаються наземними роботами, часто не розуміють, як вони це можуть використати. Але він припускає, що вже у 2027 році напрямок набуде більшої системності і приверне набагато більше уваги підрозділів, держави і закордонних партнерів.