Майже через рік від початку війни я хочу запевнити Київ і весь український народ у беззастережній підтримці міста Парижа, підтримці, яка є сильною як ніколи.
Хочу віддати шану всім загиблим українським солдатам, пораненим, ушкодженим, усім цим життям і долям, зламаним безумством однієї людини.
Український народ великий у своєму спротиві.
Повернення війни у Європу є трагедією. Війни несправедливої, жорстокої і вбивчої, війни злочинної. Жодна жінка і жоден чоловік мого покоління не думали колись стикнутися з війною у своєму житті.
Я — донька іспанського біженця, який покинув батьківщину зі своїми батьками, втікаючи від громадянської війни. Я знаю, по крові і по духу, ціну боротьби між демократією і авторитарною владою. Авторитарною і кровожерною владою, для якої життя не становить жодної цінності, а свобода не існує.
Українці сьогодні є вартовими Європи.
Вартовими перед несамовитою брехнею, перед фальсифікаціями історії, перед цинічним і злочинним презирством до життя і до права.
Безумовно, російські сили і їхні злочинні керівники напали на Україну, порушивши всі правила, якими керується світова спільнота останніми десятиліттями.
Виступити на підтримку України – це наш обов’язок як громадян, як демократів і як Європейців. Україна, яка бореться за мир і за свою незалежність, прагне долучитися до Європейського Союзу. Вона заслуговує на нашу повну підтримку.
Київ змінився з часу мого останнього приїзду у квітні 2022 року.
Я приїхала вручити місту почесне громадянство, за надання якого одноголосно проголосувала Міська рада Парижа. Київ тоді оговтувався після шоку несамовитої і нестерпної окупації свого передмістя. Я відвідала Ірпінь, Бучу і Бородянку. Я бачила там незаперечні докази варварства, яке ми сподівалися більше ніколи не бачити на теренах Європи після Другої світової війни і конфлікту в колишній Югославії.
Сьогодні, у лютому 2023-го, я бачу місто, яке стоїть і тримається.
Київ протистоїть. Як і вся Україна.
Вона стоїть, незважаючи на холод, незважаючи на бомбардування, незважаючи на численні смерті, які вона оплакує і які ми оплакуємо разом з нею.
Париж і надалі буде поряд з Україною.
Париж лишатиметься, щоб надавати допомогу і відповідати на нагальні потреби.
Під час цього візиту ми передаємо десяток електричних генераторів, які ми пообіцяли восени, під час дискусії з українськими депутатами, яких дуже непокоїв брак енергії, опалення, електрики і води.
Париж буде поряд з нагоди Олімпійських і Паралімпійських ігор 2024 року.
Так довго, як російські сили бомбардуватимуть Україну, обиратимуть своєю ціллю цивільне населення і цивільні інфраструктури, так довго, як російські солдати перебуватимуть на українській землі, російські атлети не повинні брати участь у спортивних змаганнях. Це моє переконання як мера, як політика, як європейки. Я не сумніваюся, що Міжнародний олімпійський комітет займе саме таку позицію.
Париж буде поряд також, щоб будувати майбутнє.
27 травня 1943 року в Парижі, окупованому нацистами, зібралося перше засідання Національної ради спротиву. Воно мало на меті, паралельно до координації дій різних мереж Руху опору, розробити політичну, економічну і соціальну програму звільненої Франції. Готувати майбутнє – це вже наближати його. Уявляти реконструкцію – це означає вже змушувати війну відступати.
Париж стоїть поряд з Києвом і Україною в час війни. Він буде поряд і в час, коли настане мир.