Оцінка країн відбувається за п’ятьма параметрами:
- політичний;
- закупівельний;
- кадровий;
- фінансовий;
- “військові операції”.
Лідери індексу доброчесності в оборонному врядуванні: Нова Зеландія, Бельгія, Німеччина, Норвегія, Нідерланди, Швейцарія, Тайвань і Велика Британія – визнані країнами з найнижчим рівнем корупційних ризиків.
Україна має такий самий бал, як Угорщина (41). Також в одній групі з Україною перебувають Сербія, Вірменія, Португалія, Греція, але вони мають вищі результати оцінювання.
Нижче за Україну в рейтингу перебувають Росія (36 балів), Чилі, Аргентина, Албанія.
“Країни НАТО мають рівень А, В або С. Ми, на жаль, не дотягуємо до того рівня доброчесності, який є в НАТО. Але є і гірші, ніж ми. Наша місія була рухатися до групи С, у третю групу. Але це поки що не відбувається. Серед найбільших ризиків для України визначено закупівельний, фінансовий і “військові операції”. Щодо останнього, то він цілком закономірний, адже на сході країни триває військовий конфлікт. Закупівельний і фінансовий ризики відзначені через те, що не працюють, зокрема, нові процедури оборонних закупівель”, - коментує виконавча директорка Незалежної антикорупційної комісії Олена Трегуб.
46 тисяч військових чекатимуть на житло 600 років: як скоротити цей час
За словами Трегуб, наразі 46 тис. військових перебувають у черзі на житло. Фахівці НАКО вивели формулу та провели дослідження “Неефективне забезпечення житлом військовослужбовців”. Формулу виводили, аналізуючи нинішні темпи і можливості держави.
“Ми врахували той темп, з яким люди додаються до черги; ситуацію з учасниками АТО/ООС, бо вони мають право на житло першочергове тощо. Ми порахували, що треба приблизно 600 років, щоб задовольнити чергу на житло для всіх тих, хто наразі перебуває в черзі. Зрозуміло, що військові розуміють, що за життя вони не дочекаються своєї черги на оселю”, – коментує Трегуб.
Фактор соціального забезпечення, каже вона, впливає також на те, чи залишатиметься військовий служити у війську, чи продовжить контракт, бо отримання житла, зазначають військові, дуже часто супроводжується корупціогенними ризиками.
“В опитуваннях військові скаржаться, зокрема, на те, що немає об’єктивності під час розподілу житла, а є людський фактор, коли в черзі на житло просуваються ті, хто “когось знає”. Так, є випадки, коли військовий може приватизувати житло. Але в одного армійця може бути п’ять квартир, а в іншого – жодної”, – наголошує Трегуб.
Відтак цивільні експерти рекомендували, що варто шукати альтернативні шляхи вирішення проблеми, бо очевидно, що наразі немає стільки готового житла в секторі безпеки та оборони, щоб видати всім, хто вже є в черзі.
“Станом на 2021 рік питання житла і нерухомості для військових не вирішене, законодавство діє те, котре сприяє корупції і не сприяє задоволенню соціальних потреб військовослужбовців. Питання відкрите і стоїть перед Верховною Радою України: як замість житла пропонувати людям гроші чи землі оборони, які є в розпорядженні МО і на них можна було б збудувати собі житло. Ідеї поки що на рівні ідей. Розпорядження фінансами і ресурсами поки що не налагоджене. Інструменти ми пропонуємо, але вони потребують сильної політичної волі. Над цим думали всі міністри, але ніхто не наважувався їх реально імплементувати, були лише пілотні проєкти”, – коментує пані Олена.
В індексі доброчесності оцінюється і те, як етика військових і цивільних працівників Міністерства оборони як організації-працедавця впливає на те, чи відчувають вони себе частиною великої організації з цінностями та мораллю.
“Бо якщо цього відчуття не буде – то це буде компенсуватися формуванням маленьких груп зі своїми цінностями. І часто це відбувається навколо якихось корупційних скандалів тощо”, – резюмувала пані Олена.
Як Україні піднятися в рейтингу індексу доброчесності
Поточну ситуацію з індексом доброчесності в оборонному врядуванні варто покращити до наступного терміну замірювання цього показника, каже експертка. Україні ж реалістично треба вимірювати цей показник через три роки, адже навіть якщо закони будуть ухвалені у 2022 році, то на їхню імплементацію теж потрібен час.
Виконавча директорка НАКО зауважила, що можна зробити в Україні вже сьогодні, аби піднятися в рейтингу Індексу доброчесності.
Це:
- відновлення Центральної закупівельної організації Міноборони;
- запуск електронного реєстру виконавців державного оборонного замовлення;
- зменшення секретності в секторі безпеки і оборони загалом та в оборонних закупівлях зокрема.
“Міноборони задекларувало у їхній власній антикорупційній програмі, що їхня ціль – потрапити в групу С. Цього не сталося, бо реформаторські закони, котрі були прийняті і покращили б ситуацію щодо протидії корупції, не були імплементовані. А деякі навіть не ухвалені. Так, закон про оборонні закупівлі був ухвалений, але не імплементований. Державне оборонне замовлення засекречене і неконкурентне. Не відбулася реформа державної власності. Під Міноборони – 100 держпідприємств, і всі вони не реформовані”, – наводить приклади точок докладання зусиль Олена Трегуб.
Проблема житла: про що розповіли військові і як це можна покращити
Інструменти, як швидше забезпечити військовослужбовців житлом, запропонували аналітики Міжнародного Фонду "Повернись живим" в рамках свого великого дослідження "Чому військовослужбовці звільняються з армії".
Так, згідно із законодавством, держава зобов’язана забезпечувати військовослужбовців житлом або, за їхнім бажанням, надавати грошову компенсацію за нього. Проте не завжди є така можливість.
“Це пов’язано з недостатнім фінансуванням і дефіцитом житлового фонду. Коли є відповідний житловий фонд у вигляді казарм, сімейних гуртожитків, службових квартир тощо, не завжди умови проживання в них є гідними. Така ситуація склалася через те, що житловий фонд переважно старий і потребує ремонту. Навіть казарми поліпшеного типу не надають військовослужбовцям особистого простору, тоді як він є однією із найбільших вимог до житлового забезпечення, озвучених респондентами. Інші проблеми, на які вказували респонденти: недостатня кількість службового житла, непрозора система його отримання, регулярне виведення такого житла поза фонд, який належить Міноборони”, – йдеться в дослідженні Фонду “Повернись живим”.
Одним зі способів вирішення житлового питання під час служби, наголошують аналітики “ПЖ”, є піднайом житла на ринку нерухомості. Держава при цьому надає грошову компенсацію і, відповідно, виплачує військовослужбовцю певну суму, яка йде на оренду житла. Проте не всі армійці користуються можливістю отримати грошову компенсацію, аргументуючи це складною бюрократичною процедурою.
Потрібно зазначити, що під час інтерв’ю респонденти вказували такі неправомірні вимоги для отримання компенсації за піднайом житла,
1. Щоб отримати компенсацію за піднайом, необхідно підписати офіційний договір оренди та докласти його до рапорту.
2. Не можна отримати компенсацію за піднайом, якщо людина має прописку в тій самій області, де розташована військова частина.
3. Компенсацію за піднайом можна отримати лише після другого безперервного контракту.
Як дослідили аналітики Фонду “Повернись живим”, різні житлові комісії можуть вимагати різні документи, хоча є чітко визначений перелік. Ця ситуація є проявом неякісної комунікації між органами військового управління різного рівня та неправильним трактуванням законодавства на місцях.
Окремою проблемою є недостатня сума компенсації, особливо для гарнізонів, розташованих у великих містах. Так, станом на січень 2020 року середня орендна плата за однокімнатну квартиру становила:
- у Києві – 10 210 грн;
- у Харкові, Одесі та Львові – 6 694 грн;
- у решті обласних центрів – 4 127 грн;
- у середньому в усіх обласних центрах – 4 494 грн.
Фахівці “Повернись живим” озвучили свої рекомендації, котрі могли б розв’язати проблему житлового забезпечення в армії:
-
- способи житлового забезпечення повинні відштовхуватися від потреб військовослужбовців;
- армійці повинні мати особистий простір;
- має діяти принцип спільної відповідальності військовослужбовця і держави.
“З огляду на ці принципи рекомендовано будувати та переобладнувати наявний житловий фонд (казарми та гуртожитки) так, щоб забезпечити військовослужбовцям максимально комфортний особистий простір”, – кажуть аналітики “Повернись живим” і наводять приклад з Америки.
Так, у Повітряних силах Збройних сил США реалізується концепція Dorms-4-Airmen, коли в гуртожитку проживають 128 військовослужбовців у 32 квартирах (4 людини в кожній). При цьому кожен має власну кімнату та душ, але ділить із трьома іншими спільну кухню та вітальню.
“Вирішити питання зі службовим житлом у вигляді службових квартир можна за рахунок збільшення фінансування будівництва подібного житлового фонду та переходу від моделі службового житла до моделі штатно-посадового житла. Це забезпечить збереження житлового фонду у власності МОУ, оскільки житло закріплюватиметься не за військовослужбовцем, а за певною посадою і, відповідно, передаватиметься за посадою”, – наголошують аналітики найбільшого фонду допомоги армії.
Вони також додали, що проблема компенсації за піднайом житла повинна розв’язуватися не просто за рахунок збільшення суми компенсації, а має змінитися власне принцип визначення суми. У цьому контексті рекомендовано щороку переглядати суму компенсації для окремих регіонів, районів чи гарнізонів.
Також питання забезпечення військовослужбовців житлом для постійного проживання рекомендовано вирішити за рахунок пільгового іпотечного кредитування, в якому МОУ бере на себе зобов’язання покривати за власний рахунок фіксований відсоток щомісячних виплат.
“Таким чином реалізується принцип спільної відповідальності військовослужбовця та ЗСУ. Військовослужбовець ризикуватиме власними коштами, а тому прийматиме більш виважені рішення, а ЗСУ отримають змогу забезпечити житлом більшу кількість військовослужбовців”, – резюмували аналітики Фонду у своєму дослідженні про причини звільнення людей з армії.