«Київ – це був феномен бандитських угрупувань»
З кінця 80-х ви працювали у карному розшуку, тому безпосередньо бачили процес становлення кримінальних угрупувань ще до проголошення незалежності. У 89-тому був прийнятий закон про кооперацію. Саме тоді почався розвиток не лише підприємництва, але й бандитизму.
Так. Коли до влади прийшов Михайло Горбачов, був прийнятий цей закон та дана вказівка – не проводити ніяких перевірок. Всі думали, що це буде новий рух, кооперативи, що це підніме нашу економіку. Зрозуміло, що до Горбачова як таких підприємців не було. Були робочі, селяни та невеликий прошарок інтелігенції. Хоча були так звані цеховики, яким давали можливість красти у держави. А потім за це карали, вішали тавро у пресі – «грабіжники комуністичної власності». З десяти «цеховиків» як мінімум дев’ять попадали за ґрати.
З прийняттям закону про кооперацію з’явився новий клас – кооператори, яких не перевіряли. Тоді ж навіть податкової не було. Звісно, це породило і бандитизм. Перший рекет з’явився разом з кооперацією – у 1990-х роках.
Я пам’ятаю дуже добре, як був начальником карного розшуку області й до мене в центрі Чернівців прийшов один з підприємців. Рекетири поставили йому умову: «Будеш платити нам кожного місяця». Підприємець весь аж трусився, бо дуже боявся. Я спокійно розпитав його та відразу зрозумів: хто саме погрожував йому. Ввечері пішов в «Інтурист», де у більярдній збиралися ці рекетири. Там я прямо їм сказав, що особисто я буду платити, вам, свиням, щомісяця ці 10 радянських карбованців, бо це ж ще до Незалежності було. Вони ж почали: «Це був жарт, ми не просили нічого». Я спокійно поклав ті карбованці на більярдний стіл, повторивши, що буду сам їм платити кожного місяця. Наступного ранку на роботі зустрічаю того ж підприємця, який розповів, що ці собаки приїхали вибачатися, віддали гроші. От такий був перший рекет, який треба було присікати відразу. І в нашій області саме тому не було замовних вбивств, «беспрєдєла», як кажуть, який розквіт по всій країні. Я тримав ситуацію під контролем. І саме так треба було діяти по всій Україні. Міліція та поліція мають бути в авторитеті. Якщо цього немає, то авторитет отримують бандити та рекетири.
Київ тоді став справжньою кримінальною столицею. Чому тут не вдалось подолати кримінал?
Через те, що було втрачено кадровий потенціал в органах. У багатьох областях самі міліціонери або звільнилися та пішли за високою зарплатою в кооперативи, або навіть у криміналітет, щоб отримувати «долю». Інші просто не були фахово готові до цього. І з 1992-го року в столиці та інших регіонах почали діяти справжні злочинні угрупування. У Києві діяли не приїжджі, а наші, київські «авторитети».
Це була ціла купа бандитів. Від Савлохова (Борис Савлохов, заслужений тренер з вільної боротьби, президент Асоціації спортивної боротьби України, діяв спільно з братами Теймуразом та Русланом. Засуджений у 2000 році, у 2004 році помер у вязниці, – LB.ua) до «Прища» (Валерій Прищик, володів у столиці ТОВ «Ринок» на Троєщині). Їх було так багато! Була ціла купа бригад, угрупувань. Так багато, як ніде. Їх не було стільки навіть в Москві, Баку та Тбілісі. Київ – це був феномен бандитських угрупувань.
Один із тогочасних київських авторитетів, Віктор Авдишев (проживає в РФ, – LB.ua), який контролював ринок на Республіканському стадіоні, був вихідцем з Азербайджану. Тобто, не лише місцеві авторитети контролювали ситуацію?
Авдишев – осетин, майстер спорту. Взагалі усі угрупування, як правило, були зі спортсменів. Тому були дуже сильні та добре підготовлені.
З середини 1990-их ці угрупування постійно ворогували між собою. Чим закінчилася їхня «війна»?
Є правило. Коли росте кількість угрупувань, то тих, хто їх годує, стає все менше. Тоді ж починається війна між бригадами. Частина бандитів загинула в кримінальних війнах, інша частина – нейтралізована правоохоронними органами та спецслужбами. А частина просто виїхала з України. Хтось сам відмовився від справ. Якоїсь однієї загальної тенденції, коли всіх «накрили», не було.
«Закарпаття стало основним хабом постачання цигарок у країни Європейського Союзу»
З 1995-го по 1997-й ви були начальником управління МВС України у Закарпатській області, яку тоді називали «українською Сицилією»?
Це було до 1995-го року, коли прийшов я. Чого там тільки не було! Масово викрадали авто, навіть брали заручників. Було все, що є в Кримінальному кодексі. Про це знав міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, президент (Леонід Кучма, – LB.ua). Тому мене туди й відправили. Але вже до середини 1996-го там стало тихо та спокійно. Бо частина бандитів поїхала, багато були арештовані, вилучена зброя і вкрадені машини.
Проте з кінця 2000-х років Закарпаття стало осередком контрабанди, вивозу лісу-кругляка, бурштину. В одному інтерв'ю ви казали, що вже президент Віктор Ющенко віддав на відкуп цей регіон Віктору Балозі.
При мені Балога був ніким. Насправді Балогу зробив Віктор Медведчук. Ще у 1996-у році мені подзвонив тепер покійний Кравченко та спитав: «Ти знаєш такого Медведчука Віктора Володимировича?». Я кажу: «Звідки?». А він: «Це голова Спілки адвокатів України». Я перепитав: «Яке я маю до цього відношення?». Кравченко тоді каже: «Ну, ти розумієш, Кучма хоче його бачити депутатом Верховної Ради України по Закарпаттю, бо звільнився округ». Це був Іршавський виборчий округ. Кравченко попередив: «Він (Медведчук, – LB.ua) завтра прилетить літаком «Київ – Ужгород».
Вже в аеропорті він сам до мене підійшов. Можливо, що бачив до цього моє фото. Пішли шукати, де йому жити. Поселили його в готелі. А він мене питає: «Що ви мені порадили б, щоб я виграв вибори?». Я кажу: «Якщо тут у нас «Динамо-Київ» програє команді Закарпаття». Бо насправді ж Закарпаття – це батьківщина українського футболу. Медведчук мені сказав, що брати Суркіси – це його друзі. А першого президента Кравчука може зробити довіреною особою. І тут фінал, Кравчук виступав так, що народ плакав. Зрозуміло, що «Динамо» підіграло. І «бабах»! Наша "Іршава" виграє. Я після цього сказав Медведчуку: «Тепер спокійно можете їхати до Києва, чекайте підрахунку». В результаті він отримав 97,8% голосів. Більше такого результату ніхто не отримував на мажоритарному окрузі.
Медведчук привів Балогу до влади в області?
Так, брати Балоги допомагали Медведчуку. А вже потім Медведчук допоміг Віктору Балозі. Медведчук та Суркіс зробили його першим секретарем партії «СДПУ(о)-Закарпаття». А після зробили губернатором. Вже за президентства Віктора Ющенка Балога «побив горшки» з Медведчуком. У Балоги була велика мережа – торгова марка «Барва» – супермаркетів, де продавали продукти, горілку, цигарки.
А.С.: Контрабанда?
Я не можу сказати, що він особисто контролював контрабанду. Він контролював не стільки кордон, скільки всю торгівлю. У нього були великі продовольчі, промислові склади, магазини. За Ющенка Балога увійшов у велику політику. На час президентства Петра Олексійовича Порошенка Балога випав з неї. Хоча зараз в області відновив вплив через партію «За майбутнє».
Закарпаття залишається центром контрабандних потоків?
Цигарок. Це основний контрабандний хаб по цигарках. Чому? Бо немає необхідного контролю.
За цієї «Зе-влади» взагалі почався бардак. І хіба вони не бачать, що Закарпаття стало основним хабом постачання цигарок в країни Європейського Союзу?
«Вони на засіданнях свого політбюро вирішували: кого просто вбити, кого – розстріляти»
А.С.: У 1997-му році вас призначили заступником міністра внутрішніх справ України – начальником Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим. Розкажіть, як ви боролися з кримськими угрупуваннями «Сейлема», «Башмаками».
Коли я приїхав до Криму, то ми перше, що зробили, провели інвентаризацію всіх бандитів. І в Криму в 1997-му році було аж 3800 реальних бойовиків. У Керчі були свої банди. У Феодосії – свої, так само в Євпаторії, Ялті, Севастополі, Сімферополі, Алушті. Разом усіх та відразу «взяти» було неможливо. Тому ми почали з Керчі, де була найбільша кількість замовних вбивств. Почали громити банди. Взяли під контроль Керч, потім Сімферополь. Ті, хто потрапив в нашу сітку, все! Назад йому вороття не було, бо у нас вже була вся доказова база.
Так, багато бандитів встигли повтікати. Я кожного дня проводив наради. Тоді працівники карного розшуку мені казали: «Геннадію Геннадійовичу, вони втікають». Я ж нагадував: «Якщо ворог біжить, то це вже перемога». Щоб пересадити всі 3800 бандитів, нам би не вистачило стільки слідчих ізоляторів, тюрем по всій Україні. Але ми все одно їх «пакували». Вже у 2000-у році мене викликав Кравченко і каже, що треба йти заступником міністра по південно-східному регіону та начальником Головного управління внутрішніх справ в Дніпропетровській області. Хоча я просив: дайте мені хоча б рік, щоб ми добили бандитів в Криму повністю. Бо вони повернуться. На що мене питали: «Ти що самий розумний? У нас ще такі знайдуться».
Коли в Криму почала створюватися спайка криміналітету та політики?
Мало, хто вже знає, але була така «Партия экономического возрождения Крыма». Її створили у 1992-му році. Очолював її Володимир Шев’єв – сам етнічний вірменин, який змінив прізвище. Вони на засіданнях свого політбюро вирішували: кого просто вбити, кого – розстріляти. Так! Саме так! Це доведено. Потім він утік у Карабах.
Ніде раніше в колишньому СРСР не було такого, щоб бандити мали свою партію. Це ж був перший та класичний приклад, коли криміналітет почав грати в політику в Криму.
Якби вдалося зачистити ще тоді весь кримінал, на вашу думку, ми б могли уникнути окупації Криму?
Ми робили все, що могли. Зачищали бандитів, які лізли по підроблених біографіях в ради різних рівнів.
У 2006-у ви знову повернулися до Криму. Вже як представник президента в АРК. Представники Партії регіонів тоді бли там дуже активні. Вам на той час вже було зрозуміло, що Крим перетворюється на проросійський плацдарм?
Так. Я це розумів. Але тоді ніхто не хотів це чути в Києві. Якби не було такої політики, коли на задніх лапках перед Партією регіонів по всій Україні, можливо, такого б не було.
Ви казали про це особисто президенту Віктору Ющенку?
Так. Казав. Цього не хотіли чути.
У який момент Крим пройшов точку неповернення?
Коли я прийшов, вона вже була. У 2006-му році не було такого дня, щоб проросійські партії не проводили мітинги під моєю роботою, збирали мені трилітрові банки з грошима на дорогу. Бо для них я був гауляйтер. Валізу теж мені приносили. Хоча я завжди виходив до них, на кожен мітинг і казав: «Ну, перерахуйте гроші!». Копійками тоді максимум збирали десь близько 10 гривень. Питаю: «Скільки коштує квиток з Криму до Києва?». Тоді це було десь 100 гривень. Говорив: «От зберете, тоді будемо з вами розмовляти». Зрозуміло, що я перетворював їх акції на клоунаду. Плюс на території Криму починає дуже агресивно діяти терористична організація «Хізб ут-Тахрір», яка заборонена в багатьох країнах. Але всього цього ніхто не хотів чути в Києві.
За вашою оцінкою, за цим всім вже тоді вже стояла Російська Федерація?
Я казав, що щось вже готують. То я казав, але знову повторюю, що до цього нікому в Києві не було діла. Тоді Крим розглядали з однією метою: як собі землю знайти, побудувати якусь хатинку коло моря, приїхати літом відпочити. Ще більш менш Кримом цікавився Кучма – допомагав Криму.
Почали втрачати контроль за Ющенка. А вже з приходом Януковича російський вплив взагалі посилився. Будемо казати відверто. Перше сім’я було кинуте у ґрунт, а потім воно все проросло. От і все.
«Казали: «Ми – донецькі!». А всередині ні духу, а один «гнилий лівер»
Поговоримо про події, які передували анексії Криму та війні на Донбасі. 24 лютого 2014 року ви оприлюднили подробиці плану операції з розгону «Майдану».
Так, це був «Бумеранг», операція щодо знешкодження.
Що було з Майданом? Все описано в ГПУ. Але й досі ніхто не хоче розслідувати. Краще кожного року класти квіти, ставати на коліна, але ніхто не хоче встановити істину. «Беркут» міг просто прийти, вибачте, з дубинками та відлупцювати, відібрати зброю у тих, у кого вона була. Але ж нічого не відібрали, а стріляли в тих, у кого зброї не було. (У 2021 році Геннадій Москаль став адвокатом екскерівника київського «Беркута» Володимира Александрова, – LB.ua). Вся відповідальність лягає на Захарченка і його команду. Команду тупорилих, підібраних «Сашою-стоматологом» (старшим сином Віктора Януковича, – LB.ua).
Це все почалося з приходом Віталія Захарченка в систему Міністерства внутрішніх справ (міністр з 7 листопада 2011-го по 28 січня 2014-го, – LB.ua). Я не знаю, чи був він агентом Кремля, але точно професійно непридатний. Він викладав у якійсь школі з підготовки сержантів у Донецькій області.
Якою була роль росіян на Майдані?
Росіяни, скоріше за все, що були. Це підтверджено Протоколом президента, коли 20-го (лютого, – LB.ua) дві години у нього знаходився начальник 5-того розвідувального управління ФСБ Російської Федерації, генерал-полковник Сергій Беседа. Мені з Москви казали, що він приїхав, щоб супроводжувати втечу Януковича. Але у мене питання: чому він дві години сидів у Януковича? Сам Беседа приїхати не міг.
А в цей час прем'єр Микола Азаров ухвалив рішення на Кабміні про «гуманітарну допомогу» від РФ: бойові гранати, «факел-С».
Ми це розслідували. Були дві постанови, але Азаров їх не підписав, бо все, що пропонувала Росія, у нас було не сертифіковано. Вони впустили, але Азаров не підписав. Тоді держсекретар їх розмитнив по «липовим» постановам Кабінету міністрів. Захарченко їх завірив. Бо Азаров був досвічений та розумів, що може підписати собі 15 років (ув’язнення, – LB.ua).
Так росіяни були на Майдані?
Встановлено, що вони були, але пасивно. Напряму участь у розстрілах, бойових діях вони не приймали. Пасивно відстежували ситуацію. Як і для чого? Це міг би той же пан Беседа пояснити.
А на вашу думку?
На мою думку? Як би не так повернулось, то ми могли б зараз бути вже під протекторатом Російської Федерації.
Що зупинило цей сценарій? Спротив людей?
Розгубленість влади. Повністю. В цього (Януковича, – LB.ua) почався мандраж, страх, що його вб’ють, розстріляють, як Миколая Чаушеску (генсек Компартії Румунії, розстріляний разом з дружиною у грудні 1989-го, – LB.ua). Трус. От і все. І вся його команда розбіглася. Як криси. От така команда. А казали: «Ми – донецькі!». А всередині ні духу, а один «гнилий лівер».
«Зелені чоловічки» в Криму були давно»
Парламент Криму був захоплений 27 лютого 2014 року. Тоді ж «несподівано» з’явилися «зелені чоловічки». За вашою інформацією, наскільки заздалегіть вся ця операція планувалася?
«Зелені чоловічки» в Криму були давно. Дехто навіть сім'ї встиг створили. У них були мобільні телефони, по них не можна було дзвонити до певної команди.
Як Росія захоплювала Крим. Хроніка подій
Ще у 2009 році була перша загроза. Тоді мене терміново призначали на посаду заступника міністра внутрішніх справ. Мене інструктували, що все почнеться зі захоплення Верховної Ради Криму та уряду. Під виглядом ніби ремонту одного крила будівлі. Попереджали, що приїдуть шабашники, але насправді то був спецпідрозділ ГРУ з вибухівкою, автоматами, кулеметами і тому подібне. Ми цього не допустили. Але в 2014-му році вони скористалися тим, що було безвладдя в Україні, почалася війна на Сході.
І вся ця агентура, «зелені чоловічки», які готувалася роками, за командою з РФ почали операцію?
Так. І вони («зелені чоловічки», – LB.ua) зараз є і в Києві, вони теж чекають свого сигналу. Я про це неодноразово говорив публічно, ходив до СБУ. Мене питали: «Чи володієте інформацією? Що сьогодні в Києві з «зеленими чоловічками?». Але вони продовжують тут бути.
Чи можна було тоді в Криму зламати ситуацію, зупинити захоплення?
Звісно!
Яким чином? Хто мав за це відповідати?
Хто мав відповідати? Мав відповідати той, хто тоді був при владі.
Олександр Турчинов, виконуючий обов`язки президента у 2014?
На жаль, мене ніхто не спитав: що треба робити? Хоча ще у 2009-у році фактично знали про підготовку такого сценарію. Питали тих, хто лише відпочивав у Криму, палаци собі побудував там. Коли захопили Луганську обласну адміністрацію (29 квітня 2014 року, – LB.ua), то мене теж ніхто не питав. Хоча я ж там знав людей, мене знали. Але до мене ніхто за порадою не звернувся. Вочевидь, бо було якесь своє бачення. Ну, своє бачення, добре. Але ось до чого воно призвело те «своє бачення».
Ви працювали заступником голови СБУ, за вашими оцінками, як кількісно і якісно змінилася ситуація з агентурою Росії від 1990-тих років по сьогодення?
При посольстві РФ завжди були представники ФСБ. Вони роками ходили в СБУ, як до себе додому. Деякі там навіть мали кабінети. Вони навербували собі тут!
Секретар РНБО Олексій Данилов в інтерв’ю LB.ua розповідав, що агентів Кремля, які продовжують працювати у владі, все ще багато.
Зрозуміло, що багато. Данилов відкрив Америку через кватирку? Явно багато. А хто їх вичисляє? Ніхто не вичисляє! Тому що немає вже таких фахівців. Контррозвідка з 2014-го року була більш сфокусована на Луганску, Донецькій області. А всередині країни вона не займалась цими питаннями.
«На моїй пам’яті було щонайменше чотири серйозних замахи на Ахметова»
Поговоримо тепер про Донбас. За вашою оцінкою, чим криміналітет Донбасу відрізнявся від, наприклад, від столичного або ж закарпатського? Яка була особливість Донбасу у 1990-х?
В Ужгороді та столиці все ж були активні оперативно-розшукові дії, з бандитами боролися. На Донбасі – навпаки. Я б сказав, що органи внутрішніх справ там повністю спасували. Саме повністю!
Якщо в той же Крим центральний апарат посилав кадри, то на Донбас взагалі нікого не посилали. Всі думали, що воно саме там розсосеться. Що я можу сказати? Нехай це буде на совісті тих, хто керував.
У той час також тривало протистояння між «донецькими» та «дніпропетровськими». Знаковим у розбірках між кланами було вбивство Євгена Щербаня у 1996-му. Ви є адвокатом його сина – Руслана Щербаня та називали замовником вбивства Павла Лазаренка. Навіщо це йому було?
Я на 100% погоджуюсь, що вбивство Щербаня має більш політичний характер, чим економічний. Хоча завуальовано саме під економічний. Бо ж Лазаренко на той час був єдиний, хто керував «Єдиними енергетичними системами України». Донбас «став на штики» і не пустив їх в регіон продавати газ.
Всі заводи ще працювали, але не мали грошей, тому розраховувалися трубами, металом і тому подібне. Тоді за ініціативою Євгена Щербаня обласна адміністрація створила «Індустріальний союз Донбасу». При цьому, його підприємство не увійшло в «ІСД». Підприємства отримували газ, «ІСД» отримував за нього товари, які вони передавали на реалізацію фірмам Щербаня. Підприємствам робили розстрочки платежів десь на рік, що сьогодні взагалі неможливо.
Лазаренко на той час дуже хотів стати президентом. На Західній Україні його конкурентом був В’ячеслав Чорновіл, а на південно-східному напрямі він бачив своїм конкурентом Щербаня. Лазаренко розумів, що Щербань – прекрасний бізнесмен, який вміє говорити, виступати, має авторитет не тільки в Донецькій, але й в Луганській, Запорізькій областях. Лазаренко мав свій електорат в основному у Дніпропетровській області. Тому, на мій погляд, що на 100% – це було політичне вбивство, замасковане під економічне.
А вбивство Ахатя Брагіна (в жовтні 1995-го року), який стояв біля витоків однієї з найсильніших ФПГ Донбасу, а тепер і країни, кому було вигідно?
Це був результат боротьби з бандою Євгена Кушніра (керівник угрупування, яке займалася рекетом, банду звинувачували також у вбивстві Євгена Щербаня, банкіра Вадима Гетьмана, – LB.ua). Кушнір хотів один контролювати всю Донецьку область. А хто володіє футбольним «Шахтар» (на той час Брагін, – LB.ua), той володіє Донбасом. Вони підірвали Брагіна під час футбольного матчу. Після цього Ринат Ахмєтов взяв на себе «Шахтар». Скільки не намагалися його ліквідувати, стільки ж було замахів на нього, зробити цього не змогли. На моїй пам’яті було щонайменше чотири серйозних замахи. А ще велика купа дрібних. Тому ті, хто заздрять Ахметову, хай пройдуть такий шлях – балансування між смертю, життям та бізнесом.
За даними «Новин Донбасу» у 1990-х були періоди, коли у день було від 3 до 5 замовних вбивств на Донеччині.
Я вважаю, що це результат повної бездіяльності Міністерства внутрішніх справ. Повної!
На центральному рівні? Чи саме області?
Як на центральному, так і нижче. Чомусь ефективних менеджерів не кликали навести там порядок. Чому? Це для мене залишається питанням.
«Ви б спочатку розібралися хоча б кишеньковими злодіями!»
Ви погоджуєтесь, що Леонід Кучма виростив українських олігархів, у тому числі й з криміналітету?
Чи правий був Кучма? Чи ні? Чи був він сам ефективним менеджером? Якщо порівнювати з сьогоденням, то наразі держава – найбільш неефективний менеджер. Збитки мають НАК «Нафтогаз», «Укрзалізниця», «Укрпошта», «Енергоатомом».
Я переосмислив всю цю ситуацію в 2014-му році в Луганській області, яка була від’єднана від єдиних енергетичних систем. Лінії були зруйновані. Але була ТЕЦ, підрозділ ДТЕК (Рината Ахметова, – LB.ua), яка давала електроенергію як на підконтрольні, так і непідконтрольні території. Кожного дня були обстріли, вийшов з ладу найдорожчий трансформатор. Я з жахом думав: що б було, якби все це належало державі. Бо для купівлі трансформатора треба оголошувати тендер. А це значить сидіти 45 днів без світла зимою. Це можете собі уявити? Тут же на другий день привезли новий трансформатор.
Скажіть мені: де сьогодні є такий порядок і дисципліна? Тому хто став ефективним менеджером, який взяв на себе відповідальність та скупив все за Кучми? Якби це залишилося у держави, воно б розвалилося. Оскільки державні службовці тільки стають на посаду, думають про одне: як щось з того заводу, фабрики вкрасти. А при власниках нічого ж абсолютно не вкрадеш, бо є контроль. Скажіть, хто що розвалив на сьогодні? Фірташ? Ні. Пінчук? Ні. Ахметов? Ні. Коломойський? Ні. Чому ДТЕК працює з прибутками, а «Енергоатом» – зі збитками?
Президент Володимир Зеленський оголосив війну олігархам. Законопроєкт про деолігархізацію вже прийнято у першому читанні.
Я розумію, що сьогодні є маргінали, які кричать: «Все! У всіх все забрати, всіх розстріляти, утопити, вбити!». Як це можна зробити? Як зобов'язати?
На вашу думку, це профанація?
Така сама, як прийняли чисто мертвий закон про ворів в законі. Я роздрукував цей закон і список. Надіслав цей список справжнім ворам в законі в Грузії. Кажу їм: «Хлопці, зробіть експертизу». Вони знайшли лише 132 людини з заявлених 557, які відповідають критеріям. А всі решта – це фуфло! Насправді зараз в Україні від сили є 13-15 справжніх ворів в законі. Всі інші – Росія, Грузія, колишні республіки Радянського союзу. І вони знають всіх «своїх», хто «коронований», а хто у нас купляє статус, як купляють у нас дипломи та посади. Вони кажуть: «Звідки ці списки? З телефонної книги?». Я їм кажу: «Мабуть, спитайте Зеленського, це він з вами воює» (сміється).
Ви стверджуєте, що зараз в Україні залишилося 13 «ворів у законі»?
Я знаю справжнього лише одного. Його прізвище Лисенко, а «Валєра Сумський» – в середовищі «ворів у законі». Йому 65 років, з яких половину він відсидів в тюрмі, має 60 «ходок». Доведено, що він дійсно «коронований». Ще коли Росія з нами співпрацювала, відповідала на всі запити. Ми отримали інформацію: хто його «коронував», це зробили самі вори в законі. І це не перекладається. Неправильно казати: «злодій в законі». Тому всі інші в списку – це повністю фуфло.
Не так давно по новинах пройшло: «В Запоріжжі арештували «злодія в законі» на прізвисько «Принц». До речі, ЗМІ пишуть саме: «злодій у законі».
Це не перекладається. А такі повідомлення — це профанація і зараз МВС підігрує Зеленському. Когось затримують, але це не вори в законі. Бо для цього має бути статус. Для цього мають бути три вори в законі, які вже «короновані» і вони приймають рішення щодо «коронації» нового. Тому як мінімум ще три вори в законі мають бути допитані слідчими. Хто їх допитає? Оскільки хтось живе у Грузії, в Москві, хтось вже давно помер і тому подібне. Тому з професійної точки зору, все, що зараз відбувається – це, вибачте, як говорити з «бакланами» на кримінальному жаргоні. Це баклани! Повністю! Ви б спочатку розібралися хоча б кишеньковими злодіями, квартирними, тими, хто краде автомобілі, машини, грабують, чистять та вчиняють розбої. От з цими наведіть порядок.