Стабільність «Батьківщини»
Партія «Батьківщина» – ветеран української політики і партія, які формувала свою фракцію в парламенті п’ять разів, що найбільше порівняно з іншими чинними фракціями. Під час цьогорічної парламентської кампанії політична сила відсвяткує своє двадцятиріччя. У випадку проходження партією 5% бар’єру 21 липня наступне скликання Ради стане шостим, у якому представлені «біло-червоні».
І президентська програма Юлії Тимошенко, і парламентська програма «Батьківщини» створювались як скорочений варіант одного документу – «Нового курсу України». Тому більшість положень програм повторюються, що свідчить про послідовність партії у своїх позиціях. Ідентичними є обіцянки повернення Донбасу і Криму дипломатичними засобами чи одночасного розвитку і відновлювальної енергетики, і вугільної промисловості. Стабільною є і щедра соціальна програма політичної сили: зниження ціни на газ вдвічі, поступове підвищення оплати праці бюджетникам до європейських стандартів, доступного іпотечного кредитування та мікрокредитування бізнесу, обов’язкове медичного страхування коштом роботодавців зі зниженням вдвічі податкового тиску на їх підприємства, перехід до накопичувальної пенсійної системи, високі виплати за народження дітей та ін.
Еволюція програми
Утім, не обійшлося без зміни риторики.
На парламентських виборах «Батьківщина» відмовилась від декларування ідеї «Нової конституції» – одного з п’яти основних напрямків нового курсу, на якому Тимошенко робила наголос у своїй президентській кампанії. Так, обіцянки скорочення кількості народних депутатів, можливості усунення влади шляхом референдумів, виборності суддів, надання громадянам правом законодавчої ініціативи у формі електронних петицій та ін. не виявились представленими в тексті програми. Як і ключова мотивація прийняття нової Конституції – ліквідація олігархічно-кланової системи. При цьому, парламент має достатньо повноважень, аби здійснити дані зміни.
У програмі «Батьківщини» присутні й ряд новацій, що кардинально не змінюють погляд партії на окремі галузі політики, однак доповнюють його.
«Батьківщина» заявила про пріоритетність боротьби з глобальними кліматичними викликами і потребу у зменшенні рівня забрудненості довкілля та вирішенні проблем з утилізацією сміття. На президентських виборах акцент на цій проблематиці не робився, хоча цю сферу ми розглядали як захист права на чисте довкілля, а саме президент є гарантом прав та свобод.
В освітній політиці партія Тимошенко перейняла принцип «гроші ходять за людиною» як пропозицію до державного фінансування освітньої системи.
Також в тексті програми присутня більш чітка конкретизація обсягів збільшення окремих соціальних виплат. Це стосується обіцянок встановити мінімальну пенсію на рівні 3094 грн та передбачити, щоб зарплата освітян не була нижчою за трикратний розмір мінімальної зарплати. Окрім цього, в частині реформи податкового законодавства «Батьківщина» винесла в текст програми ідею податку на виведений капітал, хоча в президентській програмі Тимошенко акцентувалося тільки на скасуванні єдиного соціального внеску та ПДВ.
В розділі, присвяченому культурній політиці, обіцянка законодавчо врегулювати меценатську діяльність замінила ідеї щодо створення закордонної мережі центрів української культури та фінансування перекладу українських творів та їх видання в інших країнах. До пропозицій щодо медичної політики було додано повернення право громадян на виклик лікаря додому.
Вихід за межі повноважень
Сфера законодавчого регулювання в Україні ніде строго не регламентується. Тому парламент своїми законами може здійснити більшість обіцянок, зроблених «Батьківщиною» в її програмі. Однак там трапляються і такі речі, реалізація яких перебуває повністю поза компетенцією парламенту.
По-перше, партія «Батьківщина» не зможе змінити неефективне, на її думку, банківське, монетарне та валютне регулювання Національного банку України. НБУ є незалежним органом, Кабмін не повинен втручатися в його роботу, і єдине, що партія може зробити – це не віддати голоси за затвердження внесеної президентом кандидатури голови НБУ.
По-друге, у парламентської фракції також немає повноважень визначати формати дипломатичних переговорів щодо тих чи інших питань. Так, якщо у своїй президентській програмі Юлія Тимошенко обіцяла замінити Нормандський формат (Україна, Франція Німеччина, Росія) на Будапештський (Україна, США, Великобританія, Росія), то тепер «Батьківщина» пропонує «злити» два формати, щоб у переговорах за одним столом брали участь усі шість згаданих держав. Одначе парламент ніяк не впливає на формат переговорів, це є компетенцією президента України та затвердженого за поданням останнього парламентом міністра закордонних справ.
В той же час, у програмі загадані цілком реальні інструменти саме парламентської дипломатії, такі як участь в роботі Ради Європи (у Парламентській Асамблеї цієї організації присутні парламентські делегації різних країн – Україна тимчасово вийшла з її складу в знак протесту проти повернення Росії вже після публікації програми) та активність в рамках Європейської народної партії, об’єднання правоцентристських політичних сил, де «Батьківщина» є спостерігачем.
Білі плями
Ряд проблемних питань та сфер державного врядування, на які парламент міг би вплинути напряму через закони або опосередковано через делегування членів Кабміну, у програмі «Батьківщини» виявились неохопленими. Це стосується антикорупції, прав людини, розвитку інфраструктури та транспорту, децентралізації, підтримки ветеранів та внутрішньо-переміщених осіб, парламентської та виборчої реформ, інформаційної політики, реформування правоохоронних органів, змін в судовій системі (єдина обіцянка скасування судового збору не скидається на план в даній сфері).
Як можна пригадати, Юлія Тимошенко завжди обіцяла своїм виборцям дві речі: радикальне оновлення політичної системи та соціальний добробут громадян. Судячи принаймні з тексту програми «Батьківщини», плани політичних реформ є менш важливими, ніж обіцянки у соціальній сфері. Зміни до Конституції, реформування парламенту і суддів та інші обіцянки, які ще зовсім недавно були стрижневою частиною програми лідера партії на президентських виборах, не потрапили в програму на сайті ЦВК. Чи є це наслідком якихось тектонічних ідейних змін, чи просто результатом недоопрацювання тексту програми, залишається дискусійним питанням.