Пане Петре, за останні тижні ми багато чули про те, що плани стійкості в регіонах виконують недостатніми темпами, а Київ окремо непокоїть президента. Що саме не подобається центральній владі в динаміці підготовки Києва до зими?
Я можу говорити виключно зі своєї позиції і про ті речі, за які відповідаю. Зараз ми в найактивнішій фазі підготовки до зими. Усе настільки в розпалі — це стосується як організаційних, технічних заходів, так і фінансування, — що ми поза політичними дискусіями на ці теми. Принаймні не відчуваємо якихось політичних моментів.
Є задача: максимально ефективно й повноцінно підготуватися до опалювального сезону. Відповідно, керівництво держави, звичайно, жорстко вимагає від виконавців на місцях.
І в першу чергу це, мабуть, питання нашого виживання, тому трошки вище за політику.
Звідусіль лунають заяви про те, що «наступна зима буде найстрашнішою». Ви можете пояснити, про що саме йдеться?
Не можу коментувати чужі заяви.
Є відчуття, що наступна зима буде гіршою за те, що пережили цього року?
Я сказав би так: усе те, що ми зараз робимо, дозволить нам значно краще підготуватися до зими, ніж, наприклад, минулого року. Бо ми робимо великий обсяг робіт.
Чи є це гарантією, що в нас буде легка зима?
Ні. Налаштовуватися на легку зиму точно не варто. У першу чергу зважаючи на інтенсивність обстрілів, яку ми зараз відчуваємо, рівень засобів ураження, які використовує ворог, можливості нашого повітряного захисту.
Ми (міська влада) у відносно плановому порядку будуємо захист об'єктів критичної інфраструктури, працюємо над прискоренням створення альтернативної енергетичної інфраструктури, робимо інші речі, але все одно треба готувати сценарії поведінки в екстремальних умовах. І це ми також робимо.
Треба бути реалістами. Ми живемо в період жорсткої фази війни, коли для ворога вже і цивільні є однією з пріоритетних цілей.
Нещодавно оновився склад уряду, змінився міністр інфраструктури. З Миколою Калашником ви знайомі ще з його роботи в Києві, в столичній РДА. Як вам взаємодія з новим урядом, чи надходили якісь зауваження, вимоги, яких не було в попереднього профільного міністерства?
Можу сказати, що в першу чергу ми відчули, що Київ є пріоритетом.
За перший тиждень у нас відбулося дві наради на рівні прем'єр-міністра. На них ми докладно розбирали всі питання, пов'язані з життєзабезпеченням міста, з підготовкою до зими, з планом стійкості. І це говорить про реальну увагу до столиці. І в чому я бачу позитив.
І прем'єру, і профільному міністру не чужа наша тематика будівництва і захисту критичної інфраструктури. Вони працювали в Києві і проживали минулу зиму на інших посадах, дотичних до цієї сфери. І гарно розуміють контекст і специфіку нашої роботи.
Дуже позитивно, що наші прохання про допомогу взяті в роботу й оперативно виконуються. Це стосується і врегулювання нормативних питань, і питань фінансування.
Ніякої розкачки, пов'язаної зі змінами в уряді, немає. Почали працювати без жодної політики, виключно на результат.
Ви згадали, що є певні зрушення з боку уряду щодо грошей і проходження дозвільної документації. Про що йдеться?
Це стосується конкретних об'єктів, про які ми не можемо говорити конкретно. Прискорюють процедури, які зазвичай є достатньо тривалими. Як приклад: питання, яке зазвичай розглядають місяцями, виносять на Кабмін через три дні після першої зустрічі з його обговоренням.
Також є попередні рішення про фінансування заходів плану стійкості міста Києва.
Офіс Президента відіграв серйозну допоміжну роль у консолідації нашої роботи з державними банками. Голова ОП особисто проводив декілька нарад з банками, щоб консолідувати наші зусилля із залучення коштів.
У затвердженому плані стійкості перелік заходів, які Київ виконує разом з державою, оцінюють у понад 31 мільярд гривень. І цей кошторис розподілили 50/50 між держбюджетом і бюджетом Києва. Ця позиція наразі зберігається?
Ця позиція зберігається. Але звертаю увагу, що юридично пропорція ніде не зафіксована. Домовленість підтримана новим урядом, ухвалені попередні рішення про фінансування конкретних напрямків по Києву.
Які це напрямки?
У першу чергу створення резервних систем теплопостачання й інженерно-технічний захист об'єктів критичної інфраструктури.
Зобов'язання Києва профінансувати 50 % програми — це досить велика сума, близько 16 мільярдів гривень. Чи здатен Київ виконати такі зобов'язання?
Це дуже велика сума. Але тут ми просто не маємо вибору.
Буквально перед нашою розмовою я приїхав з Ощадбанку, де оформлює остаточну угоду на кредит для міста.
Ми маємо тут пояснити, що більшу частину свого внеску до витрат на план стійкості влада Києва братиме з коштів, які залучатиме у фінансових інституцій.
Так. Рішення про залучення кредитних коштів підтримала Київрада, а ми виконуємо. Але сам процес залучення цих коштів досить непростий і потребує певних процедур і зусиль. Власне, з цим держава почала нам допомагати.
На минулому тижні ми вже підписали угоду по кредиту ЄБРР. І зараз ми в процесі підготовки кредитної угоди ще з одним державним банком.
Як швидко можуть надійти кошти по цих угодах?
Орієнтовно протягом двох тижнів.
Чи є у вас зараз розуміння, яку суму з частини київського кошторису плану стійкості Київ вже реально має?
Всю нашу половину плану, тобто біля 16 мільярдів гривень.
З них 11 мільярдів — це кошти, джерела або програми яких вже затверджені. І ще 5–6 мільярдів потрібно знайти до кінця року.
Де ви їх будете шукати?
Це кредити і це перерозподіл бюджету міста Києва.
В лютому на одній із сесій ви говорили депутатам, що в цьому році будуть інші пріоритети в бюджеті Києва. Чи так і сталося, чи змінилися пріоритетні напрямки фінансування зараз, впродовж року?
Якщо ви пам'ятаєте, план стійкості формувався на початку березня, його заходи формулювалися на підставі аналізу тих проблем, які виникали зимою.
В бюджеті-2026, який ухвалювали в грудні минулого року, дійсно ці пріоритети бкли окреселні досить рамково. Але якісь програми з нинішнього плану стійкості були базово забюджетовані ще тоді.
Тому так, звичайно, перерозподіл коштів між програмами ще планується. Через особливість законодавства ми не могли заходити до зміни фінансування публічних інвестиційних проєктів у перше півріччя бюджетного року.
Зміна пріоритетів однозначно відбулась. Адже навіть ті рішення, які вже пройшли погодження, — кредитні угоди, — це теж бюджетне рішення. Місто бере на себе зобов'язання, тому це питання гаряче обговорювалось на сесії міської ради. В сесійній залі ухвалювали й інші рішення в межах плану стійкості: щодо закупівлі обладнання, встановлення котельних, когенераційних установок тощо.
Але треба об'єктивно дивитись на те, що є потреби, які не поступаються за важливістю плану стійкості. Наприклад, будівництво і ремонт укриттів. Або відновлення будинків після обстрілів. На жаль, це зараз дуже відчутний напрямок витрат: наслідки кожного балістичного обстрілу, який зараз відбувається, це збитки на 300–500 мільйонів.
Також я нагадаю, що минулого року одним з головних пріоритетів київського бюджету була допомога армії. Тоді місто спрямувало на неї 12 мільярдів. Це кошти, які безпосередньо були перераховані різним військовим частинам, зокрема протиповітряній обороні Києва. Але в цьому році такої спроможності в нас уже немає.
Чи дійсно просіли надходження до бюджету після важкої зими, як раніше попереджали експерти?
Ми регулярно працюємо з податківцями, адже основні джерела надходження бюджету — це наші з вами податки і податки підприємств. Сказати, що їхні дані свідчать про якийсь провал у платежах, не можна.
Але і перевиконання бюджету, яке було зазвичай раніше, теж немає. Це все пов'язано з різними факторами, не можна сказати, що тільки зима на це вплинула. Тому надлишкових грошей точно немає.
Поясніть нам, киянам, з чого взагалі складається План стійкості. Що конкретно мають зробити?
Це відновлення знищеного обладнання на наявних потужностях ТЕЦ. Захист об'єктів. Створення резервного живлення: генерація електричної енергії і створення резервної схеми теплопостачання там, де це можливо.
На що з цих напрямків вже точно є гроші?
Є по основних напрямках: відновлення потужностей, інженерно-технічний захист, резервне живлення, розбудова когенераційних установок.
А створення резервної системи теплопостачання має «захищений бюджет»?
Взагалі, після всіх прорахунків, ми бачимо, що повна реалізація плану резервної схеми теплопостачання буде коштувати еквівалент вартості всього плану стійкості. Тому зараз я можу сказати, що для цього напрямку нам потрібно грошей більше, ніж є.
Коли ви говорите, що вартість перевищила очікування, то я розумію, що це не буде робитися?
Ні, це вже робиться. Але якщо ви питаєте про те, на що реально є гроші, то не вистачає коштів саме на цьому напрямку. І коли ми згадували тут про рішення, які зараз обговорювались на наших нарадах, то серед них є і рішення про фінансування з державного бюджету створення резервної схеми теплопостачання.
Скажімо так: зараз тривають роботи по трьох чвертях об'єктів цього напрямку.
На який відсоток забезпечені фінансуванням ті три напрямки плану, які ми називаємо забюджетованими? Відновлення потужностей ТЕЦ, інженерний захист і резервне живлення.
Я думаю, що ми можемо говорити про наявність 70% коштів. І ми маємо розуміти, що підряднику не сплачується одразу 100%, він повинен спершу щось виконати.Тому ця цифра наявного фінансування на цьому етапі цілком достатня для виконання робіт.
Це звучить оптимістично. Чи називаєте ви процент виконання робіт за всіма згаданими трьома напрямками?
Так, називаємо. Але ви маєте розуміти, що в роботі дуже багато об'єктів, вони різні. Є невеличкі, вони фактично завершені. Є величезні об'єкти, по яких термін до кінця року, і там, наприклад, зараз 25% виконання, але вони в роботі.
Були заяви, що в Києві виконано лише 6% плану стійкості. Що це означає?
Мені взагалі складно зрозуміти, про що в принципі говорять автори таких заяв.
Про такі цифри не йдеться. Зараз йде мова про середній рівень виконання 50% і вище.
Коли говорять про виконання планів стійкості, часто зауважують, що великою проблемою є брак підрядників.
Підрядники — це проблема не тільки для плану стійкості, це проблема взагалі для всіх робіт в усіх громадах, в Києві особливо. Тут треба говорити про загальну проблему в цьому контексті: більшість підрядних організацій не мають можливості бронювати своїх людей у тому обсязі, як їм потрібно.
Є організації, які мають можливість бронювати, в них є відповідні контракти з енергетиками. А є підрядники, які виконують роботи, але не мають можливості забронювати. Це вже специфіка нашого мобілізаційного законодавства.
Існує проблема з достатньою кількістю персоналу. Але це спільна проблема, оскільки очевидно, що люди потрібні і для захисту Батьківщини.
Людей недостатньо, але тут вже треба балансувати.
Частину робіт по плану стійкості Києва взяло на себе державне Агентство відновлення. Що конкретно вони роблять?
Так, Агентство виконує роботи зі створення резервного теплопостачання зони однієї з ТЕЦ лівого берега Києва. Це державні кошти і вони виконують свій план робіт.
В червні була історія з передачею від міста Агентству 1,25 млрд грн, які там не змогли використати. Про що йде мова?
Це не стосується згаданої ділянки робіт Агентства відновлення на лівому березі. Це окрема історія: місто виділяло держагентству 1,25 млрд грн на контрактування обладнання для інших робіт. Вони не змогли цього зробити, і ми повертали кошти в бюджет міста.
Чому вони не змогли використати ці кошти?
Мені складно за них трактувати цю ситуацію, вона була пов’язана з проходженням коштів через Мінфін.
Про яке обладнання йшлося і чи буде воно все ж закуплено?
Котельні, насоси — те, що нам необхідно для створення систем теплопостачання. Будуть виділятися державні кошти і виконуватися ці роботи.
Спрогнозуйте будь ласка, на який об'єм електро- і теплової генерації ви плануєте вийти до кінця 2026 року? З урахуванням відновлення розбитого взимку, нових джерел і мереж?
Я дуже боюся давати підказки ворогу. Ми повинні повністю відновити об'єкти теплопостачання, частково відновити частину енергоблоків, приблизно 350 МВт, і потім до кінця року ще 100 МВт. І створити додатково 1000 МВт додаткової теплової генерації — за рахунок резервних джерел, локальних котелень, заміни і посилення старих котлів і насосів.
Але я не хочу давати конкретні дані, бо вже не раз було таке, коли посадовці про щось звітують і через кілька днів на згадані об'єкти прилітає від росіян.
Поясніть тоді в теорії, з чого концептуально складається план створення резервного теплопостачання?
Треба почати з того, що Київ має унікальну систему централізованого постачання, яка з точки зору економіки є дуже ефективною, оскільки працює одночасно на виробництво електрики і тепла. Її забезпечували потужні джерела і це одна з найбільших у Європі систем централізованого теплопостачання. Тут задіяно понад 2 ГВт енергії.
Зараз йде мова про створення розподіленої теплової генерації. Тобто це джерела меншої потужності, які дають теплову енергію в мережу. Це дасть нам певну диверсифікацію ризиків. Певну — бо всі об'єкти також можуть бути вражені ворогом.
Спершу ми взяли концепцію, яка полягала у створенні невеличких котелень на базі дворових центральних котельних пунктів. Це сотні і сотні джерел. І навіть з точки зору екології місто просто задихалося б, маючи працюючу котельню в кожному дворі. Тому від цього варіанту відмовилися.
Тут спрацювали також такі аргументи, як складність прокладання такої кількості мереж до кожної точки, інших комунікацій. А також безпекові міркування. Наприклад, зараз ворог вже стріляє по автозаправках, його ціллю стають все дрібніші об'єкти. Тому, враховуючи, що кожна така котельня розташована просто всередині дворів, удари по них наражають на пряму небезпеку будинки, які в прямому розумінні розташовані через паркан.
Тому від першої ідеї йти на зовсім дрібні джерела відмовилися і вийшли на об'єкти, оптимальні з точки зору розміру, можливості диверсифікації ризиків і забезпечення їхньої нормальної роботи.
Вони прив'язуються до зон, найбільш вразливих з точки зору теплопостачання, до джерел газу, чи ще якісь критерії?
В першу чергу прив'язуються до наявності мереж теплопостачання. Оскільки ми розуміємо, що нових мереж (магістральних труб опалення) ми зараз не створимо. А нові джерела повинні бути під'єднані до мереж.
Ви згадали про проєкт, який реалізує Агентство відновлення для частини лівого берега. А чи знайшлося якесь рішення для масиву Троєщина, який повністю залежний від тепла великої ТЕЦ?
По тій зоні є конкретна задача і вона виконується.
Чи створюються нові перемички між магістральними шляхами для додаткових можливостей переключення?
Для цілей, які перед нами стоять, просто якоюсь перемичкою, на жаль, не обійтися. Кожен проєкт — це комплекс різних задач, які включають реконструкцію газової інфраструктури, електричної, теплопостачання і водопостачання.
Тобто головна проблема полягає не в створенні нових зв'язків, а в спроможності джерел?
В спроможності джерел і в спроможності нашої системи газопостачання. Оскільки основними споживачами газу в Києві було населення, яке використовує газ в певних обмежених обсягах, для цих потреб прокладені мережі низького тиску. А зараз стоїть зовсім інша задача: реконструкція системи газопостачання для потреб розподіленого теплопостачання.
Звучить так, що це задачі, виконання яких вимірюється не місяцями,а роками.
В якихось випадках це питання місяців. В якихось потрібна серйозна перекладка мереж і це потребує тривалого часу. Ми зараз постійно вирішуємо оці ребуси: що, де, як можна прокласти.
Є певне уявлення, що від всіх зимових бід з ударами по критичній нас врятують когенераційні установки (КГУ). Поясніть будь ласка, які функції насправді закладені під когенерацію і для чого вона нам потрібна в рамках плану стійкості?
Основна функція когенераційних установок — це виробництво електроенергії. Також вони виробляють і тепло. Але за рахунок самих лише КГУ збудувати альтернативну систему електропостачання міста поки що неможливо.
Поясню: зиму ми проходили з сумарним навантаженням по споживанню міста 1900 МВт, тобто майже 2 гігавата. І цю електроенергію нам давала атомна енергетика, бо, на жаль, цієї зими ми в Києві вже залишилися без власної генерації, виробленої на газу (київських ТЕЦ).
Кожна когенераційна установка має потужність 2–3–4,5 МВт. Тобто для того, щоб перекрити наше зимове споживання електроенергії, потрібно зібрати величезну кількість таких КГУ, це вражаючий масштаб… Плюс згадуємо, що вони теж працюють на газу і для їхнього споживання нам треба збудувати ще одну додаткову систему газопостачання (з тими складними вихідними даними, про які ми вже говорили раніше).
Це мінуси. До плюсів належить маневреність КГУ: їх можна запускати швидко і оперативно, наприклад, у пікові години. Також когенерація є економічно вигідною, оскільки дає одночасно два продукти: і електрику, і тепло.
Це той самий принцип роботи, що і в ТЕЦ, але в мікромасштабі?
Так, і ми саме так і проєктуємо їхнє встановлення: об'єднуємо в один блок 3–4 КГУ і встановлюємо в шелтері другого рівня захисту. На столичних об'єктах ми вже реалізували проєкт міні-електростанції, де об'єднали сім установок в одну систему.
Вони є гарним резервним джерелом живлення, в першу чергу для об'єктів теплопостачання (бо там є мережа для видачі теплової енергії). Тому зараз під ці установки закладена одна основна задача: дати додатковий об'єм енергії, необхідний для виживання об'єктів критичної інфраструктури в ризикові періоди.
Я це уявляю так: у вас відбулося знеструмлення ТЕЦ через різні загрози і ви просто переключаєте потужності теплоелекстанції на живлення від цієї КГУ.
Досить приблизно. Але справа тому, що ТЕЦ — дуже великий споживач електроенергії, від однієї невеличкої КГУшки вона не запрацює. Але ми поступово встановлюємо на деяких ТЕЦ когенераційні установки, вже стоїть газова турбіна.
Скільки резервного живлення від КГУ ви запустите в поточному році?
План до кінця року запустити 200 МВт.
Скільки мегават потужностей КГУ вже реально закуплено і скільки запущено?
Є обладнання на 200 МВт. Запущено 60. Решту плануємо запустити до кінця року.
Я не можу вас не спитати: чому когенераційні установки, закуплені Києвом ще в 2024 році, не були змонтовані перед зимою-2026?
Щось не було змонтовано, десь ще будувалися під них укриття. Ці об'єкти ставилися в укриттях другого рівня, це було абсолютно новим проєктуванням і організації роботи в укритті, і підключення мереж. Ми стикнулися з тим, що цей досвід перший в світі, такого ще не було.
Доводилося на ходу міняти проектні рішення, перераховувати, перезатверджувати, адже всі ці укриття ми узгоджуємо із Генштабом.
Але ми також маємо розуміти, що пряме ураження балістичною ракетою — це окремий надскладний виклик, від якого краще за все захищає ППО.
Нещодавно була колегія КМДА, присвячена заходам стійкості, і мене здивувало, що там серед доповідачів були також соціальний департамент і освіта.
Всі готуються до зими. Департамент соціальної і ветеранської політики має забезпечити безперебійне живлення і засоби обігріву для закладів стаціонарного догляду. В освіті збільшується кількість опорних шкіл у районах, які мають бути з автономним теплом і живленням.
Минулої зими було орієнтовно по пять таких опорних шкіл в кожному з районів міста. Зараз ми прийняли рішення, щоб це було по десять шкіл, тобто загалом 100 опорних пунктів по місту. Це завдання районних адміністрацій.
Опорні школи — це означає, що вони слугуватимуть всім в громаді, не лише для потреб освіти?
Щойно аварійно вимикається електрика або опалення, вони відкриті для всіх у районі.
На що ще робите ставку?
Не лише в рамках плану стійкості, а вже багато років місто вкладає бюджетні кошти в розвиток стійкості будинків. Кожен багатоквартирний будинок — це складова міста. Наприклад, у Києві вже працює 200 сонячних електростанцій в багатоповерхівках. 200 захищених мікрогромад — це вже досягнення.
Але в Києві понад десять тисяч багатоквартирних будинків.
А міськими програмами, які дозволяють купувати резервне живлення, не лише СЕС, охоплено вже понад 1000 будинків. В цьому році на програми співфінансування виділена рекордна сума — близько 500 мільйонів гривень.
Такі активні будинкові громади своїм захистом стійкості власних будинків роблять достатньо відчутний внесок у життєзабезпечення міста в цілому. Ці громади стають нашими партнерами, вони й надалі включаються в нові проєкти.
Коли я пишу про програми для ОСББ, мені часто дорікають, мовляв, у нас хрущовка, живуть пенсіонери, брати участь у програмах співфінансування практично неможливо…
Це міф, який зруйновано вже сотнями будинків, таких же хрущовок і таких же будинків старого фонду, в яких були певні проблеми з якістю утримання, а потім ця проблема просто перестає існувати. Навпаки, економія на теплі, фінансовий ефект у таких будинках ще більш очевидний.
Всім будинковим громадам, які звернулись до нас, десь пішли назустріч, вирішили якісь моменти.
І мені здається, що якби до нас звернулися десять тисяч будинків, ми би кинули все і знайшли кошти і можливості, щоб вони зробили заплановане.
Підсумовуючи, скажіть, ми будемо готові до наступної зими краще, ніж були готові до минулої?
Звичайно, ми будемо готові краще. Але це не гарантує кращої зими, враховуючи всі зовнішні фактори і фактор можливостей ППО.