Пане Петре, за останні тижні ми багато чули про те, що плани стійкості в регіонах виконують недостатніми темпами, а Київ окремо непокоїть президента. Що саме не подобається центральній владі в динаміці підготовки Києва до зими?
Я можу говорити виключно зі своєї позиції і про ті речі, за які відповідаю. Зараз ми в найактивнішій фазі підготовки до зими. Усе настільки в розпалі — це стосується як організаційних, технічних заходів, так і фінансування, — що ми поза політичними дискусіями на ці теми. Принаймні не відчуваємо якихось політичних моментів.
Є задача: максимально ефективно й повноцінно підготуватися до опалювального сезону. Відповідно, керівництво держави, звичайно, жорстко вимагає від виконавців на місцях.
І в першу чергу це, мабуть, питання нашого виживання, тому трошки вище за політику.
Звідусіль лунають заяви про те, що «наступна зима буде найстрашнішою». Ви можете пояснити, про що саме йдеться?
Не можу коментувати чужі заяви.
Є відчуття, що наступна зима буде гіршою за те, що пережили цього року?
Я сказав би так: усе те, що ми зараз робимо, дозволить нам значно краще підготуватися до зими, ніж, наприклад, минулого року. Бо ми робимо великий обсяг робіт.
Чи є це гарантією, що в нас буде легка зима?
Ні. Налаштовуватися на легку зиму точно не варто. У першу чергу зважаючи на інтенсивність обстрілів, яку ми зараз відчуваємо, рівень засобів ураження, які використовує ворог, можливості нашого повітряного захисту.
Ми (міська влада) у відносно плановому порядку будуємо захист об'єктів критичної інфраструктури, працюємо над прискоренням створення альтернативної енергетичної інфраструктури, робимо інші речі, але все одно треба готувати сценарії поведінки в екстремальних умовах. І це ми також робимо.
Треба бути реалістами. Ми живемо в період жорсткої фази війни, коли для ворога вже і цивільні є однією з пріоритетних цілей.
Нещодавно оновився склад уряду, змінився міністр інфраструктури. З Миколою Калашником ви знайомі ще з його роботи в Києві, в столичній РДА. Як вам взаємодія з новим урядом, чи надходили якісь зауваження, вимоги, яких не було в попереднього профільного міністерства?
Можу сказати, що в першу чергу ми відчули, що Київ є пріоритетом.
За перший тиждень у нас відбулося дві наради на рівні прем'єр-міністра. На них ми докладно розбирали всі питання, пов'язані з життєзабезпеченням міста, з підготовкою до зими, з планом стійкості. І це говорить про реальну увагу до столиці. І в чому я бачу позитив.
І прем'єру, і профільному міністру не чужа наша тематика будівництва і захисту критичної інфраструктури. Вони працювали в Києві і проживали минулу зиму на інших посадах, дотичних до цієї сфери. І гарно розуміють контекст і специфіку нашої роботи.
Дуже позитивно, що наші прохання про допомогу взяті в роботу й оперативно виконуються. Це стосується і врегулювання нормативних питань, і питань фінансування.
Ніякої розкачки, пов'язаної зі змінами в уряді, немає. Почали працювати без жодної політики, виключно на результат.
Ви згадали, що є певні зрушення з боку уряду щодо грошей і проходження дозвільної документації. Про що йдеться?
Це стосується конкретних об'єктів, про які ми не можемо говорити конкретно. Прискорюють процедури, які зазвичай є достатньо тривалими. Як приклад: питання, яке зазвичай розглядають місяцями, виносять на Кабмін через три дні після першої зустрічі з його обговоренням.
Також є попередні рішення про фінансування заходів плану стійкості міста Києва.
Офіс Президента відіграв серйозну допоміжну роль у консолідації нашої роботи з державними банками. Голова ОП особисто проводив декілька нарад з банками, щоб консолідувати наші зусилля із залучення коштів.
У затвердженому плані стійкості перелік заходів, які Київ виконує разом з державою, оцінюють у понад 31 мільярд гривень. І цей кошторис розподілили 50/50 між держбюджетом і бюджетом Києва. Ця позиція наразі зберігається?
Ця позиція зберігається. Але звертаю увагу, що юридично пропорція ніде не зафіксована. Домовленість підтримана новим урядом, ухвалені попередні рішення про фінансування конкретних напрямків по Києву.
Які це напрямки?
У першу чергу створення резервних систем теплопостачання й інженерно-технічний захист об'єктів критичної інфраструктури.
Зобов'язання Києва профінансувати 50 % програми — це досить велика сума, близько 16 мільярдів гривень. Чи здатен Київ виконати такі зобов'язання?
Це дуже велика сума. Але тут ми просто не маємо вибору.
Буквально перед нашою розмовою я приїхав з Ощадбанку, де оформлює остаточну угоду на кредит для міста.
Ми маємо тут пояснити, що більшу частину свого внеску до витрат на план стійкості влада Києва братиме з коштів, які залучатиме у фінансових інституцій.
Так. Рішення про залучення кредитних коштів підтримала Київрада, а ми виконуємо. Але сам процес залучення цих коштів досить непростий і потребує певних процедур і зусиль. Власне з цим держава почала нам допомагати.
Минулого тижня ми вже підписали угоду про кредит ЄБРР. І зараз у процесі підготовки кредитної угоди ще з одним державним банком.
Як швидко можуть надійти кошти за цими угодами?
Орієнтовно протягом двох тижнів.
Чи маєте розуміння, яку суму з частини київського кошторису плану стійкості Київ реально має?
Половину плану, тобто близько 16 мільярдів гривень.
З них 11 мільярдів — це кошти, джерела або програми яких уже затверджені. І ще 5–6 мільярдів потрібно знайти до кінця року.
Де ви їх будете шукати?
Це кредити і перерозподіл бюджету міста Києва.
У лютому на одній сесії ви казали депутатам, що цього року будуть інші пріоритети в бюджеті Києва. Чи так і сталося, чи змінилися пріоритетні напрямки фінансування зараз, упродовж року?
Якщо ви пам'ятаєте, план стійкості формували на початку березня, його заходи формулювали на підставі аналізу тих проблем, які виникали зимою.
У бюджеті 2026 року, який ухвалювали минулого грудня, ці пріоритети окреслені досить рамково. Але якісь програми з нинішнього плану стійкості були базово забюджетовані ще тоді.
Тому так, звичайно, перерозподіл коштів між програмами ще планують. Через особливість законодавства ми не могли заходити до зміни фінансування публічних інвестиційних проєктів у перше півріччя бюджетного року.
Зміна пріоритетів однозначно відбулась. Адже навіть ті рішення, які вже пройшли погодження: кредитні угоди, — це теж бюджетне рішення. Місто бере на себе зобов'язання, тому це гаряче питання обговорювали на сесії міської ради. У сесійній залі ухвалювали й інші рішення в межах плану стійкості: щодо закупівлі обладнання, встановлення котельних, когенераційних установок тощо.
Але треба об'єктивно дивитись на те, що є потреби, які не поступаються за важливістю плану стійкості. Наприклад, будівництво і ремонт укриттів. Або відновлення будинків після обстрілів. На жаль, це зараз дуже відчутний напрямок витрат: наслідки кожного балістичного обстрілу — це збитки на 300–500 мільйонів.
Також я нагадаю, що минулого року одним з головних пріоритетів київського бюджету була допомога армії. Тоді місто спрямувало на неї 12 мільярдів. Це кошти, безпосередньо перераховані різним військовим частинам, зокрема протиповітряній обороні Києва. Але цього року такої спроможності ми вже не маємо.
Чи дійсно просіли надходження до бюджету після важкої зими, як раніше попереджали експерти?
Ми регулярно працюємо з податківцями, адже основні джерела надходження бюджету — це наші з вами податки й податки підприємств. Сказати, що їхні дані свідчать про якийсь провал у платежах, не можна.
Але і перевиконання бюджету, яке було зазвичай, теж немає. Це все пов'язано з різними факторами, не можна сказати, що тільки зима на це вплинула. Тому надлишкових грошей точно немає.
Поясніть нам, киянам, з чого взагалі складається план стійкості. Що конкретно мають зробити?
Це відновлення знищеного обладнання на наявних потужностях ТЕЦ. Захист об'єктів. Резервне живлення: генерація електричної енергії і створення резервної схеми теплопостачання там, де це можливо.
На що вже точно є гроші?
Є на основні напрямки: відновлення потужностей, інженерно-технічний захист, резервне живлення, розбудова когенераційних установок.
А створення резервної системи теплопостачання має «захищений бюджет»?
Після всіх прорахунків бачимо, що повна реалізація плану резервної схеми теплопостачання буде коштувати еквівалент вартості всього плану стійкості. Тому зараз я можу сказати, що для цього напрямку нам потрібно грошей більше, ніж є.
Коли ви кажете, що вартість перевищила очікування, то я розумію, що це не буде робитися?
Ні, це вже робиться. Але якщо ви питаєте про те, на що реально є гроші, то не вистачає коштів саме на цьому напрямку. І коли ми згадували тут про рішення, які зараз обговорювали на нарадах, то серед них є і рішення про фінансування з державного бюджету створення резервної схеми теплопостачання.
Скажімо так: зараз тривають роботи на трьох чвертях об'єктів цього напрямку.
На який відсоток забезпечені фінансуванням ті три напрямки плану, які ми називаємо забюджетованими? Відновлення потужностей ТЕЦ, інженерний захист і резервне живлення.
Я думаю, що ми можемо говорити про наявність 70 % коштів. І маємо розуміти, що підряднику не сплачують одразу 100 % — спершу він повинен виконати щось. Тому ця цифра наявного фінансування на цьому етапі цілком достатня для виконання робіт.
Це звучить оптимістично. Чи називаєте процент виконання робіт на всіх згаданих трьох напрямках?
Так, називаємо. Але ви маєте розуміти, що в роботі дуже багато об'єктів, вони різні. Є невеличкі, вони фактично завершені. Є величезні об'єкти, для яких термін до кінця року, і там, наприклад, зараз 25 % виконання, але вони в роботі.
Були заяви, що в Києві виконано лише 6 % плану стійкості. Що це означає?
Мені взагалі складно зрозуміти, про що говорять автори таких заяв.
Про такі цифри не йдеться. Зараз мова про середній рівень виконання 50 % і вище.
Коли говорять про виконання планів стійкості, часто зауважують, що великою проблемою є брак підрядників.
Підрядники — це проблема не тільки для плану стійкості, це проблема взагалі для всіх робіт у всіх громадах, у Києві особливо. Тут треба говорити про загальну проблему в цьому контексті: більшість підрядних організацій не мають можливості бронювати своїх людей у тому обсязі, як їм потрібно.
Є організації, які мають можливість бронювати, в них є відповідні контракти з енергетиками. А є підрядники, які виконують роботи, але не мають можливості забронювати. Це вже специфіка нашого мобілізаційного законодавства.
Існує проблема з достатньою кількістю персоналу. Але це спільна проблема, оскільки очевидно, що люди потрібні і для захисту Батьківщини.
Людей недостатньо, але тут уже треба балансувати.
Частину робіт плану стійкості Києва взяло на себе державне Агентство відновлення. Що конкретно воно робить?
Так, Агентство створює резервне теплопостачання зони однієї ТЕЦ лівого берега Києва. Це державні кошти, і вони виконують свій план робіт.
У червні була історія з передачею від міста Агентству 1,25 млрд грн, які там не змогли використати. Про що йде мова?
Це не стосується згаданої ділянки робіт Агентства відновлення на лівому березі. Це окрема історія: місто виділяло Держагентству 1,25 млрд грн на контрактування обладнання для інших робіт. Воно не змогло зробити це, і ми повертали кошти в бюджет міста.
Чому вони не змогли використати ці кошти?
Мені складно за них трактувати цю ситуацію, вона була пов’язана з проходженням коштів через Мінфін.
Про яке обладнання йшлося і чи закуплять його?
Котельні, насоси — те, що нам необхідно для створення систем теплопостачання. Будуть виділяти державні кошти і виконувати ці роботи.
Спрогнозуйте, будь ласка, на який об'єм електро- і теплової генерації ви плануєте вийти до кінця 2026 року? З урахуванням відновлення розбитого взимку, нових джерел і мереж?
Я дуже боюся давати підказки ворогу. Ми повинні повністю відновити об'єкти теплопостачання, частково відновити енергоблоки, приблизно 350 МВт, і потім до кінця року ще 100 МВт. І створити 1000 МВт додаткової теплової генерації коштом резервних джерел, локальних котелень, заміни і посилення старих котлів і насосів.
Але я не хочу давати конкретні дані, бо вже не раз було таке: посадовці про щось звітують — і через кілька днів на згадані об'єкти прилітає від росіян.
Поясніть тоді в теорії, з чого концептуально складається план створення резервного теплопостачання?
Треба почати з того, що Київ має унікальну систему централізованого постачання, яка дуже ефективна з погляду економіки, оскільки працює одночасно на виробництво електрики й тепла. Її забезпечували потужні джерела, і це одна з найбільших у Європі систем централізованого теплопостачання. Тут задіяно понад 2 ГВт енергії.
Зараз йде мова про створення розподіленої теплової генерації. Тобто це джерела меншої потужності, які дають теплову енергію в мережу. Це дасть нам певну диверсифікацію ризиків. Певну — бо всі об'єкти можуть бути вражені ворогом.
Спершу ми взяли концепцію, яка полягала у створенні невеличких котелень на базі дворових центральних котельних пунктів. Це сотні і сотні джерел. І навіть з погляду екології місто просто задихалося б, якби працювала котельня в кожному дворі. Тому від цього варіанта відмовилися.
Тут спрацювали також такі аргументи, як складність прокладання такої кількості мереж до кожної точки, інших комунікацій. А також безпекові міркування. Наприклад, зараз ворог уже стріляє по автозаправках, його ціллю стають усе дрібніші об'єкти. Оскільки кожна така котельня розташована просто всередині дворів, удари по них наражають на пряму небезпеку будинки, які в прямому розумінні розташовані через паркан.
Тому від першої ідеї — зовсім дрібні джерела — відмовилися і вийшли на об'єкти, оптимальні з погляду розміру, можливості диверсифікації ризиків і забезпечення їхньої нормальної роботи.
Вони прив'язуються до зон, найбільш вразливих для теплопостачання, до джерел газу чи ще чогось?
У першу чергу до мереж теплопостачання. Оскільки ми розуміємо, що нових мереж (магістральних труб опалення) зараз не створимо. А нові джерела повинні бути під'єднані до мереж.
Ви згадали про проєкт, який для частини лівого берега реалізує Агентство відновлення. А чи знайшлося якесь рішення для масиву Троєщина, який повністю залежний від тепла великої ТЕЦ?
По тій зоні є конкретна задача, її виконують.
Чи створюють нові перемички між магістральними шляхами для додаткових можливостей переключення?
Для цілей, які перед нами стоять, просто якоюсь перемичкою, на жаль, не обійтися. Кожен проєкт — це комплекс різних задач, які включають реконструкцію газової інфраструктури, електричної, теплопостачання і водопостачання.
Тобто головна проблема полягає не у створенні нових зв'язків, а у спроможності джерел?
У спроможності джерел і нашої системи газопостачання. Оскільки основними споживачами газу в Києві було населення, яке використовує газ у певних обсягах, для цих потреб прокладені мережі низького тиску. А зараз стоїть зовсім інша задача: реконструкція системи газопостачання для потреб розподіленого теплопостачання.
Звучить так, що це задачі, виконання яких вимірюється не місяцями, а роками.
У якихось випадках це питання місяців. У якихось потрібна серйозна перекладка мереж, що потребує тривалого часу. Ми зараз постійно вирішуємо оці ребуси: що, де, як можна прокласти.
Є певне уявлення, що від усіх зимових бід з ударами по критичній нас урятують когенераційні установки (КГУ). Поясніть, будь ласка, які функції насправді закладені під когенерацію і для чого вона нам потрібна в рамках плану стійкості?
Основна функція когенераційних установок — це виробництво електроенергії. Також вони виробляють і тепло. Але завдяки самим лише КГУ збудувати альтернативну систему електропостачання міста поки що неможливо.
Поясню: зиму ми проходили з сумарним навантаженням споживання міста 1900 МВт, тобто майже 2 гігавати. І цю електроенергію давала атомна енергетика, бо, на жаль, цієї зими ми в Києві залишилися без власної генерації, виробленої на газі (київських ТЕЦ).
Кожна когенераційна установка має потужність 2–3–4,5 МВт. Тобто щоб перекрити наше зимове споживання електроенергії, потрібно зібрати величезну кількість таких КГУ — це вражаючий масштаб… Плюс згадуємо, що вони теж працюють на газі, для їхнього споживання нам треба збудувати ще одну додаткову систему газопостачання (з тими складними вихідними даними, про які ми вже говорили раніше).
Це мінуси. До плюсів належить маневреність КГУ: їх можна запускати швидко й оперативно, наприклад, у пікові години. Також когенерація економічно вигідна, оскільки дає одночасно два продукти: і електрику, і тепло.
Це той самий принцип роботи, що і в ТЕЦ, але в мікромасштабі?
Так, і ми саме так проєктуємо їхнє встановлення: об'єднуємо в один блок 3–4 КГУ і встановлюємо в шелтері другого рівня захисту. На столичних об'єктах ми вже реалізували проєкт мініелектростанції, де об'єднали сім установок у систему.
Вони є гарним резервним джерелом живлення, у першу чергу для об'єктів теплопостачання (бо там є мережа для видачі теплової енергії). Тому зараз під ці установки закладена основна задача — дати додатковий об'єм енергії, необхідний для виживання об'єктів критичної інфраструктури в ризикові періоди.
Я це уявляю так: відбулося знеструмлення ТЕЦ через різні загрози — і ви просто переключаєте потужності теплоелектростанції на живлення від цієї КГУ.
Досить приблизно. Але річ у тому, що ТЕЦ — дуже великий споживач електроенергії, від однієї невеличкої кагеушки вона не запрацює. Утім ми поступово встановлюємо на деяких ТЕЦ когенераційні установки, уже стоїть газова турбіна.
Скільки резервного живлення від КГУ запустите поточного року?
План до кінця року запустити 200 МВт.
Скільки мегаватів потужностей КГУ реально закуплено і скільки запущено?
Є обладнання на 200 МВт. Запущено 60. Решту плануємо запустити до кінця року.
Я не можу вас не спитати: чому когенераційні установки, закуплені Києвом ще 2024 року, не змонтували перед зимою 2026-го?
Чогось не змонтували, десь ще будували під них укриття. Ці об'єкти ставили в укриттях другого рівня, що було абсолютно новим проєктуванням і підключення мереж. Ми стикнулися з тим, що цей досвід перший у світі, такого ще не було.
Доводилося на ходу міняти проєктні рішення, перераховувати, перезатверджувати, адже всі ці укриття ми узгоджуємо з Генштабом.
Але ми також маємо розуміти, що пряме ураження балістичною ракетою — це окремий надскладний виклик, від якого найкраще захищає ППО.
Нещодавно була колегія КМДА, присвячена заходам стійкості, і мене здивувало, що там серед доповідачів були також соціальний департамент і освіта.
Усі готуються до зими. Департамент соціальної і ветеранської політики має забезпечити безперебійне живлення й засоби обігріву для закладів стаціонарного догляду. В освіті збільшують кількість опорних шкіл у районах, які мають бути з автономним теплом і живленням.
Минулої зими було орієнтовно по п'ять таких опорних шкіл у кожному районі міста. Зараз ми прийняли рішення, щоб це було по десять шкіл, тобто загалом 100 опорних пунктів по місту. Це завдання районних адміністрацій.
Опорні школи — це означає, що вони слугуватимуть усім у громаді, не лише для потреб освіти?
Щойно аварійно вимикається електрика або опалення, вони відкриті для всіх у районі.
На що ще робите ставку?
Не лише в рамках плану стійкості, а вже багато років місто вкладає бюджетні кошти в розвиток стійкості будинків. Кожен багатоквартирний будинок — це складник міста. Наприклад, у Києві вже працюють 200 сонячних електростанцій у багатоповерхівках. 200 захищених мікрогромад — це вже досягнення.
Але в Києві понад десять тисяч багатоквартирних будинків.
А міськими програмами, які дозволяють купувати резервне живлення, не лише СЕС, охоплено вже понад 1000 будинків. Цього року на програми співфінансування виділена рекордна сума — близько 500 мільйонів гривень.
Такі активні громади захистом стійкості власних будинків роблять достатньо відчутний внесок у життєзабезпечення міста загалом. Ці громади стають нашими партнерами, вони й надалі включаються в нові проєкти.
Коли я пишу про програми для ОСББ, мені часто дорікають, мовляв, у нас хрущовка, живуть пенсіонери, брати участь у програмах співфінансування практично неможливо…
Це міф, який зруйновано вже сотнями будинків, таких самих хрущовок і таких самих будинків старого фонду, у яких були певні проблеми з якістю утримання, а потім ця проблема просто перестає існувати. Навпаки, економія на теплі, фінансовий ефект у таких будинках ще більш очевидний.
Усім будинковим громадам, які звернулись до нас, десь пішли назустріч, вирішили якісь моменти.
І мені здається, що якби до нас звернулися десять тисяч будинків, ми кинули б усе і знайшли кошти, можливості, щоб вони зробили заплановане.
Підсумовуючи, скажіть, ми будемо готові до наступної зими краще, ніж були готові до минулої?
Звичайно, ми будемо готові краще. Але це не гарантує кращої зими, враховуючи всі зовнішні фактори і фактор можливостей ППО.
