Повернення до витоків, або «Шахтар» недосяжний цьогоріч
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну «Шахтар» втратив левову частку іноземців через правило ФІФА, відповідно до якого футболіст сам мав змогу розірвати свій контракт в односторонньому порядку. Клуб залишився лише з українцями і буркінійським форвардом Лассіною Траоре, про відданість якого сказано, очевидно, не так багато, як могло б.
Через це «гірники», яких у першому сезоні після початку повномасштабного вторгнення очолив Ігор Йовичевич, робили ставку на українців. Здавалося, що це стане фундаментом для нового «Шахтаря», який привчив усіх до того, що фокусується на футболістах Латинської Америки, а саме бразильцях. Однак, щойно стартовий шторм війни минув, «гірники» освоїлися в автобусах і постійних переїздах між кордонами через єврокубки, як клуб знову націлився на молодих бразильців.
Це почалося ще до призначення турецького спеціаліста Арди Турана в травні 2025 року, а з ним лише посилилося. Упродовж чотирьох трансферних вікон 2025-го і 2026-го до команди приєдналися Кауан Еліас (17 мільйонів євро), Аліссон (14), Лука Мейрелліш (12), Бруніньйо (12), Ізакі Сілва (10) і Раян Роберто (8). Перших двох, до слова, купили ще без Турана. У підсумку маємо клуб, який за півтора року витратив близько 73 мільйонів євро на перспективних бразильців. Цього літа до них додався венесуельський вінгер Глейкер Мендоза, за якого «Кривбасу» заплатили ще 3 мільйони. Для порівняння: найдорожчий склад в УПЛ після донеччан і «Динамо» має «Полісся» – близько 29 мільйонів євро. Тобто на самих лише бразильців «Шахтар» витратив більше, ніж коштує будь-яка інша команда ліги, окрім киян.
Тому й не дивно, що донеччани домінують у переліку найдорожчих футболістів УПЛ. Вони захищатимуть титул чемпіонів цього сезону й, цифри не брешуть, мають усі шанси повторити свій успіх. Єдине, що може завадити, – основний етап Ліги чемпіонів УЄФА, який за оновленим форматом складається аж із восьми матчів. Відчувається, що в команді готові до гри на два турніри, бо інакше пояснити появу Олександра Караваєва з «Динамо» складно. 34-річний універсал дістався донеччанам безкоштовно. Чистої води поповнення складу перед УПЛ.
Тому питання чемпіона фактично відпадає. Чи ні?
Останній шанс Костюка
Київське «Динамо» відверто провалило минулий сезон, і це факт. Четверте місце в УПЛ для цієї команди є неприпустимим. Власне, якби не перемога в Кубку України, то кияни загалом залишилися б поза єврокубками в сезоні 2026/2027. Однак саме звитяга в національному кубку дещо підсолодила сезон і фактично стала рятівним колом для головного тренера команди Ігоря Костюка. Але другого такого сезону йому не пробачать…
На захист тренера можна сказати, що йому доводиться будувати команду винятково на внутрішніх ресурсах. Цього літа зі Львова до столиці України приїхав правий захисник Олексій Сич (2 мільйони євро), з Тернополя – голкіпер Ілля Ольховий, із Салонік – відомий українському вболівальнику Томаш Кендзьора, за якого ПАОКу заплатили мільйон, а з Парижа – 18-річний форвард П'єр Мунгенге з академії «ПСЖ».
Ба більше, цього літа кияни радше продавали, ніж купували. Півзахисник Олександр Яцик пішов у «Харків» за 2,5 мільйона, Максим Брагару – у «Полісся», а Караваєв дістався принциповому супернику взагалі задарма. Для клубу, який має відігравати четверте місце, це щонайменше дивно.
Команда продовжує триматися на плаву завдяки власній академії, яка здатна вирощувати гравців рівня Матвія Пономаренка і Володимира Бражка. Однак, як показує практика, цього не вистачає. Рівень окремих виконавців викликає чимало питань, а визнані лідери команди Віталій Буяльський і Андрій Ярмоленко вже не тягнуть грати 90 хвилин.
За таких умов організувати гру команди Ігорю Костюку буде важко. Не додає позитиву й виступ киян у єврокубках. «Динамо» вже вилетіло з кваліфікації Ліги Європи від грецького ПАОКа (2:5 за підсумками двох матчів) і тепер намагається пробитися до основного етапу Ліги конференцій. На шляху – азербайджанський «Карабах», перший матч з яким відбувається сьогодні, 6 серпня, а потім, у разі успіху, ще й раунд плей-оф. Суперник серйозний. Торік «Карабах» дійшов до основного етапу Ліги чемпіонів, обіграв там «Бенфіку», «Копенгаген» та «Айнтрахт». Щоправда, цього літа азербайджанці несподівано вилетіли з Ліги Європи від болгарського ЦСКА (Софія) по пенальті, а свого багаторічного лідера встигли продати в українське «Полісся».
З огляду на стан справ в українській команді необхідність участі в єврокубках теж питання дискусійне. Ясно, що вони намагатимуться гарантувати собі євроосінь, але на два турніри навряд вистачить довжини лави запасних. У таких умовах складно буде боротися не лише з «Шахтарем», а і з житомирським «Поліссям», яке не лише дихає в спину, а й епізодично випереджає киян у чемпіонаті України.
Житомирське диво
Футбольний клуб «Полісся» – класична українська команда, яка в основі своїй нагадує середньостатистичну з чемпіонату України довоєнних часів. Головна причина стрімкого злету цього клубу – це великі, а як для українського футболу – величезні інвестиції в команду власника Геннадія Буткевича. Команда активно працює на трансферному ринку, вкладається в інфраструктуру, підготовку гравців, менеджмент і маркетинг (!), тому від сезону до сезону додає, стаючи вагомою силою в УПЛ.
Минулий сезон під керівництвом Руслана Ротаня житомирці завершили на третій сходинці, випередивши «Динамо» на два очки. Це перша бронза в історії клубу. Тож, очевидно, вони мають потенціал щонайменше повторити свій результат, за ідеального сценарію – покращити. Щоб виконати це завдання, команда плідно попрацювала на трансферному ринку, придбавши гравців як на атакувальні, так і на захисні позиції. Окремо варто відзначити угоду з кабовердійським вінгером Леандру Андраде, якого придбали в того самого «Карабаха» приблизно за 3 мільйони євро. Це найдорожче підписання в історії «Полісся». У Житомирі він має закрити позицію правого півзахисника, яка звільнилася після відходу Олексія Гуцуляка.
Склад команди дозволяє чіплятися за медалі в УПЛ. Після вильоту від «Копенгагена» (4:5 за сумою двох матчів) з кваліфікації Ліги конференцій і поготів. У команди для цього є як глибина складу, так і тренер відповідного рівня. Житомирський футбол на підйомі, і це не сарказм.
Привіт із Харкова
Ще одна команда, здатна продемонструвати пристойний результат за підсумками сезону, – це ФК «Харків», колишній «Металіст 1925», який здійснив ребрендинг перед початком нового сезону. Команда змінила назву, логотип, кольори і залучила серйозну підтримку у вигляді амбасадорів. Судіть самі: обличчями клубу стали Еліна Світоліна, Сергій Стаховський і дзюдоїстка Дар'я Білодід, а сам ребрендинг публічно підтримали Сергій Жадан і Юрій Сапронов. На якість гри команди, безсумнівно, це не вплине, але підтримку нейтрального вболівальника забезпечить.
Щоб історія не виявилася черговою мильною бульбашкою, як не раз було вже в українському футболі, керівництво узгодило декілька трансферів улітку, суттєво підсиливши команду. Зокрема, до клубу приєдналися аргентинський півзахисник Рафаель Профіні з «Уніон Санта-Фе», голкіпер Георгій Єрмаков із хайфського «Маккабі», Олександр Яцик, за якого «Динамо» отримало 2,5 мільйона євро, і венесуельський нападник Карлос Парако з «Кривбаса». Ба більше, харків'яни орендували українського захисника Артема Смолякова з «Лос-Анджелеса».
Цього має вистачити не лише щоб фінішувати у першій вісімці, а й претендувати на найвищі місця, навіть єврокубкові. Усе залежить від того, чи зможе тренер команди Младен Бартулович поєднати всіх гравців і створити справжню команду на полі. Матч першого туру проти «Вереса» (1:0) дає підстави для позитиву, але предметно про цей клуб можна буде говорити вже після випробувань грандами українського футболу. Хай там як, але місто Харків повинно мати свій клуб в УПЛ, і має, на щастя. А результати прийдуть.
Випробування для ЛНЗ як одна з багатьох сюжетних ліній сезону
Не лише лідерами й темними конячками. Український вболівальник отримає чимало сюжетних ліній в УПЛ сезону 2026/2027. Зокрема, цікаво буде подивитися, в якому стані перебуває віцечемпіон турніру ЛНЗ з Черкас. Клуб виглядає стабільним, на трансферному ринку діє зважено й цілком здатен повторити успіх минулого сезону. Головний виклик: довести, що друге місце не було випадковістю, через що на гравців буде чималий тиск. Нульова нічия з дебютантом «Буковиною» в стартовому турі як доказ цьому. Якщо вдасться встояти морально, то команда посяде місце серед наших грандів. Заслуговують.
Паралельно футбол повертається до Одеси. Місцева легенда – «Чорноморець» – вибралася з чистилища (так називають нижчі ліги футбольних чемпіонатів, – LB.ua), де провела один сезон, і це вже великий плюс для українського футболу. Цього разу команду втретє в кар'єрі очолює Роман Григорчук. Він є уособленням золотої епохи «моряків», тому має певний карт-бланш у роботі. Ба більше, він не раз доводив, що йому під силу створити міцний колектив. На найвищі місця одеситам розраховувати буде важко, але свої очки в лізі вони обов'язково візьмуть.
Не варто випускати з поля зору й тих, хто зазвичай лишається в тіні грандів. «Карпати» відкрили сезон розгромом «Кривбаса» на виїзді (1:4), продали свого бомбардира Бабукара Фаала в чеську «Вікторію» з Пльзеня за 3 мільйони і взяли гравця зі структури мадридського «Реала». Криворіжці, навпаки, влітку радше розпродувалися: Мендоза пішов у «Шахтар», Парако – у «Харків». Повторити минулорічний результат – шосте місце – буде відчутно складніше.
Ще одна команда, де роль тренера важко переоцінити, – це луганська «Зоря». Найкращі її часи дещо позаду, але Віктору Скрипнику під силу вижати максимум з тих хлопців, які є в його розпорядженні. Команда підсилилася низкою вільних агентів, одним із яких став Владлен Юрченко, якого без компенсації відпустив «Харків». Його досвід на довгій дистанції зайвим не буде. Та й старт у луганців вийшов непоганий – 2:0 з «Колосом» у матчі-відкритті сезону.
Тож, підсумовуючи, цьогорічний розіграш УПЛ буде цікавим. Головне, аби всі команди пройшли всю дистанцію турніру й залишилися на футбольній мапі України, яка вже п'ятий рік боронить свою незалежність. У таких умовах жива футбольна ліга – це чималий привілей.