Що кажуть цифри
Проблема сказу в Україні не нова. Це захворювання поширене серед диких тварин, а від них може передаватися свійським і сільськогосподарським тваринам, а також людям.
Саме тому медики разом з ветеринарними службами постійно збирають і аналізують дані про захворюваність серед тварин і людей, а також відстежують кількість укусів й ослинень за спеціально визначеними показниками.
Один з них — скільки випадків укусів або ослинення заподіяні тваринами, у яких лабораторно підтвердили сказ. Найвищі показники за цим показником фіксували у 2007 році. До цих рівнів ми не наближаємося. За дев’ять місяців 2025 року зареєстрували 2010 таких випадків.
Упродовж останніх років у нас реєструють поодинокі випадки захворювання на сказ серед людей. Усі закінчуються смертю, оскільки немає методів лікування цього захворювання в людей.
2025 року зафіксували один такий. Випадок у Львові, який сполошив усю країну, не підтверджений досі (на день публікації сказ не підтверджено остаточно). Діагностика сказу складна і, на жаль, відбувається посмертно за результатами лабораторних досліджень. По львівському випадку — результат дослідження поки що негативний. Проте запущена система нагляду разом з інтенсивною комунікацією в соцмережах. Так формується страх і зростає кількість звернень по меддопомогу. Невдала комунікація до завершення обстеження всім нашкодила.
Держпродспоживслужба фіксує неблагополучні населені пункти — місця, де підтвердили сказ у тварин. Найбільше таких у Вінницькій області.
У разі виявлення таких випадків ветеринари проводять заходи в населеному пункті і пропонують вакцинувати домашніх і сільськогосподарських тварин. Тому прошу всіх не нехтувати такою можливістю або звертатися до ветеринарних служб завчасно.
При тому лідеркою за кількістю звернень по допомогу через покуси чи ослинення є Дніпропетровська область. Проте не кожен випадок потребує проведення людині курсу вакцинації. Існує спеціальний алгоритм, який включає спостереження за твариною, а курс обирають індивідуально, залежно від типу пошкодження, місця укусу, виду тварини й інших факторів.
Якщо глянемо на видову структуру захворювання на сказ серед тварин, то побачимо, що найбільше підтверджених випадків сказу із зафіксованих реєстрували в котів, а наші люди, і особливо дітки, люблять котиків.
Утім 2025 року на перше місце вийшли собаки, переважно це здичавілі зграї, яких забули або загубили внаслідок бойових дій або міграції людей.
Що впливає на такі цифри? Основне — немає якісного контролю за дикими і здичавілими тваринами через війну
Сказ передається людині від тварини. Тому основні заходи боротьби зі сказом мають зосереджуватися на механізмах регулювання кількості тварин і запобігання поширенню сказу серед тварин.
Методами можуть бути мисливство, контроль популяції безпритульних тварин, пероральна вакцинація для диких тварин.
Через війну в нас заборонене мисливство, розкидання оральних вакцин стикається з об’єктивними труднощами: неможливо застосовувати авіатехніку чи дрони; мінування територій.
Люди мігрують, тож усе більше тварин втрачають господарів і дичавіють. Контроль за цими тваринами — відповідальність місцевої влади. Вона може їх відловлювати, вакцинувати, стерилізувати, робити це гуманно. Ці функції місцева влада не завжди здатна або хоче виконувати. Як наслідок, кількість контактів з тваринами зростає, відповідно й укусів.
ВООЗ має глобальну стратегію викорінення сказу. Її основний наголос не стільки на вакцинації людей, скільки на роботі з тваринами в таких осередках.
Лисиці переважно приходять у села, де є кури, гуси тощо. Чи можуть лиси переносити сказ на інших свійських тварин?
Вакцинувати свого кота-собаку, велику рогату худобу достатньо. Усі птахи, зокрема: кури, гуси та качки — не є переносниками. Навіть якщо лисиця вкрала курку і роздерла їй шию на подвірʼї, приберіть і все. Якщо вакцинували свого собаку, але його вкусила лисиця, спостерігайте за собакою. Якщо не змінюється поведінка протягом двох тижнів, можна нічого не робити. Якщо протягом двох тижнів собака став агресивним або, навпаки, дуже ласкавим, щось незвичне відбувається, зверніться до ветеринарного лікаря.
Якщо лисиця здохла на вашій території, не прибирайте її самостійно, не торкайтеся, а відсуньте умовно вилами і викличте ветеринарів. Вони повинні приїхати, забрати лисицю на розтин, бо тільки так можна сказати, чи був у неї сказ. Якщо підтвердять сказ, проводять додаткові заходи профілактики в цьому селі чи місті.
Однак слід врахувати, що ветеринарна служба не спроможна перевірити кожну загиблу тварину з підозрою на сказ. Уявімо загибель тварини, наприклад, на півночі Сумської області. Навіть доставити цю тварину на обстеження навряд чи буде можливо.
Ок, з тваринами зрозуміло. А чому постійно люди пишуть про брак доступу до профілактичних вакцин від сказу?
Тут теж є кілька складових.
Не кожен лікар має право робити профілактику сказу
Надання антирабічної допомги регулює окремий наказ МОЗ, який передбачає створення центрів антирабічної допомоги, — це відповідальність обласних департаментів охорони здоров'я. Такі центри повинні надавати допомогу цілодобово й бути забезпеченими відповідними антирабічними препаратами. Інформацію про такі центри повинні доводити до всіх лікарів, а також пацієнтів. Ключова проблема — через відсутність такої інформації пацієнта футболять від закладу до закладу.
Варто розділити надання допомоги, пов’язаної з травмою (укусами), й антирабічної. Зараз працюємо над переглядом алгоритмів і визначенням ролей і відповідальності. Люди йдуть по допомогу безпосередньо до свого лікаря, який повинен мати такий алгоритм дій.
Антирабічні центри утворюють на базі травмпунктів, адреси доступні за посиланням.
Лікарі мають скеровувати пацієнтів, які до них звернулися, саме до цих закладів. Сюди ж пацієнт має звернутися, якщо відбувся контакт з незнайомою твариною, особливо коли пошкоджена шкіра — є потряпини, укус або ослинення. Бажано звернутися протягом 24 годин, максимум 72.
Заклад, який вам призначив антирабічну вакцину, повинен завершити курс і прозвітувати нам про це. Так ми отримуємо інформацію про факт укусу, призначення вакцини, які види тварин це були, чи були проінформовані ветеринари, чи обстежили вони тварину.
На рівні цих медзакладів також має відбуватися моніторинг залишків вакцин, які закуповує держава, а також медзаклади за потреби можуть їх закуповувати на власний розсуд.
Змінюються підходи до призначення вакцин й сироватки проти сказу
Раніше були вакцини, яких потрібно було вводити до 20–40 ін'єкцій, зараз це 3–5 ін'єкцій.
Саме лікар повинен оцінити і сказати, потрібна вам вакцина чи ні, обрати схему з чотирьох різних. Лікар з'ясовує, яку ділянку тіла пошкоджено, наскільки глибоко, чи відбулося проникнення зубів, ослинення, чи були порізи тощо. Залежно від цього призначити або ні схему. Вона може включати вакцину разом з імуноглобуліном, або без нього, і мати різне дозування. Десь достатньо дози, десь трьох, а десь треба пʼять доз. Імуноглобулін вводять раз.
За інформацією, яку ми збираємо щорічно, десь 26–30 % людей потребують призначення вакцини.
Тобто далеко не кожна людина, яка звернулася, потребує введення вакцини. Проте інколи рішення про вакцинацію лікар може прийняти навіть через декілька тижнів або місяців після встановленого контакту.
Але ж значна кількість людей скаржаться, що після укусу, подряпин чи ослинення невідомої тварини лікарі відмовляються щепити профілактично проти сказу
Таке може бути. Як на це відреагувати? Хороше питання. З минулого року ми проводимо багато вебінарів для лікарів. Я закликав би медиків ще раз пройти навчання, які проводить ВООЗ разом з нами, участь у вебінарах безоплатна. Оновлюємо також наказ для антирабічної допомоги.
Однак слід враховувати, що можлива зворотна історія. Наприклад, у ситуації з оленятком у Київській області збільшилася кількість звернень по допомогу через начебто контакт. А його дуже важко верифікувати. Лікарі перебувають під тиском суспільної думки, страху й можуть призначати вакцину навіть без потреби. Важливою є комунікація з пацієнтом. Він повинен зрозуміти, який ризик високий, який низький і чому.
Якщо відмовляють у допомозі, є гаряча лінія Національної служби здоров'я, яка оплачує визначеним медзакладам цю послугу, або гаряча лінія МОЗ за номером 0 800 50 52 10. Можна звертатися також до нас, будемо намагатися реагувати. Загалом у кожній області є департамент охорони здоров'я, що має керувати спроможною медичною мережею. Варто спробувати спочатку вирішити питання на місці.
Росте споживання вакцин проти сказу й імуноглобулінів
З 2022 року більшає звернень по меддопомогу через укуси або напади тварин. Такий приріст важко спрогнозувати, а замовлення вакцин й антирабічної сироватки розраховують на підставі попередніх періодів.
Держбюджет формують на початку року, і туди закладають кількості, які плануємо до закупівлі. Якщо прискорюється використання вакцин, єдиного механізму швидко поповнити запаси наразі немає. Може запускатися процедура закупівель, вона довга. Цьогоріч звернулися по додаткові поставками через гуманітарну допомогу.
Завдяки підтримці ВООЗ 26 000 доз гуманітарної вакцини від сказу вже прибули на центральний склад в Україні, найближчим часом її доставлять у всі регіони. Це закриє потребу на найближчі місяць-півтора. У грудні додатково очікується поставка 60 105 доз антирабічної вакцини, закупленої за кошти Держбюджету 2025 року. Також бюджетним коштом розпочато закупівельні процедури 200 000 додаткових доз антирабічної вакцини.
Щодо антирабічного імуноглобуліну, то 13 203 флакони вже доставили на національний склад, найближчим часом поширюватимуть по всіх регіонах.
Плануємо закупівлі за кошти бюджету на 2026 рік. Розраховуємо на збільшення запиту на 20 % через цьогорічне споживання. Чи задовольнить це всі потреби? Важко прогнозувати. Наразі не бачимо жодної області, де не було б узагалі вакцин проти сказу.
LB.ua надіслав сканкопію листа медзакладам Одеської області з текстом: «Залишки відсутні по області. Розгляньте можливість закупити ці препарати за власний кошт»
За інформацією в нас на 1 листопада, відповідно до споживання в Одеській області, у них була забезпеченість препаратами на 3,2 місяця. Тобто десь в області вони є. І цим має керувати обласний департамент охорони здоров'я. Адже саме він є розпорядником інформації про вакцини на рівні області, а також обласний центр контролю та профілактики захворювань.
Загалом по країні бачимо області, де ситуація критична. У Волинській області забезпеченість на 0,4 місяця. Київ — 0,3 (пов'язано з випадком згаданого оленятка). Звичайно, у даних є похибка, але тренди ми щонайменше бачимо. Існує механізм перерозподілу вакцин, тобто можна горизонтально на місцях домовитись і не залучати МОЗ.
Якщо обласні центри контролю та профілактики захворювань бачать зростання використання вакцини, мають два варіанти:
- безпосередньо розмовляти з департаментом охорони здоров'я;
- ініціювати скликання комісії ТЕБ і НС під головуванням губернатора.
Чи це роблять? Не знаю. Бо саме штаб після засідання спільно вирішує, що робити. Тут мають бути залучені і медзаклади, і центри контролю та профілактики хвороб, і ветеринари, і навіть, можливо, ДСНС, місцеві громади тощо.
Одна з проблем у тому, що департаменти дивляться на ситуацію «на сьогодні». Не мають спроможності аналізувати тренди і тенденції попередніх місяців. Вони мусять від когось отримати цю інформацію. Або від медзакладів — що в них закінчилися вакцини, або що є тренд росту використання вакцин і прогноз, що запаси закінчаться швидше. Центри контролю та профілактики мали б забезпечувати ці дані. Чому не забезпечують? Хороше запитання. Немає, можливо, спроможності, можливо, не розуміють ще підходів, оскільки в нас звикли: сьогодні закінчилося — сьогодні повідомляємо.
З того, що бачимо в публічному просторі, зараз система в більшості випадків не контрольована. І права рука не знає, що робить ліва
Цю ситуацію можна врегулювати, якщо буде нова стратегія елімінації сказу, яка підготовлена для України Всесвітньою організацією охорони здоров'я та передбачає взаємодію між Міністерством охорони здоров'я і Держпродспоживслужбою. Це міжсекторальна взаємодія.
А хто координує тоді, аби вся система працювала?
У здоровій системі це обласні адміністрації, бо це робота на рівні громади. Будемо рухати цю історію.
Чи є сенс у цьому хаосі про всяк щепитися від сказу за власний кошт?
Ні. Наразі у світі антирабічна допомога не належить до планової, якщо людина не має постійних професійних контактів. Якщо ви працюєте в притулку для собак, є сенс щепитися. Усім іншим антирабічну допомогу призначають у ситуації постконтактної профілактики. Ба більше, якщо ви зробите профілактичне щеплення, а потім буде контакт з потенційно скаженою твариною, вам усе одно доведеться проходити курс терапії.