Двоє друзів на айкідо
Як створили фонд, чия це була ідея?
Фонд створили після того, як перша навала, яка оточила Київ, відійшла.
Я працював у лікарні як волонтер, давно знав генерального директора Володимира Аполлінарійовича. Лікарня потребувала допомоги, а казначейські рахунки були заблоковані на той момент (усі кошти з них витрачали виключно на ЗСУ, щоб вони могли протистояти цьому всьому).
Ідея була генерального директора. Вона чудова. Два роки ми створювали фонд, потихеньку його розвивали. У нас не було бюджету. Тому закиди про непрофесійне керівництво… Ми виходили з того, що мали.
Я працював і досі працюю у фонді як волонтер, усю зарплатню голови фонду лишаю у фонді.
Запрошені були також Соломія Вітвіцька та Юрій Горбунов (як співзасновники благодійного фонду, обоє українські телеведучі. — LB.ua), які багато чого робили і до того.
Ким запрошені?
Гендиректором. І в склад фонду (теж як співзасновники. — LB.ua) на початку увійшли [головна] медсестра Олена Примак і головний економіст, заступник директора з економічних питань Наталія Мирута.
За ці два роки фонд зробив дуже багато добрих справ, я не хотів би їх нівелювати. Медичного обладнання купив приблизно на 6 млн грн, реабілітаційний басейн за приблизно 13 млн грн. Ми відновили в поліклініці приміщення, зібрали кошти й установили вікна в ЛОР-відділенні.
Наскільки я знаю, ви були в товариських стосунках з Володимиром Жовніром і до створення фонду, і два роки після.
Так і є. Ми познайомилися більш ніж 10 років тому у Sport Life: разом займалися там, була секція з айкідо. І займаємося. У мене чорний пояс. Я дуже цінував це знайомство, дорожив ним.
Розумію умови, у яких створювали благодійний фонд: потрібні були оперативні кошти, які можна проводити швидше, ніж через казначейство. Але враження, що фонд зробили з коліс. Незрозуміло, яка структура, хто й за що відповідає, яка стратегія, які політики виписані. Я нічого з цього не знайшла.
Це, мабуть, моя недоробка, бо я ж голова фонду. Це пов'язано з браком часу.
Фактично в керівництві — голова фонду, головний бухгалтер, пресслужба. Потім з\'явився фандрейзер.
І коли ти починаєш, підписуєш якісь контракти, починаєш супроводжувати їх, на це витрачаєш купу часу. Треба виписати договір, погодити його з підрядником, потім отримати необхідні документи: акти, видаткові, і це слід у межах правового поля робити вчасно. Ти закінчуєш один контракт — починається новий, і це дуже затягує.
Для мене особисто важким у менеджменті був процес відбудови басейну. Це наш найбільший проєкт, він зайняв півтора року. Звітів ми вчасно не викладали, бо не було відповідної людини, яка готувала б їх. Не було методолога. На жаль, так склалося. Більшість людей, які підключалися на якусь допомогу фонду, працювали pro bono (безоплатно. — LB.ua).
Чи правильно я розумію: оскільки фонд створювали з коліс, то такого поняття, як вибори, не було?
Не було.
Вас запросили стати директором…
І я погодився. Володимир Аполлінарійович запропонував.
Як у цій історії з'явилася Оксана Соколовська? (Адвокатка, відома в медіа тим, що захищала одного з російських військовослужбовців, котрих 2015 року затримали українські військові в зоні бойових дій біля Щастя. Тоді захисники росіян наполягали, що ті не кадрові військові РФ, а за контрактом служили в «поліції» так званої ЛНР. У грудні 2015 року в інтерв'ю російському виданню «Медуза» на питання журналіста,чи поділяє адвокатка думку України, що Росія бере участь у війні проти неї, Соколовська відповіла: «Коли почався поділ нашої країни, федералізація, це було спровоковано незаконним поваленням Януковича».)
Коли фонд народжувався, вона надала юридичну адресу свого адвокатського бюро pro bono, бо нам потрібен був офіс, але коштів винайняти не було. Після цього надавала юридичні консультації pro bono, але вони не були системними. Якщо виникали якісь питання, я запитував її. До багатьох насправді адвокатів звертався pro bono. Тендер, який відбувався, супроводжувала інша компанія.
Коли прилетіли ракети, після першої інформаційної бомби, яка впала на фонд — проведення тендеру, у складі фонду було шість людей. Це розхитало психологічно людей — і вони почали виходити.
Коли у фонду є якась структура, люди, які приймають рішення, на ньому зібрана така шалена купа донатів, за які відповідає і голова фонду, і всі учасники, не можна допустити, щоб фонд став некерованим.
Хто був учасником фонду на той момент? Усі учасники дорівнювали співзасновникам, правильно розумію?
Так. Єдине — Наталія Мирута написала заяву раніше, захотіла вийти з фонду десь у травні. Але ми якраз закінчували басейн, не мав часу виключити її зі складу: треба було зібрати всіх учасників, написати протокол. І ми це питання відклали.
Першого серпня, коли сталася інформаційна атака, Олена Миколаївна, медсестра, також написала, що хоче вийти з фонду. 5 серпня я отримав від неї офіційну заяву, ми скликали всіх учасників, які залишилися.
На той момент це Соломія Вітвіцька, Юрій Горбунов, ви…
І Світлана.
Це та, яка була бухгалтеркою Охматдиту і перейшла до вас у фонд.
Вона була економістом Охматдиту.
Ви перераховували те, що зробили для лікарні. Хто і як вирішував, що ви робите?
Будь-яку потребу я погоджував з адміністрацією лікарні.
Адміністрація — це хто? Яка процедура була?
Я часто приїжджав у лікарню і спілкувався із завідувачами. Наприклад, завідувач каже, що потрібно таке-то медичне обладнання чи щось інше. Ми до донорів звертаємося: є добра справа, це коштує, наприклад, пів мільйона гривень. І починаємо збирати ці кошти. Зібрали — знайшли підрядника, який надає найменшу вартість, замовили, підписали тристоронній договір. У всіх договорах з Охматдитом я був платником, одержував усі блага завжди Охматдит. Коли ми підписували контракт, ніколи не перераховували повністю всю суму, завжди частину. Потім отримували замовлення, ставили на баланс і закривали контракт.
Хто вирішував, якому відділенню допомагати? Ви на спілкуванні?
Так, але погоджував з адміністрацією, чи дійсно це потрібно.
Правильно розумію, що не було якогось стратегічного бачення, що ми робимо, яка стратегія на рік, два, три, як це співвідноситься зі стратегією лікарні…
Не було. Щоб це зробити, потрібні співробітники — люди, яким треба платити кошти. У нас немає бюджету. Я завжди був в умовах, що треба хоча б знайти кошти для обов'язкових людей: бухгалтер, пресслужба, фандрейзер. Щоб фонд існував. Приблизно 140 контрактів у нас за два роки, їх треба вести й обслуговувати.
Ми створювали фонд для лікарні «Охматдит». Це благодійний фонд лікарні, і він повинен існувати.
Ви взяли назву лікарні в назву фонду, і люди, які донатили на благодійний фонд з назвою «Охматдит», думали, що донатять офіційно лікарні, а не благодійному фонду при лікарні, який не є його складником. І це створило певні хибні міркування.
Я згоден, що де-юре це так, а фактично цей фонд створювали як фонд лікарні. Наразі немає в державі правових механізмів, щоб цей фонд включити у структуру мозівської лікарні.
Я розмовляла з людьми, які займаються благодійністю, і вони казали, що юридична особа Охматдиту могла виступити засновником благодійного фонду. І це був би офіційний благодійний фонд лікарні.
Ви можете подивитися всю історію фонду і побачити, що фонд допомагав виключно лікарні «Охматдит». Пресслужба досі є у фонді — Анастасія Магеррамова, Єлизавета Карпенко.
Тобто вони офіційно працюють не в Охматдиті, а у фонді?
Так.
Чия ідея була назвати фонд Охматдитом?
Ми це обговорювали, коли створювали фонд, були присутні співробітники.
Охматдит — це нематеріальний актив лікарні, про який усі знають. І якщо це фонд лікарні, чому він повинен називатися не Охматдит?
Тому що він неофіційний фонд лікарні.
Але створювався під лікарню. Я сиджу перед вами, нікуди не втік. Якщо хтось готовий взяти на себе цю відповідальність, я готовий вийти з головування фонду, хай лікарня заведе будь-кого зі співробітників. Ну такого ж не відбудеться, розумієте? Це як у «Володарі перснів»: хтось повинен цей тягар нести.
Коли на маленький фонд різко падає понад 300 млн грн донатів
Перейдемо до найбільшого вашого тягаря. 8 липня прилітає в Охматдит. Чия була ідея розмістити реквізити благодійного фонду на всіх офіційних ресурсах?
Усе, що відбувалося після 8 липня, воно як лавина розвивалося.
Ніхто не погоджував зі мною, що фонд з\'явиться як третій реквізит. Там були спецрахунки лікарні, United24 і фонду.
Зі мною такого ніхто не погоджував. За два роки фонд розвивав багато фінансових інструментів. Ми відкрили монобанку юридичну, рахунок у Приваті, щоб людям було зручно. На сайті зробили еквайринг, щоб можна було сплачувати донати.
Усі кошти ми максимально цільово використовували. Мінімум витрачали на операційні видатки фонду. Тобто ні про які 20 % не говоримо. Мене часто запитують: а оці кошти, які ви зібрали, ви також 20 %...
Є гіпотеза, що вся ця історія через 70 мільйонів.
Я вам офіційно заявляю, що такого не буде. Це кошти людей. Ми не можемо собі таке дозволити. У нас була сума, зібрана до 8 липня, — приблизно два мільйони гривень. Бо в нас є обов'язки за контрактами, не закритими ще, зарплатня.
Ця історія знищила фонд, і мені дуже боляче про це казати.
Одна бомба, друга бомба, і ми ще навіть не в кінці цієї історії, десь там посередині.
8 липня починають іти донати. Напевно, вам приходять сповіщення про шалені суми. Не стало страшно, що на вас, маленький фонд без розбудованої структури, процедур, валяться ці кошти і ви є їхніми розпорядниками?
Я завжди звик ставитися: «Ну, так сталося. Що з цим робити?». От усе так сталося.
У вас немає жодного фахівця у фонді, здатного оперувати такою сумою коштів.
Ми розуміли, що ці кошти, їхнє цільове призначення — відбудова цього сучасного новітнього корпусу.
А чому саме нового корпусу? Хто це вирішив?
Адміністрація лікарні і, я так розумію, МОЗ. Чому так? Як вони пояснюють: оскільки у фонду багато фінансових інструментів, людям було зручно донатити, ми зібрали більше, ніж усі інші. Після того, як це сталося, я отримав лист від лікарні, що вони просять використати їх на відбудову сучасного корпусу.
У мене не було ніяких питань, окрім того, що фонд ніколи не проводив тендерів, у мене нема спеціалістів. «Ні, ви повинні провести, тому що це ж ваші кошти».
Слово «адміністрація» розмиває відповідальність. Хто казав?
Вони ж там колегіально збираються. Є Володимир Жовнір, Наталія Миколаївна, медичні директори. Це менеджери, які приймають рішення.
Оця фраза «Ти маєш провести тендер». Чиє було звернення до вас?
Уже не пригадаю, але пам'ятаю, що це було в кабінеті Володимира Аполлінарійовича. Там був він, Наталія Миколаївна… Усі сидять за столом і кажуть, що ми маємо провести. Кажу, в мене немає спеціалістів, але якщо іншого виходу немає…
Мої дії були прості: коли я зрозумів, що не маю таких спеціалістів, звернувся до однієї компанії. Кажу: ви можете нам допомогти pro bono? Ви бачили цих експертів (Євген Вембер показував LB.ua протокол за участю трьох сторонніх технічних фахівців, яких просив не озвучувати). Я не технічний експерт, не можу за це відповідати. І зібрали юридичних експертів, теж pro bono, щоб не витрачати кошти людей. Ці експерти почали консультувати. У штат фонду прийняли людину, Інну Гасій, яка повинна була менеджерити цей проєкт від фонду.
Розуміючи, що це дуже специфічне завдання, з яким фонд ще не стикався, зібрали цих експертів для додаткового контролю. Я ж не можу оцінити проєкт, кошторис, наскільки це відповідає дійсності.
Наглядова рада і брак часу
Чому відразу не зробили велику незалежну наглядову раду із залученням фондів, які мають більшу інституційну спроможність. При Охматдиті і «Запорука» працює, і «Таблеточки», із залученням міжнародних інституцій?
А ви питали фонди ці, чому?
Я знаю, що їм пропонували, але чомусь цього не відбулося.
Я чув, що цю раду не погодили. Хто і чому — не можу коментувати.
Тобто ви вирішили закликати трьох технічних спеціалістів і трьох юристів?
Була ціла юридична компанія — вони просили не озвучувати, хто, враховуючи, що відбувається; виставляла додатково мільйон запобіжників, щоб ні одна гривня нікуди не пішла.
Коли планували тендер, уперше в житті, з майже 400 млн на рахунках, як це відбувалося? Є протоколи, люди за якимись критеріями щось визначали. За результатами першого протоколу, здається, виграла фірма, яка не є платником ПДВ.
Так.
Тобто вже на цьому етапі мало бути десь зрозуміло, що щось не так з критеріями, правда?
Просто про це говорити, коли вже відбулося. Як відбувається класичний тендер? Хто дасть меншу ціну, той і отримує. Але згідно з документом, який надала лікарня, ціни не існувало.
А ви спитали лікарню…
Спитали наші експерти, чому так. Вони сказали: у нас немає часу — це факт. Усі експерти, які дивилися на цей дефектний акт, сказали, що так не може бути. Спочатку повинен бути проєкт, потім кошторис, а потім експертиза, яку ми визначимо їм, державну. Щоб вартість була адекватною, матеріали були за ринковими цінами. Те, що перше знищило фонд, перша бомба інформаційна — начебто вибрана фірма з найдорожчою ціною.
Вона була третьою в списку за ціною.
Так. Але ціни не існувало. Що б ми робили, якби вона була обрана? Після цього з нею слід погодити договір підряду. Там ми заклали багато запобіжників, щоб це коштувало стільки, скільки повинно.
Наприклад, хай це буде найдорожча фірма, 400 млн, як було в дефектному акті. Ми підписуємо договір генпідряду. Зобов'язуємося перерахувати їм 30 % авансу. Але перед цим ми прописували, що вони повинні надати банківську гарантію, тобто банк прогарантує, що після перерахунку коштів вони нікуди не дінуться.
Після авансу вони повинні зробити проєкт, кошторис і пройти держекспертизу, де ми скажемо. І після цього вартість договору має бути скоректована до цифри, вказаної ось там (у держекспертизі. — LB.ua).
Експерти, які тямлять у будівництві, кажуть, шо така схема зазвичай призводить лише до здорожчання. У чому розібралися журналісти-розслідувачі: було перекриття всього фасаду, хоча не постраждав увесь. Звичайно, були питання, якого біса це погоджували.
Цей документ надала лікарня.
Але ж ви відповідальний юридично. Якщо ви бачите і ваші експерти, що тут щось не так, що далі? Ви все одно погоджуєтеся йти цим шляхом без того, аби завернути цей дефектний акт і сказати: «Вибачте, але наші експерти цього не пропускають, я відповідаю за ці 400 млн, з мене потім спитають».
Те, що відбулося, я не очікував такого результату.
Ми намагалися зробити добру справу і швидко.
Коли ще були зустрічі з підрядниками, усі розуміли, що осінь уже дуже швидко. І щоб зробити фасадні роботи, треба десь два-три місяці. Зараз уже серпень. Тендеру, про який усі говорять, ще немає. Ми намагалися почати якісь роботи, які можна, і вирівнювати ситуацію. Коли компанія, яка буде це робити, зробить проєкт, кошторис, пройде державну експертизу. Чому дорожче? У мене немає підстав не довіряти залученим експертам.
Ми ж не підписуємо, а рекомендуємо. Наша консультативна рада мала рекомендаційний характер, усе рівно вирішує з підрядником завжди отримувач.
Ну як вирішує? Вони, можливо, вирішують де-факто, але де-юре відповідальність на вас.
Тому рада мала консультативний характер: «Подивіться на факти і виберіть». Вийшли 14 компаній, 10 вийшли у відбір, три пройшли 70-бальний бар'єр.
Була пресконференція 2 серпня. Ви сиділи за столом, Віктор Ляшко, медичний директор Охматдиту і Володимир Жовнір. Журналісти намагалися зрозуміти, як цей 70-бальний бар'єр долався. Я питала, колеги. Нам ніхто не зміг пояснити, а які прозорі критерії були, чому ці люди?
Усе викладено в протоколах робочої групи лікарні «Охматдит», яка підраховувала ці бали. Наша консультативна рада спостерігала за тим. Є в протоколах, як нараховували бали. Ми розуміли, що наразі критерій ціни не важливий, у методології було п'ять важливих критеріїв забудовників, готових надати послуги. Ця методологія взята з європейських тендерів — нам порекомендувала юридична компанія, яка супроводжувала це.
Для кожного критерію в таблиці Excel проставляли бали. Є цей критерій? Одиничка. До співбесід уже була заповнена таблиця, у якій в кожної компанії були якісь бали. І після зуму чи особистих зустрічей додалися ще бали, у результаті ми отримали трьох переможців, з яких уже обирали.
Була замовлена юридична аналітика про ці компанії. У залі онлайн перевіряли через «Лігу» доброчесність компанії, у реєстрі. Але ми ж не можемо побачити там усю історію. Тому після визначення трьох переможців замовили аналітику юридичну. Після визначення трьох можливих кандидатів на перемогу лікарня написала в протокол, що обирає фірму «Дак».
Наші експерти замовили pro bono аналітику, і ми побачили, що головний бенефіціар «Даку» під слідством.
Тому наші експерти протоколом написали, що ми не рекомендуємо цієї компанії, щоб вони розглянули між двох інших. Вони рекомендували обрати «Мега профіт груп», у якого немає свідоцтва платника податків. На що ми їм кажемо, що так не можна, це ж ризики. Вони кажуть: це ж у методології не викладено, як ви кажете.
Можливо, ті решта сім компаній були ок, але не пройшли саме через не дуже ок методологію?
Можливо. Це реальне життя і передбачити все неможливо. Нам головне було, чи є техніка, реалізовані проєкти, подібні хоча б. Можливо, треба було на тиждень (тендер) продовжити. Але коли ми відкривали його, адміністрація сказала: треба дуже швидко, за два дні. Наші експерти: це неможливо. Кажуть нам: тоді за тиждень, але вимога по грошах — вписати вартість. Вартість у повітрі, бо акт — це просто «бумажка», вона нічого не підтверджує. Звісно, було б прекрасно, якби на цей тендер вийшли відомі потужні українські забудовники.
А ви як благодійний фонд і лікарня зверталися до таких забудовників?
Лікарня зверталася, але всі відмовилися. Ніхто не хоче зв’язуватися з державними коштами.
Вибух першого скандалу
Лишилася тоді одна компанія, хоч було зрозуміло, що в методології щось пішло не так. Але сталося, як сталося, і ви вибираєте її. Вибухає скандал. Журналісти-розслідувачі лізуть у документи, порівнюють ціни. Що відбувається до пресконференції 2 серпня? До вас дзвонить МОЗ, Жовнір?
Я дізнаюся ввечері перед пресконференцією, що міністр виходить на брифінг. Що буде на ньому, які питання… Я вийшов на брифінг і відповідав на ті питання, які мені ставили.
Перед тим, як оголосили рішення (скасувати тендер і перерахувати кошти з фонду на офіційні рахунки лікарні), у вас не було зустрічі, розмови з Володимиром Жовніром, Віктором Ляшком? Це дуже нелогічно. Вибухає скандал, розпорядником коштів є благодійний фонд, але перед брифінгом, на якому сидить цілий міністр охорони здоров'я, не збирається жоден зум, жодна зустріч, жодна кава з розбором польотів?
Я ж не зустрічаюся особисто з паном міністром. Уся комунікація з міністерством завжди була через лікарню. Коли кошти почали надходити, ми щодня через лікарню давали звіт, скільки зібрано. Усі почали казати, що це державні кошти. Кажу: це, безумовно, кошти людей, але ж зібрані на благодійний фонд, не треба це ототожнювати. Ми несемо за них кримінальну відповідальність, тому будемо все робити в правовому полі.
Коли виходили на брифінг, у вас не було узгодженої позиції, що перекажете кошти на казначейський рахунок?
Я сказав: якщо суспільство бажає, ми можемо або продовжити тендер. або передати кошти. Але на той момент не розумів правового механізму, як це зробити. Володимир Аполлінарійович казав, що кошти повинні бути передані на лікарню. Безумовно, передамо, відповів я, це ж на відбудову лікарні.
Тобто була попередня домовленість перед виходом на брифінг.
Ще до тендеру я казав, що готовий передати ці кошти, але не розумів правових механізмів. Кошти повинні передаватися цільово. До цього випадку з лікарнею завжди працював тільки за цільовим призначенням використання коштів. І коли виникло питання, чи можемо ми це зробити, я звернувся до юристів. Вони одноголосно сказали, що цього не можна робити.
Тут цікавий момент. Коли я розмовляла з Віктором Ляшком, він сказав, що працювали юристи ваші й МОЗу і там усе було гаразд до ваших публічних заяв. Кілька людей, які працюють у благодійних фондах, теж казали, що можна на казначейські рахунки перерахувати кошти. Ніхто не сказав, що це неможливо.
А мені сказали всі. Я спілкувався з дуже великим фондом. І вони сказали, що «ви робите все правильно, не можна просто перерахувати».
Ви посилалися й Оксана Соколовська на статтю п'яту закону про благодійність.
Так. Це те, що вони узгодили з МОЗом.
Там дослівно сказано, що ви маєте право на безоплатну передачу коштів бенефіціарам. У вас у статуті це записано.
Ми можемо підключити Оксану Соколовську, щоб прокоментувала. Я довіряю. Якщо зберуться наглядова рада та юристи з обох сторін і скажуть, що можна це зробити, ми зробимо. Важливе питання: як ми будемо контролювати ці кошти?
Завершують формувати наглядову раду. Шість найбільших донаторів, представник МОЗ і лікарні, громадські організації. Якщо увійдуть «Запорука», «Таблеточки», наприклад, це буде хороша наглядова рада? (Коли відбувалася розмова, наглядової ради ще не фіналізували. Зараз вона сформована, до неї увійшли згадані фонди.)
Чудова.
Що сталося між брифінгом і вашою заявою, що коштів не перераховуватимете?
З фонду вийшли дві людини. Він був у стані неповноцінного керування.
Чому? Було шість людей, стало чотири — це суттєво змінює конфігурацію сил?
Я не фахівець з юридичного права. Соломія з Горбуновим теж. Ви розумієте, яка це відповідальність? Коли ми перерахуємо ці кошти, Євген уже не буде давати вам інтерв'ю, до нього прийдуть і скажуть: «Покажіть цільове призначення».
І ще важливе питання.
У нас є кілька благодійників, яким надавали клопотальний лист під гарантії фонду, що ці кошти будуть використані. Бо вони сказали, що не погоджують переказу на казначейські рахунки. Наприклад, Укрнафта 5 млн перерахувала. Uklon, який перерахував мільйон. Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Написали: «Ми проти». Усі хочуть отримати звіт, куди ці кошти були витрачені.
Ваш лист, здається, за 13 серпня був про те, що будуть загальні збори фонду і за їхніми результатами погодите переказ коштів. Але не погодили. І в протоколі зборів з'явилися два юристи як співзасновники фонду. У суспільства це викликало велике запитання. Коли треба віддати кошти, з'являються два юристи, які починають битися за те, що не віддадуть їх.
Після того, як вийшли два учасники, мусили прийняти у фонд людей, готових бути в наглядовій раді. Зайшли люди, упевнені у фонді, мають достатньо фаху, щоб усе відбувалося прозоро.
Хто запросив у співзасновники Оксану Соколовську та Євгена Солодка?(Солодко відомий як адвокат регіонала Олександра Єфремова, також представляв інтереси скандального Окружного адміністративного суду Києва.)
Я особисто. Знав їх раніше.
Не мали сумнівів у їхній репутації?
Ні, бо я давно знаю цих людей як фахових юристів. Усе, що на них розкопали — це їхнє життя, вони так жили. Думаю, на будь-кого можна знайти… Я взяв відповідальність за кошти і беру відповідальність за цих людей. Вважаю їх порядними, сильними, які можуть постояти і за себе, і за фонд. Фонд намагаються стерти з лиця землі. Я вважаю, що ми робимо все правильно. Не плануємо заволодіти цими коштами.
Ви відмовилися передавати кошти. Що далі відбувається?
Лавина. Щоб скликати всіх учасників, зробити протокол, треба час. Ми робимо ці послідовні дії, щоб не зробити таку помилку, як з тендером.
Я впевнений: якби ми вийшли до вас з комунікацією зразу, що от ми створили дві робочі групи, от вийшли там 10 компаній, що ви думаєте про ці компанії, можливо, не сталося б і першої бомби.
Ми вбачаємо ризики для себе. Я не хочу в СІЗО. Вважаю, що не заслужив сісти. За що?
Тому ми пишемо, що дайте правові підстави — і ми зробимо. Або дайте реальні рахунки медичного обладнання чи відновлення іншого чогось. Був офіційний лист у лікарню. І потім оцей пост Володимира Аполлінарійовича, який просто знищив мене. Сподіваюся, це писав не він. Більше нічого не хочу коментувати.
Ви бачилися з ним? Зідзвонювалися?
Ні. Я ще не зібрався із силами зробити це.
Нацпол починає перевірку за заявою МОЗу. Це потенційно справа про шахрайство. Хоча це буде дуже важко довести юридично. Чи не менші ризики будуть просто перерахувати кошти на казначейські рахунки лікарні?
Ні. Як це зроблю нецільово. Буду дуже радий, щоб ці кошти витрачалися, як повинні. Покажіть цільове призначення.
А формулювання «ремонт корпусу» не цільове призначення?
А там є вартість цього цільового призначення? Там має бути вартість — це те, за що ми б’ємося. Перераховувати кудись щось просто так — це корупція. Тільки United24 має право перерахунку на державні казначейські рахунки. І чому говорять тільки про ці кошти? Тільки вони зібрані? Чи хоч один фонд перерахував зібрані кошти на казначейські рахунки лікарні? Чому така несправедливість?
Бо був скандал. Якби його не було, ситуація могла б виглядати інакше.
Чи не думаєте ви, що комусь дуже потрібні ці кошти? От прямо зараз яка потреба в них? Чи вже зроблений тендер? Чи вже підписується договір з підрядником? І вони ж не потрібні в повному обсязі. Тільки 30 % сплачують за договором підряду як авансування. А це не 400 млн.
Напевно, це можна пояснити кризовою комунікацією. Є скандал навколо благодійного фонду, на який впали дуже великі кошти. І суто політично це правильна історія: тут скандал — значить, заберемо звідти кошти на офіційний рахунок. Це логічне пояснення політичних дій.
Можливо, цей скандал створений для того, щоб забрати кошти?
Якби все було чисто і без помилок, напевно, не було б, до чого придертися, правда?
А де в такому будівництві все чисто? Ви ж дивилися Бігуса? Я не приводжу компанії за руку. Я був би тільки радий, щоб вийшли КАН чи Ковальська. Але вони не захотіли.
Що далі станеться з благодійним фондом?
Мені хотілося б, щоб фонд залишався при лікарні. Я готовий передати його іншим достойним після розв'язання питання з грошима. Ця історія настільки виснажила і знищила мене, що, мабуть, я не залишуся головою.