Як зрозуміти, що в дитини збільшені (запалені) аденоїди
Аденоїди — так називають мигдалину в носоглотці (де ніс сполучається з горлом). Вона є частиною імунної системи, тобто має захисну функцію.
Завдяки аденоїдам й іншим елементам імунної системи організм дитини вчиться реагувати на подразники (віруси, бактерії та алергени), підбираючи антитіла.
Коли в організм дитини потрапляє інфекція, аденоїди працюють інтенсивніше й збільшуються.
Збільшені аденоїди частково перекривають носоглотку, що утруднює дихання. Про це можуть свідчити рясні виділення та/або закладеність носа, гугнявість голосу, мокрий кашель.
Як правило, дитина частіше хворіє, коли відвідує колективи. У нормі після одужання від інфекції аденоїди повинні зменшуватися. Однак іноді цього не відбувається.
Стан, коли аденоїди залишаються збільшеними, називають аденоїдитом. Він може суттєво впливати на якість життя дитини, тому його обов'язково треба лікувати.
Найактивніше аденоїди працюють у перші роки життя дитини, до 5–7 років. Потім ця тканина згасає.
Кількість дітей зі збільшеними аденоїдами стабільна. Але під час пандемії ковіду дітей з такими скаргами поменшало в рази, бо не було активного контакту. Зараз ситуація протилежна. Через перебування дітей у непристосованих, часто вологих і погано вентильованих бомбосховищах захворюваність зросла.
Наскільки збільшені аденоїди винні в розмноженні вірусів і бактерій
Збільшені аденоїди перекривають задні відділи носа й носоглотку. Там накопичується слиз і внаслідок поганої вентиляції утворюються біоплівка — це шар мікробів, який формує захисну оболонку. Біоплівка захищає бактерії від імунної системи й ліків, що призводить до тривалих інфекцій і запалення.
Це не обов'язково агресивні бактерії, які, скажімо, викликають гнійне запалення. Це може бути нормофлора — корисні бактерії, які мешкають на слизовій оболонці, але внаслідок поганої вентиляції носоглотки й підвищеної температури в цій зоні розмножуються. І це викликає стан постійного нежитю та/або закладеності носа.
Чи потрібно ізолювати дітей зі збільшеними аденоїдами
Є дослідження, які показують значне покращення стану дитини після ізоляції від колективу на термін від трьох місяців. Чи означає це, що дітей з аденоїдитом варто обмежувати від громадських місць, зокрема дитсадків?
Раніше радили ізолювати дітей з аденоїдитом, зараз поняття про природну імунізацію розвивається, більшість науковців каже, що це природна історія.
Якщо в дитини є соплі, але нема температури, змін в аналізі крові — це не треба лікувати. І дитину не треба ізолювати.
Просто слід створити їй такі умови, щоб вона більше гуляла на свіжому повітрі, більше рухалася.
Лікування аденоїдів у дітей: чи завжди потрібні антибіотики
Ні, антибіотики потрібні, тільки якщо доведено, що причиною запалення є бактеріальна інфекція. Саме по собі збільшення аденоїдів не запальний процес — це збільшення тканин.
Недоцільне застосування антибіотиків може розвинути резистентність мікроорганізмів до них. Це означає, що бактерії стануть стійкими до дії певних антибіотиків і вже не відповідатимуть на лікування. Тому аби призначили антибіотики, мають бути зміни в аналізі крові, що підтверджують їх необхідність.
Збільшені аденоїди консервативно лікують назальними гормональними спреями.
Однак у деяких випадках, коли аденоїди значно збільшені, такі спреї можуть не мати достатньої ефективності.
Коли й кому потрібна операція з видалення аденоїдів
Треба розрізняти два стани:
-
Запалення аденоїдної тканини, коли орган збільшується внаслідок набряку, — це аденоїдит;
-
Істинна гіпертрофія, коли тканина розрослася й не може зменшитися за жодних умов і за жодного лікування.
Оперуємо тільки істинну гіпертрофію, коли є:
-
Порушення прикусу, неправильне формування зубного ряду при зміні зубів з молочних на постійні;
-
Зміни в зовнішності: аденоїдний тип обличчя (унаслідок тривалого дихання ротом нижня щелепа висувається) й деформація грудної клітки (унаслідок зменшення глибини вдиху протягом тривалого часу);
-
Секреторний отит — аденоїди перекривають вічка слухових труб і за барабанною перетинкою в порожнині вуха накопичується секрет. Це така в’язка рідина, за консистенцією нагадує холодець. Вона порушує прохідність звуку, тож дитина недочуває. Якщо ми лікуємо й не можемо позбутися цієї рідини довше ніж три місяці, треба видаляти аденоїди. Інакше можуть виникнути проблеми зі слухом. Іноді ми не тільки видаляємо аденоїди й робимо пункцію барабанної перетинки, прибираємо рідину, а навіть ставимо туди шунт, щоб ця дірочка не закривалася після пункції та щоб повітря примусово проходило через зовнішній слуховий прохід і слухову трубу;
-
Виражене порушення носового дихання. Батьки приходять і кажуть: дитина задихається уві сні або не може спати горизонтально — потрібно, щоб було напівсидяче положення. Є апное – затримка дихання уві сні.
Якщо аденоїди збільшуються й зменшуються під час лікування (тобто коли ми використовуємо назальні кортикостероїди), то лікування є ефективним і ми кажемо поки що не видаляти, бо немає абсолютних показів.
Який ефект від видалення аденоїдів
У дитини покращується самопочуття, у разі секреторного отиту після операції нормалізується слух, є можливість запобігти змінам щелепи, зубного ряду, нормалізується сон.
Як видаляють аденоїди в дітей
Існують різні методи, але ідеального немає. Ми обираємо оптимальний, спираючись на потреби дитини.
Класичний метод, коли в носоглотку вводять хірургічний інструмент — ним медики вирізають аденоїди. Операцію виконують наосліп, тому можливе неповне видалення тканини, яке провокуватиме рецидиви. Це найтравматичніший метод для тканин, що оточують аденоїди, але також найшвидший. Існують випадки, коли потрібно скоротити час перебування дитини під наркозом. Наприклад, через розлад аутистичного спектра чи синдром Дауна. Наркоз може спричинити регрес у психоемоційному розвитку таких дітей.
Шейверний метод. Медики працюють мікродебритером — апаратом, який подрібнює та прибирає тканину. Я називаю це «суміш блендера з пилосмоком». Цей метод теж ріжучий, але більш щадний для тканин. Тому що поверхня невелика й ми можемо ефективніше контролювати свої дії. Але це вимагає більше часу.
Метод холодної плазми. Ми не застосовуємо до аденоїдів лазера. Лазер діє високою температурою та формує рубці на слизовій. Але є альтернатива лазеру — холодна плазма. Вона створюється, коли електричний струм пропускають через фізіологічний розчин. Ця речовина руйнує лімфоїдну тканину, не нагріваючи її до високих температур (не вище за 65–70 °C).
Ми не ріжемо, а випарюємо цю тканину. Це безкровний метод, але має певні недоліки: формується опікова поверхня, яка довше гоїться. Цей метод дозволяє оперувати пацієнтів, у яких є проблеми зі згортанням крові, патологія печінки чи серця — там, де треба мінімізувати крововтрату.
Метод кріохірургії. Ми його не використовуємо, бо він передбачає охолоджування азотом. Аденоїди некротизують (відмирають унаслідок впливу низької температури) — і організм відторгає їх від кількох днів до кількох тижнів після операції. Це досить травматично для дитини: важко дихати, є неприємний запах, коли тканини відходять.
Чи можуть аденоїди знову вирости після операції
Тут наукові дані суперечливі. Різні дослідження показують різний відсоток повторного розростання: від двох до 26 відсотків. Однак учені погоджуються, що більшість випадків не потребують ще одного втручання, оскільки повторно збільшені аденоїди істотно не впливають на стан пацієнта.
З практики можу відзначити, що рецидиви трапляються значно рідше після вдосконалення процедури аденоїдектомії. Раніше операцію робили під місцевою анестезією, дитина відчувала біль і страх, поводилася неспокійно — медики не могли ретельно виконати роботу, не могли контролювати ситуацію візуально.
Зараз аденоїди видаляють під загальним наркозом. Медики можуть працювати стільки, скільки потрібно, щоб зробити все як слід. Крім того, завдяки технікам візуального контролю бачимо, наскільки якісно все забрали.
Якщо раніше могли проводити дитині й дві-чотири операції з видалення аденоїдів, причому це було часте явище, то зараз такі випадки поодинокі. І щоразу на це є причини.
Досить часто викликає розростання лімфоїдної тканини, аденоїдів зокрема, інфікування вірусом Епштейна — Барр.
Друга причина — алергічні прояви. Якщо дитина поліалергік, тобто є алергія на різні агенти, які можна вдихнути або з’їсти, це може спричинити розвиток і повторне розростання аденоїдів. Тому що слизова активно реагує на алергени.
Третя, найнесприятливіша причина — переродження лімфоїдної тканини в злоякісну. Розвиток лімфоми, злоякісного захворювання лімфоїдної тканини може, серед іншого, проявлятися розростанням у носоглотці. Кожного разу, коли видаляємо лімфоїдну тканину, тим паче якщо це рецидив, обов’язково віддаємо її патогістологам, аби перевірили, чи нема там неприємної несподіванки.