Скільки енергосистеми вже зруйновано
За словами очільника уряду Дениса Шмигаля, Україна потребує 1 млрд доларів на швидке відновлення критичної інфраструктури, щоб пройти зиму. Щоправда, мова йде не лише про електромережі, а й про підтримку централізованого теплопостачання.
«Через атаки Росії на електроенергетичну систему пошкоджено половину нашої енергетичної інфраструктури. Приблизна вартість екстреної підтримки електроенергетики та сектору централізованого теплопостачання сумарно оцінюється в 1 млрд доларів», – заявив він.
Загалом, як наголошують в уряді, на відновлення України від наслідків російської агресії знадобляться колосальні кошти. Попередньо вже йдеться про 600 млрд доларів.
«В енергосистемі України залишається істотний дефіцит потужності. Після восьми хвиль ракетних атак у країні пошкоджено всі теплові та гідроелектростанції, різною мірою пошкоджено 40% об’єктів високовольтної мережі», – сказав Денис Шмигаль.
За даними міністра енергетики Германа Галущенка, станом на початок тижня, 12 грудня, окупанти знеструмили в Україні 44 високовольтні повітряні лінії електропередачі (ЛЕП).
«Наша мета – не тільки оперативно використовувати обладнання для проведення поточних відновлювальних робіт, але й сформувати запас устаткування, яке допоможе швидше відремонтувати енергооб’єкти після наступних обстрілів», – підкреслив міністр на засіданні Координаційної групи з енергетики G7+, де йшлося про допомогу.
Як наголосив Галущенко, його підлеглі активно шукають у міжнародних партнерів, установ, компаній та організацій можливості допомоги українським генеруючим компаніям, операторам систем розподілу і передачі, газотранспортної системи, підземних газових сховищ і газорозподільчих мереж, газо- та вуглевидобувним підприємствам.
І хоча українські виробники систем електропостачання працюють безупинно, більшість комплектуючих усе ж таки імпортується.
Тобто поки що основні зусилля влади та енергетики зосереджені на відновленні та збереженні наявних генерації та мереж – на цьому акцентують. Це зрозуміло.
Тим часом, аби підтримувати прийнятні умови для життя та бізнесу без централізованої подачі світла, українці активно скуповують генератори та накопичувачі енергії.
Станом на зараз енергетики оцінюють дефіцит електроенергії на рівні 20-30%.
При цьому навіть у столиці досі з наявного обсягу майже 40% йде на критичну інфраструктуру, тож в окремих районах електроенергію подають лічені години впродовж доби.
Як наслідок, споживання катастрофічно впало (за 10 місяців цього року рівень споживання електроенергії тільки у ДТЕК зменшився на 30%), а видатки енергетиків не менш драматично зросли – через необхідність постійно ремонтувати та відновлювати інфраструктуру.
Тому енергетики пропонують дещо підвищити вартість електроенергії для бізнесу та установити новий тариф – 636,17 гривні/МВт-год. Пропозиції стосуються зміни методики формування тарифів і по факту подорожчання ціни електроенергії для бізнесменів може бути 1,7-1,9 % або 8-9 копійок.
Зміни можуть запровадити з 1 січня 2023 року, якщо буде згода Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Зрозуміло, таке підвищення тарифу призведе до зростання цін на продукцію та послуги.
Яка енергосистема потрібна Україні?
До війни третину обсягів електроенергії в нас споживали металургійні підприємства, зокрема, Азовсталь і ММК Ім. Ілліча в Маріуполі. Вони зараз ущент зруйновані, і відбудова, якщо власники на це зважаться, триватиме роки.
Тож зрозуміло, що українська енергомережа, яку проєктували та будували в часи СРСР з урахуванням тогочасного бачення безпеки та потреб економіки, після війни має змінитися досить суттєво.
«Наша енергосистема не дуже змінилася за період незалежності. Просто не було такої необхідності, оскільки система мала величезний резерв потужності під радянську промисловість. Єдине, що ми змінювали – це застаріле обладнання на більш сучасне. Базові речі залишилися: підстанції, лінії, електростанції», – констатував в інтерв’ю Forbes гендиректор «ДТЕК Енерго» Ільдар Салєєв.
«Чи буде відновлюватись українська енергосистема у тому вигляді, який вона мала до війни? 100% ні! Чому? Бо значно змінився профіль споживання електроенергії», – заявив LB.ua виконавчий директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
Він переконаний: тепер важливо визначитися з подальшими очікуваннями відновлення, враховуючи економічні перспективи споживачів.
«Чи будемо ми будувати нові масштабні мартени та домни? Певно, що навряд. Але чи буде хтось у країні відновлювати металургію в принципі? Якщо так, то тоді важливо розуміти, де і як це місце в перспективі забезпечувати енергоресурсами. Якщо ж ні, то нинішню мережу все одно треба переформатувати», – додав Олександр Харченко.
Доведеться визначити місця споживання електроенергії, потім – необхідний там вид генерації.
При цьому, на його думку, після перемоги перспективним напрямком стане безвуглецева енергетика – атомна та відновлювальна.
За словами Олександра Харченка, водночас Україна не може покладатися виключно на відновлювальні ресурси, оскільки вони не маневрові – не можуть реагувати на збільшення/зменшення рівня споживання.
«Я взагалі дозволив би будувати їх виключно з комплексами накопичення електроенергії, акумуляторними, по простому», – зазначив експерт, додавши, що майбутня енергосистема має бути не концентрованою, а розподіленою по території, мати маневрові та високопродуктивні потужності – тобто здатність швидко збільшувати та зменшувати виробництво.
Загалом, на думку директора Центру досліджень енергетики, Україна має розбудовувати свою електричну енергосистему на основі трьох складових – базова атомна генерація, генерація з використанням біомаси, біогазу, відновлювальна енергетика.
У Міненерго вже повідомляли, що розглядають можливості побудови так званих малих ядерних реакторів.
Наступним ресурсом може стати енергія біомас. 2021 року в ЄС виробили 3,5 млрд м3 біометану, що на 20% більше, ніж у 2020 році. Ще більше зростання цього сектору передбачається за результатами 2022 року, оскільки запрацювали 184 нові біометанові установки.
«Маємо в Україні такі природні джерела енергії, як біогаз із біомаси. Їх у нас на полях щороку залишається під 40 млн т. Якщо її не палити і не заорювати, а зібрати та спалити в котельні когенераційної установки (комбіноване виробництво тепла та електроенергії), то отримаємо величезну мережу невеличких станцій від 20 до 50 МВт, які будуть забезпечувати теплом або невеличке містечко, або завод», – переконаний Олександр Харченко.
Крім того, за його словами, після війни в Україні в басейні морів перспективно розвивати виробництво електроенергії вітру та сонця. А ще країна має можливості розвитку гідроенергетики, причому не лише на руслах річок, а завдяки перепадам висот і, як варіант, накопиченню води на місці старих кар’єрів.
Однак, констатує Олександр Харченко, щоб ця стратегія стала успішною й отримала необхідні інвестиції, слід позбутися нинішніх корупційних ризиків. Передусім через тарифи, які не відповідають собівартості.
Він зазначає, що влада має на це піти після перемоги, аби не було схем заробітку на різниці тарифів.
«Після перемоги маємо зробити те, про що зараз навіть бояться згадувати – переглянути тариф до економічно обгрунтованого рівня. Звичайно – з компенсаціями для тих громадян, які цього потребуватимуть. Наприклад – через механізм субсидій, – переконаний він. – До війни оплата електроенергії за двокімнатну квартиру складала 100-120 грн на місяць. Якщо підвищити тариф, буде десь 400 грн. Наскільки це критична плата за можливість мати електроенергію 24 години 7 днів на тиждень? Вирішуйте самі».