Соня Кошкіна: Почнімо із загальних питань. Який зараз стан справ у банківському секторі, економіці загалом?
Катерина Рожкова: Банківський сектор, як ми всі бачимо, почувається достатньо стабільно. Звичайно, перші дні війни були шоковими для всієї країні. Це стосувалось і нашої сфери. Та це був шок моральний, а не фінансовий.
Банки завдяки роботі, проведеній у попередні роки, були підготовлені до можливих шоків досить добре. Вони мали дуже велику ліквідну позицію, на початок війни у них уже був великий запас капіталу, і ми навіть планували вводити для них буферний капітал (запас, який банки накопичують під час економічного зростання для компенсації можливих втрат у разі спаду в економіці. - LB.ua). Зараз, щоправда, ми не будемо активувати його, але тим не менш.
У нас був план у разі кризових ситуацій, і ми цей план задіяли буквально першого дня.
Звичайно, були передбачені певні адміністративні обмеження – ми зафіксували курс гривні та фактично заборонили продаж валюти, крім її купівлі для придбання критичного імпорту.
Певні обмеження були введені, й аби запобігти можливому різкому відтоку депозитів у готівковій формі. Наші банки мали і мають великий запас ліквідності. Однак ці кошти безготівкові, а готівку треба привозити, доставляти і таке інше. Тому так.
Цей перелік адміністративних обмежень ми переглядаємо досить часто.
Зараз бачимо, що ситуація з погляду стійкості банків нормальна і стабільна – усі безготівкові операції, як, наприклад, перекази чи платежі, проходять без проблем, клієнти мають змогу зняти 100 тис. грн банкнотами, якщо це комусь потрібно.
У перші дні війни ми фіксували, що деякі торговельні мережі чи мережі АЗС хотіли виключно готівку, але сьогодні ситуація кардинально змінилася.
Були певні ускладнення з інкасацією в окремих районах з урахуванням фізичної безпеки людей.
Зараз мережі, навпаки, пишуть, що приймають виключно безготівкові платежі. Задля безпеки.
У нас працюють відділення банків і банкомати, які опікуються готівкою. Звичайно, їхня кількість зараз різна залежно від регіону. Але там, де є фізична можливість працювати, вони працюють.
Зараз ми спілкуємося з банкірами, і вони кажуть, що готові розглядати кредитну підтримку бізнесу і особливо аграріїв, бо в нас період посівної і ми розуміємо, що це потрібно.
Щоб банки не мали додаткового тиску на капітал, їм дозволили не рахувати прострочення платежів на період війни і певний період після цього. Це фактично дозволяє заморозити стан кредитів і не вважати їх простроченими. А ще дозволили кредитні канікули. Бо є розуміння - багато місць поруч з бойовими діями, де люди виїхали, і це ускладнює обслуговування кредитів.
На відміну від перших днів, зараз ми бачимо навіть зростання обсягу коштів у банківській системі. Я можу про це сказати.
У цьому немає дивини, адже багато підприємств намагалися в перші дні війни виплатити заробітну плату працівникам наперед як своєрідну підтримку. Дуже багато підприємств почало виплачувати допомогу на переселення і таке інше. Потім уряд почав давати гроші для підтримки. Тож, звичайно, ці кошти осідають на поточних рахунках банків. Так, вони не конвертуються в довгострокові депозити, але вони є в банківській системі.
Кошти юридичних осіб дещо скоротилися з моменту війни. Це, знову ж таки, тому, що платили зарплати, допомогу, податки, здійснювали всі ці розрахунки.
За останні десять днів ми бачимо, що пожвавилась економічна активність навіть у регіонах, близьких до районів бойових дій. Там потроху починає працювати транспорт, люди повертаються до робочих місць. У тому ж Києві відкриваються кафе та перукарні. Вони не працюють повноцінно, звичайно. Але вони працюють.
Тобто люди та економіка потроху переналаштовуються з урахуванням війни. І там, де є можливість, робота відновлюється.
Дуже багато наших підприємств переорієнтувались на потреби ЗСУ чи оборони. Це легка промисловість. Це металообробка.
А ще ми бачимо, що підприємства, у яких була така нагода та можливість, переносять свою діяльність у регіони, де немає активних бойових дій - у західну частину України.
Цікаво, що є безліч випадків, коли підприємці розуміють ситуацію та всіляко уникають підвищення цін на свої послуги чи роботу, фактично працюють на межі собівартості, просто аби платити податки та заробітну плату.
Звичайно, ще зарано говорити, що в нас усе добре, бо недобре. Але ми потроху починаємо думати про відновлення економіки.
С.К.: Що може бути далі? Ми ж чудово розуміємо, що підприємці довго не зможуть працювати «в нуль».
К.Р.: Економіці потрібні ділова активність та обіг грошей. Це її кров, її пальне.
Ми, як регулятор, це чудово розуміємо. Тому зафіксували курс гривні, так вплинули на вартість імпорту, і зараз немає шаленого зростання цін і витрат.
Є скасування акцизів на пальне для аграріїв рішенням уряду. Це для того, щоб була змога зменшити ціни та провести посівну. Для кредитування бізнесу уряд уже озвучив і розширив програму «5-7-9%» (Державна програма “Доступні кредити 5-7-9%”. – LB.ua), увівши нульову ставку.
Це все заходи підтримки.
Ми на своєму фінансовому фронті контактували з великою кількістю центральних банків, великих платіжних систем, систем переказів, і сьогодні багато з них скасували комісію для наших людей.
Усі ці речі зараз спрямовані на те, щоб підтримувати і людей, і бізнес, і економіку.
Олександр Децик: А стосовно подальшої підтримки економіки та ініціатив, які озвучив президент зі стимулювання бізнесу, регуляторних і податкових преференцій для нього. Чи має НБУ розуміння, як це все вплине на макроекономічні показники? Наприклад валовий внутрішній продукт (ВВП)?
К.Р.: Наразі дуже складно зробити будь-які розрахунки. Бо для цього потрібно спиратись на якусь сталу базу. Сьогодні навіть втрати ВВП порахувати важко. Так, використовуються різні методи, які здебільшого є не прямими.
От Київська школа економіки порахувала втрати від нищення інфраструктури та об’єктів. Але оцінка вартості цих об’єктів, знову ж таки, була за непрямими методами.
І коли ми говоримо про економіку та валовий внутрішній продукт, то можемо лише констатувати, що воєнні дії охопили територію, на якій вироблялось близько 50% ВВП. Однак навіть зараз на них хтось десь продовжує працювати.
А ще є, наприклад, оцінки за рівнем електроенергії - її споживають на рівні 60% від довоєнного. Тобто там зниження 40%.
Також є, звичайно, опитування підприємств. За ними, 30% опитаних припинили роботу, а ще 45% значно скоротили виробництво чи діяльність.
Через те дуже складно зробити якісь розрахунки на майбутнє саме зараз.
Я все це обраховувала б після перемоги. Конкретних цифр поки що не може бути, бо війна ще триває. Зараз час працювати де це можливо і допомагати Збройним силам хто чим може.
Але, звичайно, після цього підприємствам і корпоративному сектору знадобиться величезна підтримка. Так, як і для відновлення інфраструктури наших міст, житла людям.
С.К.: А стосовно підтримки за допомогою репарацій і контрибуцій. Якими можуть бути ці механізми? Чи можемо ми взагалі розраховувати на такі ресурси і коли?
К.Р.: Питання складне і лежить у площині міжнародного права. До того ж у таких масштабах до них у світі давно не повертались.
Абсолютно зрозуміло, що такі репарації можливі лише після перемоги. Після отримання підґрунтя у вигляді рішень урядів і судів. Це непростий шлях. Не можу сказати, скільки це займе часу.
Однак з урахуванням тієї безпрецедентної світової підтримки України, яку ми спостерігаємо, можемо сподіватись, що це буде. Хоча, напевно, не так швидко, як нам хочеться.
Стосовно тих самих золото-валютних резервів Центробанку РФ. Ці кошти просто арештовані, заморожені. І це не дозволяє використовувати їх просто так, без рішення суду.
А до того в нас має бути оцінка завданих збитків, визначені суми, підготовлені обрахунки і т.д.
Та для відбудови є й інші джерела. Зараз йдеться про створення спеціального фонду, який буде адмініструвати МВФ, куди будуть робити внески ті самі країни G7 (Велика сімка – неформальний міжнародний клуб, який об'єднує Великобританію, Німеччину, Італію, Канаду, Францію, Японію та США. – LB.ua).
Це те, що може бути швидше, ніж репарації. Бо може регулюватись двосторонніми угодами, а не бюрократичними та судовими процесами.
Хоча я, звичайно, не є юристом-міжнародником, тому роблю висновки лише з практики банківської діяльності.
С.К.: Якщо повернутися до банківської сфери. На якому етапі зараз ліквідація Сбербанку (МР Банк) і Промінвестбанку (банки, що перебувають під контролем Російської Федерації та ліквідуються за рішенням НБУ від 25 лютого 2022 року. – LB.ua)
К.Р.: Вони без тимчасової адміністрації відразу пішли на ліквідацію, тому це потребувало більше часу для оформлення Фондом гарантування вкладів. До того ж були обмеження на доступ до державних реєстрів, і це вимагало більше часу, щоб ліквідатори отримали право підпису.
Та з цим уже розібрались, і найближчими днями мають розпочатись виплати вкладникам Промінвестбанку, трохи згодом цю змогу отримають вкладники колишнього Сбербанку Росії.
Це виплати за гарантованими сумами до 200 тис. грн. Решта трохи пізніше, бо кошти на виплату Фонд гарантування вкладів має отримати через реалізацію майна, а ці питання сьогодні ускладнені. Хоча банки мали нерухомість по всій країні, зокрема й там, де немає активних бойових дій. Та, знову ж таки, аби продавати, мають працювати ринок і державні реєстри.
С.К.: А Альфа-Банк? (Власники з початку війни потрапили під санкції. – LB.ua.)
К.Р.: Альфа-Банк продовжує працювати. У його випадку на фізичних осіб, що є його акціонерами, було накладено санкції. Ми вже позбавили їх права голосу – у нас є така опція. Далі банк за процедурою має подати уповноважених осіб замість акціонерів. Бо є перелік питань, які там можуть регулюватися виключно зборами акціонерів. Поки що такого звернення офіційно не було.
Однак цей банк сьогодні є системно важливим. У нього обсяг коштів населення – близько 50 млрд грн. А ще є кошти підприємств. Банк працював виключно на території України та продовжує обслуговувати нашу економіку.
До того ж він є серйозною частиною інфраструктури платіжного ринку – це термінали, банкомати, платіжна система, платіжні карки. І все це працює і має продовжити працювати в інтересах наших громадян.
Та вжиті заходи вже дозволяють унеможливити будь-яке маніпулювання чи зловживання на догоду власників-акціонерів, на яких накладено санкції.
Хоча якби не було війни, діяло б правило: коли акціонер втрачає репутацію, його обмежують у правах і вимагають продати частку. Сьогодні це неможливо зробити, тому ми цього нагально не вимагаємо. Однак повернемося до цих питань після війни.
О.Д.: А стосовно гарантування вкладів та ініціативи надання 100% гарантій на вклади. Чи є ресурс на ці цілі?
К.Р.: У нас сьогодні система мегастабільна.
Банки продовжують зберігати кошти на депозитних сертифікатах овернайт (борговий цінний папір Національного банку, який свідчить про розміщення банком коштів на термін до наступного робочого дня. – LB.ua) – це мільярди гривень. Вони купують військові облігації.
Тобто кошти в банків є.
Маємо певні питання щодо доставки готівки в окремі регіони. Але це не пов’язано з фінансовою сферою, а виключно з безпековою.
З погляду капіталів банків. Нагадаю, що прийнято закон, яким НБУ хоч і вимагає від них подачу звітності про втрати активів, але дозволяє нам не визнавати їх проблемними через тимчасову втрату ліквідності чи капіталу на тлі війни.
Тобто про банкрутство банків у нас у принципі не йдеться. Бо банківська система зразка 2022 року – це зовсім не та система, яку ми мали у 2014 році.
Зараз у системі 98% – це стабільні банки із запасом і капіталу, і ліквідності.
Продовжує працювати наше стандартне рефінансування (операції надання банкам кредитів у встановленому НБУ порядку. – LB.ua) під цінні папери та облігації. Додатково до цього ми запровадили такий вид підтримки, як без заставного рефінансування банків.
Тому рішення про 100% гарантування вкладів – це реально. Але, на мою думку, це рішення скоріше пов’язане зі ще одним, додатковим сигналом для населення, що їхні вклади захищені ще більше.
С.К.: Ви згадали про переїзд бізнесу в регіони без війни. Як НБУ сприятиме цьому?
К.Р.: Ще з часів перших ковідних обмежень доступ до банківських сервісів у нас був максимально переведений в онлайн. Принаймні в усіх системних банках у наданні послуг немає залежності від географії. У більшості вони доступні в режимі 24/7.
Банківські процедури прийняття рішень про кредитування у нас спрощені. Розуміючи, що підприємства сьогодні можуть не мати нормальної звітності, ми дали можливість банкам працювати з тими, з ким працювали до війни, без надмірної в цих умовах кількості документів у частині видачі кредитів чи їхньої пролонгації.
До того ж є змога працювати з цим дистанційно.
Тепер стосовно державної підтримки «5-7-9%». Раніше це були ставки для клієнта, а різницю між цими та ринковими ставками компенсувала держава. Тепер для клієнта ставка «0%». А всю різницю компенсують банку.
О.Д.: А стосовно коштів, які ми отримуємо від наших міжнародних партнерів, вони за якими програмами надходять? Які параметри цієї допомоги?
К.Р.: Є декілька стримів (від англ. «stream», потік. – LB.ua). І хочу подякувати усім нашім партнерам за те, що вони все це дуже швидко зробили.
Перший – це МВФ. У нас була програма Stand-by, за якою ми працювали і саме були в стані її перегляду. Але через війну ця програма була відразу закрита. Натомість Фонд одразу надав нам $1,4 млрд через механізми швидкої фінансової допомоги Rapid Financing Instrument. Далі Світовий банк заявив, що працює над комплексною програмою для України в обсязі $3 млрд. Але в її рамках ми вже отримали близько $300 млн. А ще Єврокомісія озвучила програму на $1 млрд і надіслала вже близько $700 млн. Ще надходили кошти від Європейського інвестиційного банку.
Загалом станом на понеділок, 21 березня, ми отримали близько $3,1 млрд – і це все пішло в бюджет.
Щодо того, як ця допомога структурується, то важливо, що наші партнери відразу визначають характер – що на підтримку інфраструктури, що на гуманітарні цілі і так далі. А безпосередньо їх адмініструє уряд, Міністерство фінансів.
І ми продовжуємо працювати – Світовий банк розробляє програму. Іде робота напряму з урядами G7.
С.К.: А щодо вивезення коштів громадян за кордон. На початку війни НБУ дозволив фізичний вивіз сум понад $10 тис. без довідки про походження, а потім скасував таку можливість. Чому так? Яка логіка?
К.Р.: Ми ніколи раніше не стикалися із ситуацією, коли стільки людей виїжджає, щоб убезпечити себе і дітей. Тому в перші дні це зробили, бо розуміли, що отримати на готівку довідку може бути непросто і що багато хто зі співвітчизників взагалі тримав як заощадження валютні кошти поза банками.
Однак ми отримали багато негативних сигналів про це.
С.К.: Від митників, я правильно розумію?
К.Р.: Так, деякі люди вивозили дуже значні обсяги.
І зараз ми намагаємось знайти тут баланс. З одного боку, ми розуміємо, що сім’ї, аби їхати, повинні мати певний ресурс, щоб забезпечувати себе. З іншого – ми всім пояснюємо, що ви перетинаєте кордон там, де працюють відділення банків і можна прийти, покласти цю валюту на рахунки, отримати на неї миттєву картку і нею розраховуватись де завгодно, не мати проблем зі зберіганням готівки та її декларуванням.
Ба більше, ми кажемо – не купуйте валюту. За кордоном за наявності гривневої картки ви завжди зможете розрахуватись за будь-що, бо на це обмежень немає.
Тому я закликаю всіх наших громадян, які вирішили їхати, не ризикувати перевезенням значних сум готівкою, а користуватись картками.
О.Д.: А на скільки зменшились надходження від заробітчан через те, що вони забирають сім’ї до себе? Адже їхні перекази були важливим каналом надходження валюти в країну. І тоді вже заодно хоча б якісь дані про те, скільки ми втрачаємо від зупинення нашого традиційного джерела надходжень експорту - агропродукції, металів?
Що можна сказати. За перші два місяці року, січень і неповний лютий, надходження експортної виручки були в межах, а то й більші від аналогічного періоду минулого року.
Зараз у нас фізичний експорт фактично зупинений – порти не працюють, аеропорти не працюють, залізниця концентрується на евакуації.
Інший момент – є експортери, які переорієнтувалися на внутрішні потреби і почали буквально робити протитанкові їжаки для оборони, а не щось на експорт.
Знову ж таки, оцінити ці обсяги зараз майже неможливо. Хоча вже є інформація, що експортери намагаються переналаштувати логістику, зокрема, працювати через порти Польщі і таке інше.
Далі: втративши експорт, ми паралельно балансували і спробували скоротити імпорт, як я вже казала, обмеживши продаж валюти лише для критично необхідного мінімуму. Тому обсяг золото-валютних резервів, які ми зараз маємо, він покриває наші потреби на місяці наперед. Умовно, почуваємо себе в цьому більш-менш комфортно.
Стосовно заробітчан: ми бачимо, що вони забрали свої сім’ї – і, звичайно перекази знизились. Але багато й залишились, а валютні надходження не припинились.
Натомість у нас намітилась нова цікава тенденція – багато фондів, які зараз працюють: той самий Фонд «Повернись живим», Фонд Сергія Притули і багато-багато інших таких – отримують кошти від простих людей з інших країн. Це теж перекази, але не від заробітчан, а від тих небайдужих, хто хоче нас підтримати. Вони надходять як допомога від знайомих, друзів, а то й від тих, хто до цього нічого не знав про Україну. І зараз дуже багато таких переказів.
Ці масштаби важко поки що оцінювати, але вони доволі значні. НБУ, наприклад, за перші два тижні війни зібрав на рахунку для допомоги ЗСУ понад 12 млрд грн. З них близько 3,6 млрд грн – це були кошти з-за кордону в різних валютах.
С.К.: Тобто про валютну паніку наразі не йдеться?
У жодному разі. Ба більше, як я вже казала, кошти населення на рахунках у банках тільки зростають. До речі, серед іншого на це впливає зміна споживчих настроїв від початку війни. Сьогодні люди обходяться мінімальними потребами. А при цьому вони примудряються ще й допомагати іншим та армії.
