20 травня 2025 року в Берлінському університеті імені Гумбольтів відкрилась графічна виставка “Антитекст” Харківського літературного музею.
Про це на своїй сторінці у фейсбук розповів Харківський ЛітМузей.
Посол України Oleksii Makeiev та президентка Humboldt-Universität zu Berlin Юлія фон Блюменталь відкрили виставку Літературного музею Харкова - Харківський ЛітМузей - Antitext - про знищення української еліти через репресії проти її культурних героїв та літературних текстів 20 травня.“Радянський союз, і тепер його наступниця Росія, не припиняє спроб знищити Україну і її культуру. Але митці не залишили Харків і продовжують творити під прицілом», зазначив посол України і запросив університет глибше вивчати Україну, приєднавшись до Глобальної коаліції українських студій.
Виставка розповідає про механізми нищення спільноти через репресії проти її культурних героїв та літературних текстів.У ХХ столітті в СРСР під жорсткою цензурою тоталітарного режиму було створено безліч способів тиску на українських митців і культурні інституції — щоби перетворити українську культуру на провінційну та вторинну щодо російської.
Сьогодні ця тема звучить по-новому — в контексті сучасної агресії Росії проти України.В умовах постійних обстрілів Харківський літературний музей евакуював найціннішу частину своєї колекції — заборонені радянською цензурою книги, документи, рукописи. Тому “Антитекст” принципово без експонатів — українські музеї ховають свої фонди, які знову під загрозою знищення.
Ще кілька років тому німецькому глядачеві довелося б пояснювати, де знаходиться Харків. Сьогодні це місто-мільйонник за 40 км від кордону з Росією стало відомим усьому світу через повномасштабну війну.
Здавалося б, місто, де переважно спілкуються російською, не буде чинити опір. Але харків’яни не пустили загарбників, зберегли міську інфраструктуру, проявили незламність і чітко заявили: Харків — українське місто.
Виставка “Антитекст” — спроба пояснити, чому російськомовне місто є українським. І що це означає.
Харківський літературний музей був заснований 1988 року — в епоху великих зрушень, коли падав Берлінський мур і здавалося, що імперія зла зникне назавжди. Після проголошення незалежності України в 1991-му музей почав збирати літературні артефакти, заборонені радянською цензурою, і відновлювати втрачену культуру — вже з української оптики.
Як впливає на покоління відсутність певних книг — порожнечі на полицях? Може, саме вона й позбавляє нас власного голосу, власної субʼєктності?