Що таке культура?
Культура — це все те, що добудовано людиною до її природного оточення, зокрема до її біофізичної природи. Це оброблене середовище, насичене продуктами діяльності. Для досягнення своїх цілей homo sapiens sapiens потрібно доповнювати та вдосконалювати середовище й себе. Людина це робить за допомогою творчості і технологій, і це формує та визначає її культуру.
Умовно кажучи, на певному етапі еволюції людина не може переформатувати своє тіло, якщо вона хоче дістати якісь плоди на високих гілках дерев, але може взяти до рук палицю, щоб дотягнутися. Може придумати щось, що посилить її, добудувати до середовища щось, що робить її конкурентним, продовжує чи покращує життя. Homo sapiens sapiens не може відростити собі крила, але придумує гелікоптер і літаки.
Ця чарівна здатність добудовувати світ і себе самого, набувати успішного досвіду, спілкуватися, творити, винаходити нове і є культурою. Людина розколола перше каміння, загострила першу палицю, уперше зробила дірку в мушлі й повісила собі на шию — і цим самим почала створювати предметне середовище.
Чому це є культурою? Бо людина, втілюючи ідеї в предмети, культурні практики, спілкування, акумулюючи досвід і передаючи його від покоління до покоління, стає ефективною і, зрештою, виживає. Тоді біологічна еволюція призупинилась, почалась еволюція культурна.
Культура — світ людей, об’єднаних спільним досвідом
Ідея Кіплінга — історія про немовля Мауглі, яке росло у вовчій зграї та стало homo sapiens — хибна. Істота, яка виросла не в суспільстві й не оволоділа всіма навичками, інструментами, методологіями, способами життя в соціальному середовищі, не може стати людиною розумною.
Усі люди на Землі належать до одного біологічного виду — це основа для всіх антирасистських висловлювань й аргументів. Але попри це, всі людські колективи формувалися в різних умовах, у всіх був власний досвід виживання: хтось будує з дерева, хтось — з пальмового листя, хтось конструює човни і плаває, а хтось пересувається по поверхні Землі й розводить худобу.
Тож культура — результат різних досвідів, можливостей та обмежень. Культура не є біологічною спадщиною — її набувають через соціалізацію та інкультурацію, тобто через процес засвоєння норм, цінностей, звичок свого суспільства, їхнє практикування й передачу найуспішніших з них наступним поколінням.
Національна культура
Національна культура є особливою сферою спілкування, що об’єднує людей завдяки єдиному контексту. Якщо культура як соціальний феномен має загальнолюдський характер, то національна культура завжди конвенційна. Вона є результатом сотень і тисяч «домовленостей», спільних символів, інтерпретацій, розуміння та практикування.
Як працює національна культура, можна пояснити на прикладі кольорів весільної сукні в різних країнах. У традиціях Європи й Америки із середини ХХ століття білий колір символізує чистоту і цноту, але в колі перських культур (Іран, Ірак, Афганістан) білий — це колір скорботи, трауру й переходу в потойбіччя. Однаковий колір — різна інтерпретація. Ми «домовилися», що білий — це чистота, а представники перських культур колись давно «домовилися», що білий — це про скорботу.
У слов’янських культурах дракон асоціюється зі злом: в українських казках Котигорошко б’ється зі змієм-драконом. Натомість для східних культур (зокрема: корейської, японської, китайської) дракон — уособлення добрих сил і чеснот. І таких прикладів багато. Національна культура — це особлива сфера спілкування, що об’єднує людей спільним розумінням традицій і цінностей.
Корпоративна культура, її мета й типи
Організаційна або корпоративна культура — це система цінностей і переконань, яку поділяють працівники. Зріла корпоративна культура передбачає поведінку колективу й визначає атмосферу в компанії. Це результат конвенцій і домовленостей, що існують в організації. Американський психолог Едгар Шейн зазначив, що корпоративна культура передається через артефакти, традиції, ритуали, міфи, історії, жарти та цінності. Ми розділяємо сенси у процесі взаємодії, спільної діяльності — у національній, корпоративній, організаційній культурах.
Загальна мета корпоративної культури — створити в організаціях здоровий психологічний клімат і об’єднати співробітників у колектив. Корпоративна культура визначає цілі та правила фірми, її пріоритети, норми поведінки й розподіл влади. Вона визначає правила контролю за процедурами, формує моральні цінності і створює формат спілкування та взаємодії співробітників у трудових, соціальних і господарських ситуаціях.
Організаційна культура створює певні рамки, завдяки яким працівники як частина компанії знають, які рішення може ухвалити керівник. Ці рішення залежать від типу корпоративної культури. За теоретиком Чарльзом Генді, їх усього чотири:
-
Культура влади. У цьому типі влада зосереджена в руках одного лідера — керівника, на досвід й інтуїцію якого спирається прийняття рішень. Перевага культури влади — швидкість реагування. Недолік — нестабільність при зростанні організації (неможливість зберегти владу);
-
Культура ролі. Ця система — справжня радість бюрократів, адже вона характеризується суворою та чіткою спеціалізацією підрозділів. Кожен у цій системі відповідає за свій сектор і виконує чітко прописані посадові обов’язки, саме тому індивідуальні здібності і таланти працівників не цінуються. Така культура комфортна для тих, хто не дуже любить ухвалювати самостійні рішення. Серед переваг — прогнозованість і стабільність, а серед недоліків — вразливість до змін у середовищі;
-
Культура задачі. Цінується інновація, креативність, командна робота й індивідуальна компетентність. У цій культурі важливі не вік, не посада і не попередні статуси співробітника, а його чи її талант і професійність. Суттєвою перевагою цього типу є ефективність у стартапах й інноваційних проєктах, проте складність управління без ієрархії залишається проблемою культури задачі;
-
Культура особистості. Зосереджена на розвитку індивідуальних талантів колег. У такій культурі кожен працює на себе, використовуючи ресурси компанії, але при цьому робить внесок у спільну мету. Прикладом такої системи можуть бути асоціації лікарів або юристів. Підтримка персональної свободи є важливою перевагою культури особистості, але вагомий недолік — труднощі в керуванні групами.
Усе тримається на культурі, а культура — на цінностях
Ядром культури є цінності й норми — це твердження стосується як національної, так і корпоративної культури. Чи цікаво нам зрозуміти цінності української політичної нації? Надважлива суголосність українських цінностей, норм, основних ідей тим, на які спирається Європейський Союз у своїх установчих документах.
Ключовими цінностями Євросоюзу вважаються гідність, свобода, демократія, рівність, права людини і верховенство права. Погодимося, це дуже українські цінності. Вони виглядають як смислова рамка нашого з вами життя.
З погляду культури ми не «йдемо в Європейський Союз», а вже є його частиною. З рубежу XV–XVI століть культура на землях сьогоднішньої України розвивалася за тією ж логікою, за якою розвивалася європейська: мала всі епохи культурного розвитку й хвилі, починаючи від середньовіччя й закінчуючи постмодерном і далі. Ми проживаємо спільну європейську історію з погляду культури, а доказ цього — визнані основою Євросоюзу цінності, які ми сповідаємо і захищаємо. Їх ми захищали й відстоювали кров’ю на Майдані. Адже ця революція і назвалася першою цінністю ЄС — Революцією гідності. Війна, що почалася у 2014 році і триває сьогодні, є війною за цінності свободи, гідності, демократії, за право бути незалежною нацією.
Повертаючись до поняття корпоративної культури, зазначу, що вона має базуватися на практичному втіленні цінностей, а не лише на їх декларуванні. Національна культура, цінності, соціальні норми впливають на корпоративну культуру, допомагаючи щодня практикувати свободу, гідність, рівність і права людини в нашій діловій і громадській активності. Тоді працівники відчуватимуть причетність до колективу й перебуватимуть у середовищі, де панує довіра.
Вплив національної культури на корпоративну
Національна культура грає провідну роль і в культурі корпоративній, адже наша ділова активність і спілкування не можуть сформуватися поза межами культурно-соціального контексту. Традиції, цінності, ступінь ієрархічності країни й багато інших чинників впливають на ставлення її громадян до роботи, розподіл обов’язків, гнучкість і самостійність співробітників. Корпоративна культура формується через ритуали, артефакти, внутрішні міфи, компанії, що ґрунтуються на домовленостях між співробітниками. Усвідомлення взаємозв’язку між національною та корпоративною культурами поліпшує взаєморозуміння в робочому колективі, а також дає можливість адаптувати ключові цінності країни до корпоративних практик.