13 лютого 2022, у віці 92 років, пішла з життя скульпторка-монументалістка, заслужена художниця України Галина Севрук. Про це стало відомо з допису художниці Олени Загребіної.
Галина Севрук народилась 1929 року в Самарканді. З 1930 жила у Харкові, після 1944 - у Києві. 1952–1959 навчається у Київському державному художньому інституті. У 1964 разом з Аллою Горською, Опанасом Заливахою, Людмилою Семикіною та Галиною Зубченко створює вітраж «Шевченко. Мати» для червоного корпусу Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка , який був знищений одразу після монтажу.
У 1968 підписує "лист 139-ти" на ім'я Леоніда Брежнєва з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів, після чого її виключили зі Спілки художників. У 1970 створює монументальну композицію «Дерево життя» заввишки 5 м, яку встановили неподалік Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Роботу критикували за невідповідність офіційним естетичним канонам та у 1976 році знищили.
У 1980-ті виконує низку монументальних замовлень, зокрема для київських готелів «Русь» (1980, керамічне панно знищене у 2004 році), «Золотий колос» (1982, композиція «Весна» знищена у 2007 році), «Турист» (1980–1987) та «Давній Чернігів» для чернігівського готелю «Градецький» (1981–1982, у 2020 панно демонтували під час ремонту та збирались викинути, втім чернігівським активістам вдалось його врятувати та передати у Чернігівський художній музей).
У 1989 Галину Севрук поновлюють у Спілці художників України. У 1990-ті вона керує керамічною студією при Дитячому центрі у Києві, її персональні виставки проходять у Торонто (1991) та Києві (1991–1998, 1999). У 1991 здобуває премію ім. Василя Стуса, а у 1994 - премію ім. Андрея Шептицького.