Дане питання було цілковито віддано на відкуп Кабінету Міністрів України, який підготував документ під назвою «Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби», затверджений постановою від 25 березня 2016 року № 246 (далі – Порядок). На жаль, практика застосування його положень виявилась сумною. Замість відкритого змагання створено завуальований режим кар’єрного просування. Насамперед, це стосується відбору на ключові посади державної служби категорії «Б», до яких належать посади завідуючих секторами, начальників відділів, керівників управлінь, директорів департаментів різних владних структур.
Саме від якості повсякденної праці цих людей залежить перетворення гучних політичних декларацій на реальні позитивні зрушення. Тому, щоб не повитягало вітром змін із затхлих кабінетів їх багаторічних мешканців, доступ туди свіжого «кадрового повітря» обмежили наступним чином. З одного боку, конкурс на зайняття вищезгаданих посад фактично проводить «закрита» конкурсна комісія, утворена керівником державної служби у певному державному органі із числа його ж співробітників. Законодавчі норми-побажання про наявність у складі комісії незалежних представників громадських об’єднань, науковців та експертів, звісно, належно не виконуються. А з другого боку, відповідно до Порядку, такою комісією встановлюється цікавеньке письмове випробування, що зветься «розв’язання ситуаційних завдань». Вона ж і оцінює успішність його виконання.
Нещодавно, наприклад, кандидатам на посаду начальника відділу стратегічного планування Міністерства молоді та спорту було запропоновано скласти план підготовки засідання колегії, а на посаду начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи Міністерства внутрішніх справ – описати напрями роботи цього відділу. На перший погляд, елементарно, але саме у простоті й «собака порилась»
Такі підходи, по-перше, абсолютно не відповідають суті поняття «ситуативне завдання», по-друге, призводять до надання непередбачених переваг діючим співробітникам державних органів, чия глибша обізнаність з другорядними технічними деталями, оцінюється «внутрішніми» комісіями вище за ідейно-творче осмислення шляхів розвитку державної політики, яким переважно оперують зовнішні, більш сучасні, кандидати.
Дані обставини поглиблюються розмитістю трактування встановлених Порядком критеріїв оцінювання, а саме: 2 бали виставляється кандидатам, які виявили глибокі знання та успішно розв’язали ситуаційне завдання; 1 бал виставляється кандидатам, які розв’язали ситуаційне завдання в обсязі, достатньому для подальшої роботи. Відтак, умовна анонімність перевірки письмових завдань нівелюється відомчою зашореністю членів комісій, налаштованих на суто механістичне розуміння глибини знань.
Тут маю зауважити: як науковець і управлінець, я є прихильником класичної системи раціональної бюрократії, де на обґрунтованому кар’єрному зростанні сумлінних чиновників базується сталий розвиток держави. Про це, зокрема, йшлося у моїй статті «Облиште гроші, пане Шимків!», опублікованій раніше у блозі. Але в умовах суперечливого сьогодення не менш доречно вести мову про радикальну (прошу не плутати з однойменною партією) і консервативну бюрократію.
У чому полягає їх відмінність? Вони різняться за цілями, методами і наслідками діяльності. Радикальна бюрократія необхідна державі. Без радикальних і водночас професійних фахівців не обійтися. Апарат цієї бюрократії ефективно керує реформаторськими процесами, генерує конструктивні ідеї, реалізація яких забезпечує розвиток держави. Представники реформаторського апарату завжди в пошуку нового. Частка реформаторів в управлінському апараті України незначна. Натомість, консервативна бюрократія уособлює догматичну частину управління. Консерватори формують звичку до штампів і стереотипів, неприйняття новизни і таланту. Їх у нашому апараті управління більшість. Консервативний апарат спроможний лише бездумно виконувати вказівки.
Люди з подібною фальшивою психологією проводять такі ж кадрові конкурси. Вчорашні, що самі ніколи не проходили реального відбору, тепер судять майбутнє! Тому необхідно невідкладно мінімізувати роль конкурсних комісій з метою збалансування шансів усіх кандидатів на посади державної служби категорії «Б», а саме:
1. Обмежити сферу застосування ситуаційних завдань у формі, передбаченій Порядком, виключно конкурсами на зайняття найвищих вакантних посад державної служби категорії «А», що проводяться спеціальною Комісією з питань вищого корпусу державної служби, яка затверджує більш-менш адекватні завдання та де забезпечується прийнятна прозорість і довіра суспільства до проведення конкурсу.
2. Запровадити комп’ютерне тестування профільної компетентності у формі тестових питань, складених на основі галузевої нормативно-правової бази, при конкурсному відборі на посади державної служби категорії «Б», як об’єктивний метод оцінювання знань кандидатів у сфері певної діяльності, замість письмового розв’язання ними сумнівних ситуаційних завдань.
3. Передбачити, що державний орган, де проводиться конкурс, лише надає Національному агентству України з питань державної служби перелік галузевої нормативно-правової бази. Зміст самих тестових питань (в т.ч. варіанти відповідей) розробляється компетентними фахівцями на замовлення вказаного Агентства та затверджується ним. Варіанти відповідей оприлюдненню та переданню до конкурсної комісії відповідного державного органу не підлягають. Тестування профільної компетентності та визначення його результатів здійснюється у порядку та способами, що успішно застосовуються нині при тестуванні знань Конституції України, законодавства про державну службу, антикорупційного та спеціального законодавства.
4. Допускати до співбесіди двох кандидатів, котрі дали найбільше правильних відповідей за сумою двох видів тестування, та визначати під час співбесіди ділові характеристики, які не були оцінені на попередніх етапах конкурсу, зокрема, спроможність кандидатів використовувати свої знання, досвід та комунікаційні якості, організовувати роботу колективу та вміння приймати рішення.
Втілення викладених пропозицій можливе шляхом внесення відповідних змін до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 246.