Ваша підсвідомість не скаже: «Я люблю тебе».
Хочете побачити вашу підсвідомість у дії? Просто подивіться на себе в дзеркалі чи зверніть увагу на те, що робите, коли хтось намагається вас сфотографувати.
Мої діти звикли мене дражнити, бо щоразу, як дивилась у дзеркало, я робила «дивне дзеркальне обличчя». Я навіть не знала про це. Тепер, коли знаю, я вважаю, що всі мають якесь «дзеркальне» обличчя. Ви дивитесь у дзеркало й підсвідомо бачите, що вам потрібно «виправити», а потім коригуєте своє обличчя, намагаючись зробити його привабливішим («Навіщо ми це робимо?!»). Якщо не усвідомлюєте, що робите це, просто поспостерігайте за знайомими підлітками. Вони всі мають якесь «дзеркальне» обличчя: це їхній «добрий бік» — як вони злегка нахиляють голову чи втягують щоки.
Моє «дзеркальне» обличчя передбачає невеличке зморщування губ — я знаю про це лише тому, що діти постійно мене цим дражнили. Це підсвідома реакція на моє відображення як спроба покращити свій вигляд. Так от, я горда сказати, що вже не робила «дзеркального» обличчя мінімум три місяці, бо фактично більше не дивлюся на свою зовнішність. Я бачу МЕНЕ, особистість.
Ось що говорить нам про «дзеркальне» обличчя наука: ми всі маємо автоматичні думки — те, про що думаємо так часто, що воно стає стандартним і звичним, наче колія на шляху. Якщо цілеспрямовано змінити дії чи думки, ви зміните ваш звичний спосіб дій чи мислення. Така свідома зміна має назву «нейропластична відповідь». Просто зараз ваше звичне мислення (і «дзеркальне» обличчя) роблять вас гіперзосередженими на тому, що не так. Добрі новини в тому, що вам до снаги це змінити.
Чи справді з вами щось не так?
Вам не треба знати, коли чи як ви перейшли від любові до критики себе. Якщо дуже вже хочете дізнатись, із чого це почалося, зробіть собі подарунок і попрацюйте з психотерапевтом. У випадку нашої доньки я спитала її, а вона відповіла: «Я не знаю, коли це почалося, бо взагалі не пам’ятаю, коли не почувалася так щодо себе чи свого тіла. А правда в тому, що знаю: я не така вже потворна. Просто найбільша з усіх моїх подруг. Я ненавиджу це. І ось що бачу в дзеркалі. Я більша, ніж хочу бути, і це змушує мене почуватися жахливо щодо себе». А потім вона сказала: «Я хотіла б не думати про це весь час. Але не знаю, як перестати».
Коли ми поговорили про це докладніше, з’ясувалося, що неможливо водночас ненавидіти своє тіло і визнавати та любити себе. Коли ви дивитесь у дзеркало й зосереджуєтеся на тому, що саме слід «виправити», це протилежне звичці давати п’ять — це самозаперечення. Моя донька в цьому не одна. За даними досліджень, приблизно 91% жінок незадоволені своїм тілом, і медіа та різні зображення, якими вас бомбардують, не допомагають. Коли ви бажаєте бути інакшими на вигляд і бачите такі меседжі, що змушують вас почуватися неналежними, то почуваєтеся так, наче з вами щось негаразд.
Ось чому ви повинні змінити свою свідомість.
Є три причини, чому ви маєте припинити шпиняти й навчитися любити та надихати себе.
1. Якщо будете зосереджені на тому, що не так, ви ніколи не змінитеся.
З таким ставленням кожна зміна, яку ви намагаєтеся впровадити, стає нагадуванням, що вам потрібне «виправлення», і це тільки все ускладнює. Саме тому дієти не працюють, бо люди сприймають плани тренувань чи харчування як покарання. Коли ви «на дієті», це лише посилює відчуття, що з вами щось не так. Що ви не такі нормальні, гідні любові чи фантастичні, як насправді.
2. Ненависть до свого тіла, минулого чи себе вас не мотивує.
Дослідження показують: коли ви шпиняєте себе, це послаблює відчуття мотивації. Якщо не вірите, що заслуговуєте вшанування чи доброго самопочуття, навіщо взагалі намагатися щось змінити? Спочатку ви повинні полюбити й прийняти те, де ви нині, пробачити собі за все, що привело вас до цієї миті, і піти далі з позиції любові та поваги до себе: «Я заслуговую почуватися щасливішим та здоровішим і МОЖУ здійснити кроки, щоб краще дбати про себе». Ви робите це, тому що любите себе, а не тому що ненавидите, отож ця звичка давати п’ять, якщо нагадувати собі про неї, підтримуватиме вас на кожному кроці шляху.
3. Що більше ви це повторюєте, то більше доказів бачите.
Стосунки, які ви маєте із самим собою, можуть вас звільнити або тримати в пастці. У наступному розділі ви дізнаєтесь, як ці переконання не лише змушують вас почуватися лайном — вони змінюють фільтр у вашому мозку та світ, який ви бачите в реальному часі. Щодня ваша свідомість прокручує в голові думки про те, що відбувається, одночасно з тим, коли це відбувається. Якщо це відбувається знову й знову, хай навіть тільки у вашій свідомості, це прокладає борозну, колію в мозку. Борозна стає немов звичний шлях, яким ви постійно ходите. Ті самі давні пейзажі, ті самі нерівності й повороти. Ви знаєте його, а він знає вас. Він стає частиною того, як ви себе сприймаєте. Коли розповідаєте собі всі ці історії, це перетворює думку на віру, а із часом — на вашу самоідентифікацію.
І звинувачувати в цих думках варто не вас. Дуже часто, коли ви критикуєте себе, стає зрозуміло, що ви навчилися цього від батьків, які були суворі до себе. Хай там як ви навчилися шпиняти себе, потрібно пам’ятати: якщо це робить вас нещасними, на вас лежить відповідальність це змінити.
Воюйте не зі своїм тілом (чи банківським рахунком і роботою).
Воюйте зі своєю ненавистю до себе. Неможливо змінитися з позиції ненависті. Починати потрібно з позиції любові. І в цьому вам допоможе звичка давати п’ять. Вона навчить, як бачити, говорити та ставитися до себе з любов’ю і добротою.
Ніна пройшла зі мною п’ятиденний челендж і досягла великих успіхів: «Я більше ніж 20 років жила з дисморфофобією. А після вітання себе протягом усього п’яти днів, замість ховатися від свого обличчя, раптом почала кривенько посміхатися собі. Дякую».
Кеті сказала, що звичка давати п’ять докорінно змінила те, як вона бачить себе: «Ми маємо цей патерн бачення себе в дзеркалі й завжди дивимося на всі вади. Я звертаю увагу, що брови в мене не на одному рівні, сивина вже помітна, Господи, звідкись узялося друге підборіддя, а руки в мене такі драглі. Я бачу дуже багато того, що зі мною не так. А у світі, де панують зум, відеодзвінки та відеотрансляції у фейсбуці, ми мусимо жити не лише з дзеркалом! Ми бачимо себе на екрані значно частіше, ніж того хочемо. Для мене цей жест у дзеркалі створює самоствердження, фізичний вияв ушанування себе. Уже сам цей вияв змушує мене бачити своє обличчя та тіло в іншому світлі: яскравішому, добрішому, співчутливішому та радіснішому. Я виявила, що не можу давати собі п’ять у дзеркалі й казати щось погане!»
Ви заслуговуєте вшанування такими, як зараз. Не коли ви схуднете, заробите більше грошей, закохаєтеся чи потрапите до аспірантури. Дослідження показують, що ви, коли навчитеся любити та визнавати себе, зможете краще витримувати життєві злети й падіння. Ви будете стійкішими. Якщо весь день шпиняєте себе, ви вбиваєте себе в землю — і стаєте вразливіші до відчуття, що вас ховають заживо, коли повсякдення сповнене стресу. Усе валить вас із ніг. Натомість, коли почнете дивитися на себе в дзеркалі й приймати себе такими як є, просто зараз, а ще бачити людину, що заслуговує вшанування та підтримки, ви знову підключитеся до природної мотивації, вшанування та стійкості, з якими народилися.