Автором законодавчої ініціативи виступив Президент України, який вирішив припинити діяльність злочинних спільнот, учасників таких спільнот, притягнути до кримінальної відповідальності «злодіїв у законі», а також інших учасників злочинних спільнот та осіб, причетних до створення та функціонування злочинних спільнот. Досягнення мети Зеленський В. О. вбачає через внесення змін Кримінального кодексу України. А саме, викласти в новій редакції статтю 255 та частину другу статті 256; доповнити кодекс новими статтями, зокрема - 2551 «Встановлення, посилення та поширення в суспільстві злочинного впливу», 2552 «Організація, сприяння в проведенні або участь у злочинному зібранні (сходці)» та 2553 «Звернення до особи, яка здійснює злочинний вплив». А також внести зміни до низки інших законодавчих актів, в тому числі до Кримінального процесуального і Кримінально-виконавчого кодексів України та інших законів. Станом на 22 січня 2020 року, законопроект пройшов попередній розгляд та у доопрацьованому вигляді був поданий для подальшого розгляду. Аналіз тексту законопроекту надає підстави стверджувати, що підготовка проекту до другого читання призвела до суттєвої зміни його концепції. Тому в даному вигляді законопроект потребує наукової експертизи зазначених положень статей Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів, що є вимогою ст. 103 Регламенту Верховної Ради України.
Разом з тим, зміст запропонованих змін, зокрема до Кримінального кодексу України, навіть без глибокого наукового аналізу, надає підстави для дискусій. Приміром, запропонованою редакцією статей 255-2553 Кримінального кодексу України законодавець вводить у нормативний обіг поняття «особа, яка здійснює злочинний вплив або є особою, яка перебуває в статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, в тому числі, в статусі «злодія у законі». Так згідно з пунктом 2 примітки до статті 2551 Кримінального кодексу України під особою, яка перебуває в статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, в тому числі, в статусі «злодія у законі» слід розуміти особу, яка, завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям, координує злочинну діяльність осіб, які здійснюють злочинний вплив». Внесення в кодекс такого формулювання є дискусійним, адже таким чином фактично легітимізується злочинна лексика. Окрім того, сам термін «злодій в законі» роз’яснюється набором оціночних суджень - «завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям», що потенційно можуть мати надмірно широке тлумачення. Таким чином, запропоновані Президентом України зміни в Кримінальному кодексі України призведуть до ускладнень при доказуванні вчинення злочину злочинною спільнотою і створить підґрунтя для зловживань.
Окрім того, ініціатива щодо запровадження кримінальної відповідальності за перебування особи в статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, в тому числі, в статусі «злодія у законі» у вітчизняне кримінальне законодавство може стати причиною труднощів під час кваліфікації злочинів, пов’язаних із притягненням відповідних осіб до кримінальної відповідальності. Причиною цього є те, що відповідно до ч. І ст. 11 Кримінально-го кодексу України злочином є суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. При цьому лише факт членства у певній групі чи спільноті (навіть злочинного спрямування) не має діяння в його кримінально-правовому значенні. Таким чином, факт належності будь-якої особи до певної групи чи спільноти (навіть злочинного спрямування), зайняття нею особливого становища у відповідному середовищі, що не знайшли свого вираження в об’єктивній дійсності у вигляді суспіль-но небезпечного діяння, не може визнаватися злочином.
Також варто звернути увагу, що сам термін «злодій в законі» не є юридичним і не врегульовується жодним нормативно-правовим актом. Тому і доказування наявності у особи такого статусу буде фактично не можливим. З іншого боку такий статус може бути змінено, що призведе до фактичної втрати юридичної сили запропонованих норм.
Окрім того, такі новели у Кримінальному кодексі України є недоцільними і з інших причин. Зокрема, враховуючи можливості використання ст. 255 «Створення злочинної організації». На нашу думку, цієї норми достатньо для притягнення до кримінальної відповідальності керівників (учасників) злочинних угруповань за вчинення ними відповідного суспільно небезпечного діяння. Для реалізації принципу індивідуального характеру кримінальної відповідальності «особи, яка перебуває в статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, в тому числі, в статусі «злодія у законі» можна було б застосовувати чинні норми, що визначають особливості такого інституту, як співучасть у злочині, та відповідні положення Особливої частини Кримінального кодексу України.
Занепокоєння також викликає стаття 2551 . Диспозицією ч. І пропонується встановити відповідальність за «поширення та посилення в суспільстві злочинного впливу». Разом з тим, із змісту запропонованої норми, неможливо зрозуміти критерії за якими будуть вимірюватися поширення та посилення впливу., а також яким чином поширення відрізнятиметься від впливу та від його посилення. Така правова невизначеність не дає можливості визначити об’єктивну сторону складу злочину. Подібна невизначеність існує і щодо поняття, що вводиться законопроектом, «член злочинної спільноти». А саме, не зрозуміло, що мається на увазі, чи злочинна організація, що входить до складу злочинної спільноти, чи член злочинної організації, що входить до складу злочинної спільноти. Означене прямо порушує принцип юридичної визначеності, що є основним елементом верховенства права.
Законопроект пропонує встановити ще одну дискусійну норму. Проектом встановлюється кримінальна відповідальність за звернення до особи, яка завідомо для винного може здійснювати злочинний вплив або перебуває у статусі суб’єкта підвищеного злочинного впливу, в тому числі, в статусі «злодія у законі» (стаття 2553). Такий підхід фактично криміналізує підбурювання, що вже в окремих випадках передбачає відповідальність за підбурювання особою іншої особи до вчинення певних дій, як самостійний склад злочину в якому винну особу слід визнавати виконавцем певного суспільно небезпечного діяння. Також запропоноване формулювання - «може здійснювати злочинний вплив», є неприйнятним з огляду на вимоги законодавчої техніки щодо формулювання правових норм з недостатньою правовою визначеністю, оскільки це може призвести до розбіжностей тлумачення відповідної норми у процесі її правозастосування. З іншого боку, варто наголосити, що сам по собі лише факт звернення не може передбачати обов’язкове настання негативних, суспільно-небезпечних наслідків та заподіяння шкоди.
Загалом, наведений аналіз запропонованих законопроектом норм, не узгоджується з конституційним принципом верховенства права, що передбачає обов’язкову юридичну визначеність правових норм, що діють в державі. Тому, в разі його прийняття у такому вигляді, можуть виникати випадки неоднакового застосування прописаних в ньому положень що не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці.
Разом з тим, розуміючи важливість протидії різним формам та проявам злочинності, проект Закону України №2513 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» після детального доопрацювання може бути прийнятий Верховною Радою України.
Проєкт «Від якісної комунікації до участі громади у прийнятті рішень» триватиме до кінця травня. Він реалізується в межах Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне представництво», що виконується Фондом Східна Європа.