Повага – основа вашого матеріалу
Кожен ветеран і кожна ветеранка мають свою історію. Підходьте до теми з повагою до ветеранів та проявляйте емпатію до їхньої біографії, емоцій.
Ветерани віддають свій час, здоров’я, часом життя в ім’я захисту країни, тож необхідно поважати їхній досвід. Ставтесь з повагою до досвіду ветеранів різних часових проміжків. Уникайте формулювання “з початком війни” в контексті часового проміжку з 24 лютого 2022 року, бо цим самим втрачаємо пережитий досвід ветеранів, які брали участь в бойових діях з 2014 року. Коректнішими будуть фрази на зразок: “з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Сюди ж слід віднести і стереотипне перекладання обов’язків з цивільних на військових. Мова йде про меседжі, які нерідко з’являються — “От ветерани повернуться, то вам буде!”, “Незламні/нескорені/непереможні на фронті, а повернуться — будуть будувати/все буде на них й у цивільному житті”. Розбудова сильного та ефективного громадянського суспільства – в першу чергу справа цивільних. Не слід перекладати цивільні обов'язки на тих, хто виконав свої військові. У команді УВФ зазначають, що це вкрай негативна тенденція, яка не спрацювала від 2014-го року.
Крім цього, завжди запитуйте ветеранів про їхню готовність розповідати свої історії, певні робочі деталі. Не тисніть на тих, хто не готовий відкривати свої переживання. Серед заборонених питань – “чи вбивали?”. Такі вислови категорично заборонені. У ветеранів немає “вбитих людей”, у них є “знищені цілі”.
Реальні історії ветеранів. Їх багато
Журналістика любить розмаїття та унікальність. Ветеранська спільнота — різноманітна, а кожна історія унікальна. Ці люди можуть бути як діючими військовослужбовцями, які вже мали досвід участі у бойових діях, так і цивільними з бойовим досвідом, які вже демобілізувались. Їх об’єднує бойовий досвід, а ще, за висловом Дмитра Козацького (позивний “Орест”), “ветерани — це громадяни, які заплатили більше, ніж податки”.
Писати про ветеранів — це важливий вид журналістики, який може підвищити усвідомленість суспільства щодо їхнього внеску та проблем, з якими вони зіштовхуються. Розповідайте історії різних ветеранів. Висвітлюйте різні аспекти їхнього життя – досягнення на фронті та після війни, підкреслюйте досягнення ветеранів у науковій, культурній сферах, бізнесі.
Запрошуйте на інтерв’ю не тільки медійних осіб. Високі рейтинги інтерв'ю/сюжету/програми не завжди залежать від кількості підписників ветерана. Воюють різні люди за статтю, віком, професійним досвідом тощо. В Силах оборони — різні люди, політичні погляди, соціальний капітал. Але не варто акцентувати на цьому увагу, якщо така інформація не є основним меседжем.
Ветеран — це не лише про ПТСР, як і ПТСР — не лише про ветеранів
Почнемо з візуалізації. У новинних сюжетах, статтях не слід використовувати картинку “військового, який у розпачі тримається за голову” або “ветеран, який б'є посуд”. Усе це не відображає реальної картини, а навпаки викривляє її. Це формує образ ветерана, який потребує, щоб або його жаліли, або остерігались, бо психіка травмована, і що ПТСР — це лише про агресію і такий прояв.
Особливу увагу, обережність та відповідальність слід приділити вибору заголовку. Ця тема чутлива і може містити потенційно образливу інформацію. На думку авторів посібника рекомендацій слід уникати наступних моментів:
● Спрощення та узагальнення. Уникайте узагальнень у заголовках, адже вони можуть сприяти стигматизації ветеранів з ПТСР. Наприклад, уникайте заголовків типу "Всі ветерани з ПТСР страждають від..." або "ПТСР — найбільша проблема серед ветеранів".
● Сенсаційність і паніка. Уникайте використання заголовків, які мають сенсаційний характер і можуть викликати паніку серед читачів. Наприклад, не використовуйте заголовки, які містять слова "ПТСР ветерана загрожує…" або "Ветерани з ПТСР частіше агресують".
● Використання негативних прикладів. Не використовуйте конкретні приклади ветеранів з ПТСР для ілюстрації загального стану. Це може викликати негативне ставлення до інших ветеранів. Наприклад, “із ПТСР = хулігани”.
● Жарти та іронія. Уникайте формулювань заголовків, які можуть викликати жарти або іронію про ПТСР. Ця тема вимагає серйозного ставлення. Лише самі ветерани можуть іронізувати над собою в межах цієї теми, маючи такий досвід. Згадуймо флешмоб “я один з 93%”, який з обурення перейшов в іронію.
● Зосередження на слабкостях. Не акцентуйте на негативних аспектах ПТСР та його впливу на ветеранів. Замість цього спрямовуйте увагу на допомогу, підтримку та можливості для реабілітації ветеранів. Давайте в сюжетах посилання на контакти, приміром, гарячих ліній психологічної допомоги для ветеранів.
● Стигматизація і ярлики. Уникайте використання ярликів, які можуть стигматизувати ветеранів з ПТСР, таких як "психічно хворий", "психопат" або “з розладами психіки”.
Важливо – писати та говорити про ветеранів та ветеранок та їхні родини. Важливо – доносити ідею, що ветерани — це цінний ресурс держави, який може стати локомотивом розвитку. Проте найважливіше – висвітлювати їхні історії з гідністю та повагою.
Ознайомитись із рекомендаціями “Як писати про ветеранів” можна на сайті Українського ветеранського фонду.