Двічі доброволець
Леонід Федевич – учасник Революції Гідності, ветеран, волонтер і підприємець. Після повернення додому з Майдану, коли на Сході України почалися бойові дії, чоловік спершу допомагав українським військовим як волонтер.
«У нас із дружиною був невеличкий магазин одягу. Дуже швидко, вже на початку весни 2014 року, він перетворився на волонтерський склад. Там складали їжу, речі, які нам приносили люди. А потім усе зібране відправляли хлопцям», – згадує ветеран.
Та вже в липні Леонід Федевич сам пішов до війська – у славнозвісний батальйон імені генерала Кульчицького, основу якого складали добровольці з самооборони Майдану. Тож чоловік долучився до своїх товаришів. Брав участь у бойових діях під Горлівкою, Станицею Луганською, в інших гарячих точках. А коли в 2016-му році демобілізувався, повернувся до своєї цивільної професії – працював юристом.
«Згодом мене запросили стати керівником муніципальної варти в Бориславі. І я погодився. Бо це було щось нове. Після війни дуже змінюється світогляд. Я розумів, що я вже не той юрист, яким був, уже не можу просто сидіти в кабінеті і дивитися в комп\'ютер», – пояснює ветеран.
За два роки він налагодив роботу підприємства з нуля, а після того вирішив зайнятися підприємництвом. Спочатку організував невеличкий бізнес, але справи йшли не дуже вдало, тому згодом знову повернувся до юридичного фаху: очолив юридичний відділ одного із санаторіїв Трускавця.
Спробувати ковальство у 2020 році Леоніду Федевичу запропонував молодший син, який займався цією справою професійно.
«Він довго вмовляв, розповідав про переваги ковальства, і я вирішив ризикнути. Працювали утрьох – я і двоє синів. Починали з гаража. Мали мінімум інструментів, болгарку і зварювальний апарат. На початках довелося багато вкладати в справу», – розповідає чоловік.
Розвиваючи власну справу, Леонід Федевич продовжував працювати в санаторії.
А потім розпочалася повномасштабна війна. Вже о 7 ранку 24 лютого 2022 року ветеран був у військкоматі. За кілька днів поїхав на фронт. Воював у складі 24 ОМБр. Після поранення, у вересні 22-го, його демобілізували за станом здоров'я.
За словами чоловіка, до погіршення самопочуття призвела не лише фізична травма, але й пережите та побачене на війні. Це страшний досвід, який ніколи не забути, каже Леонід Федевич.
Повернення до роботи в кузні та грант від Українського ветеранського фонду
Після повернення додому з фронту Леонід Федевич знову взявся до роботи в кузні. Купив трохи нового обладнання – і справа пішла. Окрім кованих виробів на замовлення, в майстерні виготовляють печі-буржуйки для військових. Торік ветеран разом із синами відправив нашим бійцям 60 буржуйок, цього року вже понад 30. Передають переважно друзям та знайомим, які воюють.
«Минулого року на матеріали для печей оголошували збір, однак зібрали менше половини потрібних коштів. А тепер грошей вистачає завдяки підтримці від Українського ветеранського фонду», – розповідає ветеран.
Леонід Федевич став одним із переможців конкурсу «Варто: підтримка ветеранського бізнесу» від Українського ветеранського фонду Мінветеранів. На розвиток своєї справи він отримав 650 тисяч. За ці гроші придбав обладнання для кузні та матеріали. Каже, що завдяки цьому справа пішла швидше, зараз навіть думають про те, щоб наймати людей на роботу.
«Ми придбали потужні плазморізи, за допомогою яких можна вирізати різні фігури. Це вже не з болгаркою стояти, це зовсім інший рівень», – радіє ветеран.
«Найкраще про нас розкажуть наші роботи»
Роботи Леоніда Федевича та його синів є у багатьох населених пунктах Львівщини. Основна частина замовлень – це паркани, поруччя для балконів, інші ковані вироби. Однак найбільше пишається ветеран тими своїми витворами, які виготовляє, як сам каже, для людської душі. Саме такі роботи найкраще розкажуть про їхню майстерню і саме вони дають чоловікові впевненість, що робить щось важливе.
Перший витвір, завдяки якому про кузню Федевичів заговорили, – це хрест загиблим за Україну в місті Стебнику, коло Трускавця. Памʼятний знак, який ковалі виготовили на замовлення Спілки воїнів АТО, встановили у жовтні 2021 року.
З інших масштабних проєктів ветеран називає ще пам'ятник либаку в Бориславі (либак – робітник, який видобуває нафту, черпаючи її відрами. – Авт.), яким у місті вшанували перших нафтовиків; пам'ятник на могилі воїнів УПА у Верхньому Синєвидному, що в Стрийському районі.
«Зараз працюємо над Алеєю памʼяті у Дрогобичі. Це буде місце для вшанування загиблих за Україну героїв. До речі, частину матеріалів для Алеї, ми придбали за кошти, які отримали від Українського ветеранського фонду. Частково профінансували проєкт доброчинці, місцевий бізнес. Роботу виконуємо безплатно. До 20 лютого хочемо завершити», – розповідає Леонід Федевич.
Ще одна категорія виробів, які виготовляють у кузні Леоніда Федевича, – це речі, потрібні на фронті. І це не тільки буржуйки.
«Іноді ми відкладаємо всю іншу роботу, щоб виконати замовлення для наших військових, працюємо у вихідні. Нещодавно переобладнали два вантажні мікроавтобуси для розміщення апаратури для дронів. Лише так зараз можемо виправдати своє перебування тут, у тилу», – говорить ветеран.
Допомагає іншим ветеранам пройти шлях повернення додому
Леонід Федевич, маючи власний ветеранський досвід, пройшов навчання на помічника ветерана. Зараз допомагає тим, хто повертається з фронту.
«Більшість із нас звикла жити за усталеними суспільними правилами, моральними законами. Ветерани – це люди, яким в певний момент довелося покинути звичне середовище і опинитися в зовсім іншому світі. Наприклад, усе життя нам казали «не вбий», а через обставини ми змушені були взяти до рук зброю і нищити ворога. Це призводить до внутрішнього зламу», – пояснює Леонід Федевич відчуття, які доводиться переживати військовим.
Чоловік пригадує емоції, які відчув, коли з побратимами приїхав у мирний Київ у 2014 році.
«Ми були дуже голодні, понад добу не їли, тому зайшли у перший ліпший ресторан в центрі Києва. І коли я прислухався, про що говорять люди, мені стало дуже гірко, дуже погано. Бо для них війни не існувало. Прикро, що й зараз для багатьох її не існує», – говорить ветеран.
Ветерани мають гуртуватися та підтримувати один одного, вважає Леонід Федевич. Пережити повернення до цивільного життя – до родини, роботи, щоденних справ – насправді дуже непросто. Йому самому довелося звернутися по допомогу до психологів, тому тепер він допомагає повертатися іншим ветеранам. І в цій своїй діяльності він керується принципом: «Я там був, і ти там був. Я хочу тобі допомогти, тому що теж пройшов цей шлях».
Автор: Оксана Банкова