Розкажу про один такий приклад. В останні роки ми дуже часто стоїмо на межі… Пригадайте. Стоїмо МИ на Майдані. Кожний (-а) окремо зі своїм внутрішнім вибором і переконаннями, які об’єдналися у «МИ» зі спільним баченням і вимогами змін, подальшого розвитку України та нашого життя в ній. Одними з таких вимог стали: зміна судової системи, справедливе правосуддя. Особисто однією з моїх вимог — відкриті суди. Тобто можливість бачити що відбувається у суді, а відтак не допустити порушень, які зручно вчиняти за зачиненими дверима. Це була не лише моя вимога. Я знайшла та об’єдналася з однодумцями (-ицями): волонтерами (-ками), які здійснювали моніторинг судових засідань, а згодом адвокатами (-ками) потерпілих і вбитих на Майдані й у 2015 році, не повірите…, з представниками (-цями) самої судової влади.
Громадянське суспільство доклало багато зусиль для прокладання шляху до захисту наших прав. Ми ходили в суди протягом всього Майдану та після нього, нотували, аналізували. Намагались фіксувати на фото та відео, інколи нам це вдавалось. ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», як і кодекси у минулих редакціях, не дозволяли просто так використовувати для фіксації звичні тепер мобільні телефони, портативні фотоапарати, відеокамери під час відкритих судових засідань. Лише з дозволу Суду. І були заборони, недопуски на засідання або ж взагалі до суду. Ми отримували агресивні відмови працівників (-ць) судів. або ж зіштовхувались з щирим нерозумінням чому люди, не учасники судових засідань, а т.з. вільні слухачі, сторонні люди намагаються прийти на те чи інше відкрите судове засідання. Судді проводили судові засідання у свої кабінетах. І зрештою не тільки представники судів обмежували доступ до судових засідань, а й часто самі приміщення судів були не пристосовані для безперешкодного входу бажаючих: тісні зали судових засідань, відсутність пандусів, ліфтів та ін.. Ми фіксували порушення, формували звіти, поширювали серед громадськості, ЗМІ, державних органів. Мені стало очевидним що така закритість і недоступність судів спонукає до порушень. Я писала про це у своїх звітах знову і знову.
Це визнали й представники (-ці) судової влади (а дехто, впевнена, завжди розумів, давайте бути чесними та не ділити світ на чорне і біле, він набагато складніший).
Критично низький рівень довіри до суду полохав тривожною сиреною. 29 квітня 2015 року відбулась зустріч голови Ради суддів України, Державної судової адміністрації, прес-служби органів судової влади (сьогодні прес-служби органів суддівського самоврядування), адвокатів Небесної Сотні (сьогодні Адвокатської дорадчої групи) та мене, представниці громадської організації, активістки, правозахисниці (обирайте що більше до вподоби). Я представила звіт. Одна з моїх рекомендацій зрезонувала у всіх – започаткувати трансляцію судової справи, щодо вбивства людей 20 лютого 2014 року під час подій Євромайдану. Для початку у сусідній зал Святошинського районного суду м. Києва. Це дозволило розширити кількість людей, які у реальному часі могли отримати повну інформацію про перебіг судових засідань: родичі (-ки) загиблих та постраждалих, активісти (-ки), журналісти (-ки) та всі небайдужі. Адвокати (-ки) доповнили пропозицію необхідністю транслювати засідання й у західному регіоні, де постраждалих тих подій дуже багато. Представниці (-ки) судової влади відразу пішли назустріч. Нам вдалось розділити наші спільні застороги і втілити спільні сподівання.
3 червня 2015 року відбулась перша трансляція технічними засобами суду засідання у справі, що є знаковою для всіх, хто проживає в Україні та дотичний до неї. Цей успішний досвід спонукав до наступного надважливого кроку — початку трансляцій судових засідань технічними засобами судів до всесвітньої мережі YouTube. Успішну рекомендацію доопрацювали органи судової влади. 6 липня 2015 року судове слухання у живому часі було трансльовано до YouTube на офіційному каналі «Судова влада України». Тепер необмежена кількість людей у реальному часі може стежити за суспільно важливими, резонансними справами. Навіть більше, відео зберігаються. Їх можна аналізувати та використовувати для захисту своїх – наших прав. Це перший досвід не лише для України, а й серед інших країн. Цікаво, що звичною стала думка про першість Заходу, Далекого Світу практично у всьому, а цього разу Україна є прикладом для зарубіжжя.
Кількість однодумців (-ниць) у цьому випадку досягла своєї критичної маси. була іскра, був час і зміни відбулись. Минуло 4 роки. Сьогодні транслюються 221 судова справа у 106 судах 23 областей України і їх кількість постійно зростає. Це справи Майдану, справи пов’язані зі збройним конфліктом з РФ на Сході України, справи щодо зловживання владою та ще багато інших. перебіг та рішення у яких визначають нашу долю та, зрештою, хід історії України.
Що ж далі? Тепер НАМ необхідно забезпечити незворотність цих змін, їх закріплення та розвиток. МИ — активісти (-ки), правозахисники (-ці), адвокати (-ки), судді, працівники (-ці) судів, представники (-ці) органів судової влади. МИ — Люди, які обрали або можемо обрати правовий розвиток України і відстоювати це своїми словами та діями, отримувати свої і наші спільні результати.
Адвокати (-ки) продовжують захищати потерпілих Майданівських справ. Волонтери (-ки) «ОЗОН» та «Суд людською мовою», ГО «Вектор прав людини» продовжують моніторинги судів та судових процесів. Команда ГО «Вектор прав людини» продовжує поширювати механізм трансляцій судових засідань технічними засобами судів, налагоджувати діалог суду та громади.
Ви можете приєднуватись до нас, пропонувати нові механізми захисту, об’єднувати навколо себе людей, творити зміни. Але спершу почніть стежити за судовими засіданнями Майдану та іншими важливими судовими справами у YouTube, з персонального гаджета, прийдіть до судів, розкажіть іншим про те, що у них відбувається, опирайтесь на перевірені факти, напишіть про це у себе в соціальних мережах.
Ми шукаємо адвокатів (-ок) для здійснення коментування судових справ, активістів (-ок) для допомоги в організації заходів по судовій тематиці. Допомога потрібна різна і вся вона буде важливою.
Дії призводять до розвитку і відчутних змін.