Микола Федорович Ватутін — радянський генерал із доволі неоднозначною репутацією. На початку 1920-их років брав участь у встановленні радянської окупації на території України. Після вступу у 1920 році добровольцем до лав Червоної Армії, у вересні 1920 року брав участь у боротьбі Червоної Армії проти Революційної повстанської армії України Нестора Махна в районі українських міст Луганська і Старобільська. У 1920-21 роках, будучи курсантом полтавської піхотної школи, брав участь у боях проти загонів українських повстанців на Полтавщині, зокрема брав активну участь у війні проти армії УНР та повстанців Холодного Яру. У 1930-1940-их роках, будучи генералом Червоної Армії, брав участь у боротьбі Червоної Армії проти Української Повстанської Армії.
Напередодні прийняття Верховною Радою України законів про декомунізацію України, у листопаді 2014 року Український інститут національної пам'яті включив Ватутіна до списку окремих осіб, причетних до боротьби проти незалежності України, організації голодоморів та політичних репресій, чиїми іменами названі вулиці в Україні. Згодом, після прийняття Верховною Радою України законів про декомунізацію України, у жовтні 2015 року Український інститут національної пам'яті оприлюднив на своєму веб-сайті оновлений «Список осіб, які підпадають під декомунізацію», і у цей список Ватутін вже не потрапив.
Пам’ятник Ватутіну у Києві неодноразово обливали фарбою, зеленкою, приписували слово “Куля” під написом “Від українського народу”, а у 2018 році члени “ОУН” здійснили невдалу спробу його знесення. Полтавському дісталося не менше – його обливали червоною фарбою з десяток разів і щоразу на ранок його відмивали комунальники.
Ситуація із пам’ятником у Маріїнському парку ускладнена тим, що це й могила генерала Ватутіна. У 2015 році донька Ватутіна клопотала про перепоховання його в Росії, проте це так і не відбулося, а у 2016 році вона померла. Більше це питання не підіймалося.
І саме зараз вперше було піднято питання їх цивілізованого демонтажу. І хотілось би, аби місцева влада у Полтаві та Києві прийняла розумне рішення, бо є велика ймовірність, що з часом його таки знесуть і вже не цивілізовано, а методом тросу і кувалди.