У Києві близько 120 об’єктів, щодо яких Київрада ухвалила рішення про демонтаж, досі стоять на своїх місцях. Усього таких рішень було 4, і на сьогодні лише трохи більше половини об’єктів прибрали.
У 2023–2024 роках Київрада ухвалила низку рішень (№ 6880/6921, № 7565/7606, № 1653/9619, № 195/10003), затвердивши переліки об’єктів, які підлягають усуненню або деколонізації. Йшлося про радянські пам’ятники, меморіальні дошки, барельєфи, серпи й молоти на будівлях, радянські написи тощо.
Станом на вересень 2025 року багато з цих об’єктів досі стоять у публічному просторі.
Повний список можна подивитися тут.
Що треба зробити Києву, щоб довести процеси декомунізації та деколонізації до логічного завершення?
Однією з головних проблем є потужний спротив захисників культу Булгакова.
На мою суб'єктивну думку, це один з головних імперських символів нашої країни. Десь на рівні з пушкінським культом Одеси.
У місті досі діє музей, стоїть пам’ятник і меморіальна дошка Булгакову, хоча вже півтора року існує рішення Інституту національної пам’яті, що його постать символізує російську імперську політику.
У двох арках Київради досі красуються серпи та молоти, а на будинках навпроти не прибрали зірку на шпилі та серпи з молотами на воротах.
Що ще найбільш важливого досі лишається?
- На мосту Патона серп і молот на колонах.
- 37 зображень "будьоновців" прикрашають будівлю Центрального будинку офіцерів ЗСУ.
- Серпи з молотами і радянські зірки досі на фасаді НМУ ім. Богомольця.
- Серпи та молоти на Рейтарській.
- Два пам’ятники Івану Павлову.
- Танк на Берестейському проспекті.
- Постаменти від пам’ятника Леніну на Бесарабці та від пам’ятника Щорсу.
- Погруддя Пушкіну на Подолі.
- Пам’ятники Глінці та Ахматовій біля Верховної Ради України.
Низка інших об’єктів.
Як бачимо, процес ще дуже далекий від завершення.
Щодо вулиць ситуація трохи краща, але кілька десятків одіозних назв досі лишаються.
Наприклад: вулиці Волго-Донська, Софії Ковалевської, Сулеймана Стальського, Суворова, Муромська; проспект Маршала Рокосовського; бульвар Володимира Висоцького; величезна вулиця Анни Ахматової тощо.
Що треба зробити першочергово?
1. Втілити вже ухвалені рішення Київради.
Рішення є — виконання немає. Причини: відсутність контролю, спротив чиновників та структур, іноді — брак політичної волі.
2. Невідкладно винести на голосування вулиці, які досі не перейменовані.
Не дуже хочеться, аби у 2026 році в Києві були вулиці іменами росіян.
3. Створити громадську дорадчу групу, яка контролюватиме весь процес.
Я впевнений, що за рік усі ці питання можна нарешті вирішити.
До роботи!
Бо позбутися засилля всього ворожого всередині - одне з головних завдань держави.