Звісно і фотограф може бути професійним в своєму ділі, те саме й з тамадою. Однак якщо говорити про компетентність в написанні законопроектів, то тут слід мати все таки якісну підготовку. Відсутність такої базової підготовки може негативно вплинути на якість роботи парламенту загалом.
Цим звісно скористаються політики з досвідом, адже «молоді» потребуватимуть часу на навчання. Це так як з навчанням за кордон: якщо ти їдеш в іншу країну без знання мови, ти як мінімум пів року витрачаєш на її вивчення. Те саме й з роботою в парламенті. Відсутність досвіду та практичних навичок затягуватиме процес законотворчості. Достатньо лише згадати що 15 вересня згідно закону має бути поданий бюджет країни на наступний рік. І це не два три аркуші писаного тексту, але кілька сот сторінок.
Тому в цьому випадку є два шляхи, або голосування буде відбуватись з відмашки «смотрящого», або молоді депутати забудуть, що таке сон та проходитимуть курс молодого парламентаря одразу з коліс. Це буде перше і солідне випробування для монобільшості. Зважаючи на те, що закон про державний бюджет завжди був найбільш дискусійним, це буде випробування для партії президента загалом на стійкість, щодо «хотєлок» лобістів.
Розбирати причини чому сталось так, що українці поставили на тотальне оновлення влади під ніж якого потрапили навіть ті нардепи, до яких найменше питань щодо компетентності та працьовитості. Очевидно, що народ вирішив проекспериментувати і дати повну довіру одній партії та президенту. Цей експеримент може бути як успішним і одночасно провальним.
Його успішність – це через монобільшість не витрачати час на дискусії, але приймати необхідні закони для нарощування динаміки реформ, яка, нажаль, була втрачена попередньою владою. це з цієї серії якщо ми говоримо про роботу на «суспільне благо». Однак може бути й інший варіант – це коли більшість буде голосувати без знання того, а що власне по змісту підтримують і що в кінцевому випадку стане законом. Чи буде воно відповідати принципам «суспільного блага»? Є небезпека, що абсолютна влада може бути використана для абсолютного контролю в країні. Варто пам’ятати, що суспільство має імунітет на такого роду спроби.
Влада – це сервіс найперше, і він здійснюється менеджерами, тобто чиновнками. По великому рахунку вік менеджерів не грає ролі, однак ціниться компетентність, і вона в парламенті є наступною: формування груп депутатів, які б збирали суспільні запити, і відповіддю на ці запити є законопроекти, які б вирішували проблеми громад.
Здатність формувати ефективну команду для написання законів з розумінням проблем різних суспільних груп, в різних регіонах країни - є базою якісного служіння у Верховній Раді. Так, саме служіння, іншого для політика не дано, про це, до речі, писали ще від Арістотеля до сучасних мислителів філософії політики.
А що ж в цьому випадку суспільство? Воно повинно нарощувати й далі хвилю інтелектуального спротиву, бо тільки так воно стане мудрішим, освідченішим та шляхетним від політичних еліт, які не розуміють чому політика – це служіння не олігархам чи спонсорам, але громадянам. Звісно «молодим обличчям» спочатку слід перестати наслідувати старі еліти, але виключати позитивного досвіду, який був напрацьований роками не можна.
Можна мати парламент, але не мати «паралментаризму», як культури підготовки якісних законів не для статистики, але для суспільного блага. Саме синергія громадянської думки, як критичної альтернативи до діючих еліт, готовність «нових-молодих еліт» до діалогу та розуміння чіткої цілі куди рухається країна, допоможуть створити прорив для країни.