Якщо в 2011 році смартфони були лише у 7% мешканців України, зараз ця цифра, згідно даних GfK, вже сягнула 60%.
Серед молоді до 30 років смартфоном володіють 92%. Коли з'явилися сервіси на кшталт Uber, Bolt чи Uklon, поїздку на машині стало так само легко замовити через інтернет, як, наприклад, піцу.
Пасажирам такі сервіси до вподоби. Згідно з опитуванням КМІС, послуги таксі, що працюють із мобільними застосунками, вважають за краще 63% українців, 37% українців надають перевагу традиційним службам таксі. Загалом 84% опитаних пасажирів дають позитивну оцінку присутності таксі з мобільними застосунками на ринку перевезень.
Чому? У мобільних застосунках є можливість відстежувати переміщення таксі й час його приїзду, зручно самостійно оцінювати наявність вільних авто, а не чекати 15 хвилин, щоб потім почути від диспетчера: “Вибачте, у вашому районі немає вільної машинки” тощо.
Важливість традиційних таксі та автомобілів, які замовляються через мобільні застосунки, стала ще очевиднішою під час пандемії Covid-19, коли був зупинений рух громадського транспорту і дістатися місця призначення можна було лише машиною.
Поїздки на замовлення стали більш доступними і комфортними. Здавалося б, все добре, можна радіти. Але є одне “але”: застаріле законодавство. Важко назвати дієвим та ефективним регулювання, за якого майже весь ринок перебуває в тіні (98%), а нові бізнес-моделі (як-от перевезення через провайдерів інформаційних послуг та мобільні застосунки) взагалі залишаються неврегульованими автомобільним законодавством.
На думку респондентів опитування КМІС, головними завданнями уряду щодо регулювання ринку таксі має бути наступне:
- забезпечення цінової доступності послуг для користувачів (60%);
- страхування поїздок (58%);
- офіційне працевлаштування водіїв (44%);
- безготівковий розрахунок за послуги (44%);
- медичні довідки водіїв (44%);
- стимулювання розвитку нових технологій у цій сфері (43%);
- підтримка конкуренції серед надавачів послуг (39%).
Реформа ринку таксі та перевезень легковими автомобілями має стати відповіддю на виклики сьогодення і стрімкий розвиток інформаційних технологій, які суттєво змінили модель споживання на ринку перевезень пасажирів. Вона має чітко розмежувати послуги таксі та перевезень легковими автомобілями на замовлення і врахувати інтереси всіх сторін: бізнесу дати чіткі правила гри і прозоре регулювання, водіям - спрощення отримання дозволів і скорочення до мінімуму спілкування з різними чиновниками, а пасажирам - більш якісні, безпечні та доступні послуги. Держава в накладі теж не залишиться: якщо обов'язкове ліцензування та адміністрування ФОП замінити на придбання водіями місячного чи річного патенту, який надаватиме право на здійснення перевезень за помірну плату, бюджет може отримати додатковий мільярд гривень.
Україні варто звернути увагу на європейські країни, де лібералізація ринку таксі стала однією з найуспішніших реформ. Згідно результатів соцопитування, проведеного Digitalna Hrvatska у жовтні 2019 року, четверо з п’яти хорватів підтримують реформу і задоволені її результатами. Дві третини опитаних головним плюсом нововведень назвали зниження вартості поїздок. Це стало можливим після відміни таксометрів і запровадження мобільних застосунків, які вираховують найоптимальніший маршрут і ціну. Також завдяки реформі у Хорватії збільшилася безпека перевезень і поліпшується ситуація з заторами на дорогах, адже послуги з перевезень стали дешевшими і доступнішими більшій кількості людей.
Лібералізація ринку таксі також успішно відбулася у 2017 році в Естонії, де влада відмовилася від системи ліцензування водіїв, спростила систему оподаткування та врахувала сучасні розробки в ІТ. У січні 2020 року нове регулювання щодо здійснення перевезень набуло чинності у Польщі та Норвегії. На черзі Україна.
Законопроект щодо реформування галузі таксі та перевезень легковими автомобілями на замовлення має бути не відстороненою від ринка моделлю, а реальним регулюванням, що є простим та економічно раціональним. Реформа тільки тоді матиме шанси на успіх, якщо, з одного боку, буде створене адекватне регулювання, а з іншого - запроваджені дієві інструменти контролю та відповідальності.
Треба відійти від стандартного мислення – держава зарегульовує, аби зібрати більше надходжень в бюджет (при цьому закриваючи очі на те, що частина податкових механізмів залишається на папері, а гроші замість бюджетів держави чи місцевого самоврядування прямують на хабарі). Треба побачити та почути весь ринок, що існує, а не лише частину традиційних гравців. Треба визнати, що люди готові працювати легально – у разі встановлення для цього адекватних умов – і навіть прагнуть цього. Треба нарешті зрозуміти, що таке регулювання має бути бонусом від держави, яка прагне вивести ринок з тіні, але при цьому вже достатньо свідома того, що треба робити це без зайвого навантаження на людину!