Про те, як українці пережили кремлівський “зимовий терор”, пише і Washingtonpost. Зараз світ в очікуванні від України весняного наступу. Зокрема, сенаторка Марсі Каптур під час своєї промови у Конгресі США процитувала Тараса Шевченка, зазначивши, що “слова українського поета <...> звучать особливо правдиво сьогодні, як і тоді, коли він написав їх майже 200 років тому: “Вставайте, кайдани порвіте, і вражою злою кров’ю волю окропіте”. Час для української перемоги настав”.
При цьому вона наголосила, що жодна країна у світі не постраждала в радянські часи більше, ніж Україна. “Понад 4 мільйони невинних людей Йосип Сталін заморив голодом, а ще мільйони, і мільйони, і мільйони, імена яких ми ніколи не дізнаємося, були вбиті жорстоким комуністичним режимом”, - сказала Марсі Каптур.
Рік повномасштабної війни відкрив багатьом очі на російського диктатора, чітко давши зрозуміти, хто ворог, а хто друг. Politico пише про те, що оскаженілі сили путіна використовують військові злочини та тортури, щоб стерти українську ідентичність. В статті розповідається про особливі форми знущань - полонених на окупованих територіях змушують вивчати та декламувати російський гімн, вірші російських поетів, читати проросійську літературу в одиночних камерах.
Журналістка видання зазначає, з перших днів окупації російські військові здійснювали “вилучення всього українського: знищення книг, символів, культурних пам’яток, перевиховання дітей за російською програмою та багато іншого”.
Американський журнал “New Lines” подає історію українки, яка перейшла з російської на українську. “Найгостріше я відчула смак рідної мови, проїжджаючи через Бородянку, Бучу та Ірпінь через два місяці після того, як ці українські міста на Київщині були звільнені українською армією з “братніх” обіймів росіян” - йдеться у статті.
Оповідаючи про так званий “захист російськомовних”, відзначається, що путін перетворював російську мову на зброю, яку “ворог приставив до горла”.
“New Lines” наголошує, що війна підштовхнула багатьох до відмови від мови терористів та вбивць. І зараз на блокпостах саме за вимовою українського слова “паляниця” відрізняють друга від ворога: “Ідеально вимовлені російськомовними українцями голосні та приголосні звуки змушують росіян задихатися від одного слова, що означає гостинність у країні, яку вони захопили”, - говориться у статті.
Мова стала справді головним маркером ідентичності, показником “свій-чужий”, фактором свободи, ознакою вільних людей.
Ця весна і справді буде переможною. Зупинивши російське зло, відстоявши загальнолюдські цінності, нація гідних та сильних торує свій переможний шлях.