Цікаву назву отримала панельна дискусія «Навігація в українознавстві під час війни», яку провели німецькі науковці, видавці, редактори видань.
“З того часу, як 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабну війну проти України, ця держава опинилася в центрі уваги не лише німецького громадського та наукового дискурсу, а й усього світу. Однак багато подій на цю тему показали, що дослідження війни та її впливу на українське суспільство й культуру, як і дослідження України загалом, часто характеризуються етично підкріпленим стратегічним звуженням методологічних підходів та аналітичних інструментів”, - йдеться в матеріалі Центру східноєвропейських та міжнародних досліджень “ZOiS – Berlin”.
Дедалі, споглядаючи за нами під кутом мотиваційного впливу мови й ідентичності на відвагу й непохитність, науковці світу ставлять перед собою завдання щодо необхідності пошуку нових методологій вивчення потужного ідентифікатора українців. На думку вчених Німеччини, слід виходити за рамки мовного опору українців як контрдії на намагання москви стерти базовий показник нашої ідентичності. Варто детальніше, розібратись у складових кількасотрічного тиску росії на українців як самодостатньої, сильної нації з власною мовою, потужною державотворчою ментальністю.
“В який спосіб можна і потрібно досліджувати та обговорювати Україну і війну в Україні у всій її складності? Як можна належним чином вирішити історичні, політичні, економічні та соціальні, а також культурні проблеми? Які питання чи методологічні підходи є особливо спірними через етичні міркування або тому, що вони, ймовірно, «грають на руку агресору»? Як на методологічному, інституційному та структурному рівнях можна було б здійснити переорієнтацію східноєвропейських та слов’янських студій на українську та інші культури? Яким чином результати такої переорієнтації можуть бути передані особам, які приймають політичні рішення? - основні задачі, котрі поставили перед собою німецькі експерти в контексті проєкту з промовистою назвою “Деколонізація українства”.
В західних ЗМІ актуалізовано й проведено паралель між розгромом російськими ракетами українських електростанцій та нищенням культури та ідентичності як складових одного ланцюга, спрямованого на геноцид нашої нації. Зокрема, французька журналістка Сільві Кауфман у виданні Le Monde пише: “Зруйновані квартали, розбиті бомбами будівлі, масові вбивства мирних жителів, зґвалтування, викрадення, тортури, депортація українських дітей, поміщених у російські родини, і 13 мільйонів переміщених осіб: це тяжкі втрати від війни в Україні. Порівняно з тим щоденним жахом, якому протягом дев’яти місяців піддаються жителі України, пограбування музеїв може здатися дрібницею. Але ця систематична практика російської окупації ще більше розкриває кінцеву мотивацію війни, розпочатої 24 лютого Володимиром Путіним: стерти українську ідентичність. Подібно до зґвалтувань і руйнування електростанцій, культура використовується як зброя війни”, - пише Сільві Кауфман.
Загалом, світова медіаспільнота сходиться у висновках, що нищення музеїв, пограбування бібліотек, лінгвоцид української мови на окупованих територіях є новим промовистими свідченнями кінцевої мети, яку переслідує путін: стерти українську ідентичність. І саме на ній путінська росія і зламає свої хижі зуби.
Адже ми - нація гідних і вільних, сильних та незламних.