ГлавнаяБлогиБлог фільму "Портрет"

Портрет: Аліса Гоц, “Літографська майстерня 30”

Портрет художника – це дослідження сучасного психологічного портрету людини мистецтва, здійснене під час роботи над сценарієм повнометражного художнього фільму “Портрет”, модерної кіно-інтерпретації однойменної повісті Миколи Гоголя. Портрет, як жанр мистецтва, так чи інакше, є дослідженням людини – чи людини зображуваної, чи людини як концептуальної конструкції. Наше дослідження було сфокусоване на тому, як трансформується жанр портрету – і в контексті часу, і в контексті творчості окремого митця.

LB.ua публікує уривки дослідницьких інтерв’ю, зроблених в рамках підготовки до художнього фільму “Портрет”. 

Фото: Литографская мастерская 30

Олег Соснов:

"Аліса Гоц входить до складу майстерні 'Літографська 30', яку вони створили спільно з Ніною Савенко та Тарасом Коблюком. Наразі, літографія – це рідкість у сучасному мистецтві в Україні, тому що ця техніка потребує неабияких фізичних зусиль. Але завдяки наполегливій праці, Алісі вдалося знайти свій власний стиль у цьому напрямку, вона здебільшого створює портрети, у яких чітко відчувається пронизлива емоція. Її персонажі завжди впізнавані. Декому роботи Аліси можуть здатися депресивними, але на мою думку це не так. Навпаки, мисткиня зображує внутрішній світ людини, її почуття та емоції без прикрас. Надаючи своїм роботам не тільки мистецької витонченості, але й глибинного сенсу. Роботи Аліси завжди надихають та спонукають глядача знайти своє віддзеркалення, яке не завжди влаштовує самого глядача, але в цьому і полягає рушійна сила мистецтва - шлях до пізнання себе. Аліса в цьому справжня майстриня".

Фото: Литографская мастерская 30

Аліса Гоц, пряма мова:

Загальноприйняте “красиве” – нудне.

“Похмурість” моїх робіт залежить від сприйняття. Їх можна вважати похмурими, а можна – кумедними, потішними.

Не пам’ятаю, щоби люди “жахалися” моїх робіт. Але, в книжковому магазині “Палатка” стояла одна з моїх найстрашніших картин. І коли заходиш в магазин – вона прямо дивиться! Навіть мені якось ніяково. Зустрічає гостей, наче зла собака. Це робота із серії портретів, що зображують різні емоції – веселий, дивний, сумний, втомлений. Цей був просто похмурим.

Я не намагаюся зробити портрети “якомога страшнішими”.

У мене є певна атмосфера в голові, і я працюю, допоки не доб’ю її.

Я ніколи не вірила у бога. Але, наприклад, в християнстві є речі, які мені подобаються, приваблюють і навіть зачаровують. Запах церкви, свічки, хрестики.

В роботі “Бог дав, бог взяв” є християнські мотиви. Але вона все-таки ближча до земного, мені хотілося її заземлити.

Фото: Литографская мастерская "30"

Назву “Бог дав, бог взяв” придумала Ніна [Ніна Савенко – учасниця художньої групи “Літографська майстерня 30”, в яку входить Аліса Гоц]. Це улюблена фраза нашого вчителя Ахмєтова. Він повторював її щоразу, як у когось не виходила робота. 

“Бог дав, бог взяв” не обовязково про нездійсненне материнство. Хоча і це у ній є. Додаткові смисли приходили вже після того, як роботу було надруковано. Вона йшла до людей і люди розповідали свої теми, інколи шокуючі. Одна дівчина купила картину “Бог дав, бог взяв” після того, як зробила аборт. І потім розповіла мені, що завдяки їй, вона змогла себе пробачити.

Буває так, що робиш роботу інтуїтивно, і тільки з часом розумієш, навіщо ти її зробила.

Зі зміною майстерні, у мене змінилися роботи. Обличчя я більше не малюю, і роботи тепер частіше кольорові. Я всюди бачу блакитний і помаранчевий кольори, і вони в моїх роботах.

Фото: Литографская мастерская "30"

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter