Протягом 2022-2024 року всі їхні потуги були марні. Вони точно були, але тепер ми бачимо іншу річ. У Стерненка стріляли спокійно серед дня. Парубія, на жаль, вбили. Хто буде далі – невідомо. Хотілося би, щоб більше ніхто.
Проте. Давайте про складне. Про «чому це сталося». Чому раптом у 2025 росіяни стали успішні?
Відповідь очевидна. Точніше – відповіді, тому що все це – наслідки кількох факторів.
Наприклад, ми досі не маємо можливості самозахисту. Ми не маємо права на володіння пістолетом. Злочинці мають, ми – ні. Нам МВС дірку в голові проїло своїми поясненнями, чому це небезпечно. Але на сьогодні реальність у Львові була інша. І громадяни, які були поруч, мали би змогу зупинити озброєного злочинця, якби мали право на зброю, а не сльозогінний балончик. Повірте, в реальному світі саме загроза отримати від перехожих під час злочину кулю стрімко збільшує ризикованість, вартість та знижує потенційну успішність таких операцій.
Проте. Є ще одна сторона. Це не захист з боку тих, хто мусив би. І не треба зараз про «Павутиння», давайте краще про обшуки в НАБУ. Тому що успішність операцій росіян дивним чином почала корелюватися із залученістю органів безпеки до політичних операцій. Але саме боротись з диверсантами та шпигунами всередині країни має СБУ, а не НАБУ. Хіба ні? Чи їм не збільшили штат та фінансування? То чому тоді в нас такі сюрпризи? Це все настільки очевидно, що стає страшно. Тому що це прямо вказує, що органи безпеки теж значною мірою повернулися в довоєнний стан.
Також про поліцію, яка ніби має забезпечувати безпеку громадян на вулицях. А на прикладі Дніпра, забезпечує безпеку себе та райвідділків, перетворивши все це на фортецю. Поліції потрібно стояти на безлічі блокпостів в тилу, але користі від цього жодної. Це марнотратство та пускання пилу в очі. Ще в Маріуполі ми отримували інформацію про ефективність блокпостів. Повірте, там чистий мінус. В Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях біля лінії фронту поліція рівнозалучена, але без ротацій. Цей дисонанс настільки гучний та показовий, що не дивно, що у Львові нема безпеки на вулицях.
Добре було б згадати всім, що війна триває та що вони мають робити. За законом та присягою. Ганятись не за красивими звітами, а за реальними результатами. Займатись не політикою, а кадрами.
Та врешті-решт сформувати перелік публічних осіб, які перебувають в потенційній небезпеці. Політиків, активістів, волонтерів, журналістів та блогерів. Пул, який потребує уваги та захисту попри ставлення до влади. Тому що це теж фактор стабільності та перемоги.
А за пана Андрія Парубія я сподіваюсь, що ми помстимось росіянам. Не лише вироком вбивці. А саме – дзеркальною помстою без огляду на вигадані межі дозволеного. Тут помста має бути. Крапка.