Останнім часом у різних медіа та ЗМІ набуло широкого розголосу питання обміління Шацьких озер, зокрема найбільшого на території України озера Світязь.
І що дивує, що це питання піднімають лише громадськість та депутати різних рівнів, але ніяк не адміністрація Шацького НПП, при цьому, звинувачуючи в обмілінні озер лише одне якесь підприємство, яке займається вирощуванням ягід «Лохин».
Однак, ніхто чомусь із органів виконавчої влади, контролюючих та правоохоронних органів не задається питанням і не звертає угаву на те, а чому мовчить сам Шацький НПП, і які заходи вжито з цих питань, крім споглядацьких.
Нагадаємо, що Шацький НПП створено постановою Ради Міністрів Української РСР від 28.12.1983 № 533.
Територія Шацького національного природного парку входить до складу Світової мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО МАВ та Рамсарського переліку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно Резолюції Постійного комітету Бернської конвенції № 4 від 1995, а з 11 липня 2012 року — як складова трилатерального Міжнародного біосферного резервату «Західне Полісся».
На території парку в його сучасних межах розміщені 23 озера, що є однією з найбільших озерних груп Європи. Вони є характерними представниками поліських озер, розміщених в пониженнях, які утворились внаслідок вимивання розчинних гірських порід, осідання земної поверхні при виносі дрібних фракцій із пористих нерозчинних порід та з опусканням і підняттям окремих тектонічних блоків. Вони розміщені в міжріччі Західного Бугу і Прип’яті і з’єднані з ними каналами. В даний час русло річки Прип’ять на території парку спрямлене і служить магістральною канавою Верхньо-Прип’ятьської осушувальної системи.
Озеро Світязь є найбільшим і найглибшим озером природного походження на території України.
Саме тому, одним із основних завдань Шацького НПП є збереження і відновлення озерних екосистем.
За існуючою оцінкою вік Шацьких озер налічує 10-12 тисяч років. Перші відомості про озера у північно-західній частині Поліської низовини, а також дані про геоморфологічну будову даного району містяться в роботі Б.І. Ейхвальда (1830). Автор притримувався морської гіпотези древніх філософів і географів, які зображали на місці Полісся велике море, що існувало з післякрейдового періоду і вважав Шацькі озера залишками цього моря. Коротку характеристику озера Світязь наведено в енциклопедичному словнику Брокгауза та Єфрона (1900), в якій також згадується про знахідку в 1871 році вченим Завишиєм на березі Світязя слідів стояння палеолітичної людини.
Особливості геологічної будови і рельєфу даної території, питання генезису озер розглянуті в роботах відомого дослідника Волині, геолога П.Ф.Тутковського (1901, 1920), який пов’язує утворення більшості озер Волинського Полісся з підпором талих льодовикових вод моренними пасмами.
По походженню озера Шацького НПП відносяться до різних генетичних типів. Наприклад, озера Світязь, Пулемецьке, Кримно карстового походження; Пісочне, Люцимер, Перемут відносяться до типу успадкованих котловин в крейдяній поверхні, ускладненій карстом, а Чорне Велике – до озер льодовикового походження, про що свідчить залягання морени на його дні. Серед понижених масивів виникли озера реліктового походження (наприклад Озерце). Береги їх дуже заторфовані, дно замулене. Такі озера інтенсивно заростають і перетворюються в болото.
Майже всі озера національного природного парку слабо проточні. В кожному озері після весняного підйому рівень води знижується до встановленої зимової межені.
Особливість району розташування природного парку в тому, що він практично не пов’язаний з поверхневим стоком водних артерій, які його обмежують – Прип’яті і Західного Бугу, і його водні ресурси формуються за рахунок місцевого живлення атмосферними опадами та частковим розвантаженням вод мергельно-крейдяних відкладів. Основними складниками поповнення водного балансу озер є атмосферні опади, напірне живлення та боковий притік з прилеглих територій.
Однак, різні ділянки території мають у відношенні формування водного балансу свої особливості, які залежать від геологічної будови місцевості, ряду метеорологічних факторів та деяких інших чинників.
Необхідно зазначити, що одним з визначальних чинників погіршення стану озер парку стало осушення навколишніх земель. В результаті скоротилася площа водного дзеркала водойм, а значить зменшились і глибини на літоральних ділянках, що у свою чергу сприяло інтенсивному розвитку вищої водної рослинності і посиленню процесу евтрофікації.
Особливо катастрофічно вплинула на водно-болотні угіддя осушувальна меліорація 1960-1980 років, яка призвела до обміління озер, змін у гідрологічному режимі і деградації водно-болотних комплексів.
Екологічні проблеми пов’язані з меліоративним освоєнням боліт виникли і загострилися з початком широкомасштабної компанії осушення перезволожених земель започаткованої в 1954 році і особливо після 1961 року (Прийняття державної програми меліорації земель). З цього моменту темпи робіт з осушення земель (процент ріллі на торфових ґрунтах складав не менше 60%, а в окремих випадках 80-90%) випереджали можливості їх якісного і ефективного сільськогосподарського використання. Будівництво осушувальних систем проводилося за принципом мінімально встановлених витрат на 1 га осушуваного болота із досягненням максимально можливого коефіцієнту земельного використання (0,9 і більше), збільшення контурності полів для зручності і ефективності використання техніки тощо.
Такий підхід привів до тотального спрямлення малих річок, завищення параметрів відкритої осушувальної мережі, знищення внутрішньомасивових і міжмасивових куртин. До цього треба додати нехтування при будівництві природоохоронними елементами, які передбачувались проектами, а з 1977 року стали обов’язковими.
На території парку не залишилося водойми не зачепленої меліорацією. Всі вони є водоприймачами дренажних вод. Зменшилися водозбірні площі багатьох озер, що призвело до їх деградації.
Таким чином, на землях, що осушувались, були створені всі умови для виникнення і розвитку негативних процесів. За природою виникнення останні можна розділити на ті, що обумовлені безпосередньо осушенням і ті, що пов’язані із сільськогосподарським використанням осушених земель.
Осушення торфових боліт із трансформацією річного і багаторічного водного режиму і балансу води призвели до утворення більш посушливого клімату. У зоні парку звичайним явищем стали атмосферні посухи, процеси вітрової ерозії тощо. Цьому сприяє також не виконання плану створення компенсаційних водосховищ і ставків. Через це більша частина стоку з меліоративних територій потрапляє до магістральної канави р. Прип’ять і залишає територію парку.
Власне необхідністю вирішення цих проблем була зумовлена поява концепції Національної програми збереження біологічного та ландшафтного розмаїття України 1996, яка спрямована на виконання Всеєвропейської стратегії-збереження біологічного різноманіття.
Виходячи з основного напрямку Програми, особливого значення набуває збереження й відновлення озерних та болотних екосистем.
Згідно з “Програмою заходів щодо створення мережі заповідних територій, що охороняються, та ренатуралізації водно-болотних комплексів Полісся” район Шацьких озер вибрано як перший в Україні полігон по відновленню водно-болотних угідь (постанова Кабінету Міністрів України № 935 від 23.11.95 ). Найпершим проектом ренатуралізації, який виконувався у 1998 році за фінансової підтримки EECONET Action Fund, був проект “Ренатуралізація водно-болотного комплексу оз. Кримно і оточуючих його боліт та торфовищ”. Ним передбачалось ренатуралізувати територію загальною площею 587 га, з них 147 га – територія озера Кримно, 440 га – болотні угіддя. Дана територія є дуже важливою для зупинки перелітних птахів.
Після встановлення водопереливної споруди було відмічено покращання екологічних параметрів угідь (відновився і стабілізувався рівень води, наповнились водою осушені болотні ділянки тощо), що призвело до відновлення водно-болотної рослинності та збільшення кількості ряду водно-болотних птахів, в тому числі малопоширених і рідкісних тощо. Спостереження за гідрологічним режимом та станом рослинного покриву на ділянці болота біля озера Кримно, де було здійснено підняття рівня води на 1 м (відносно рівня води в гідромеліоративному каналі), проводились співробітниками Шацького НПП впродовж 4 років – з 1998 по 2001 роки.
Другим проектом з ренатуралізації став впроваджений в 2000 році Проект покращення гідрологічного стану озерних комплексів озер Люцимер і Велике Чорне та навколишніх боліт. Його реалізація передбачала стабілізацію рівня води в оз. Люцимер – В.Чорне і підтоплення прилеглих торфовищ, відновлення нерестилищ і відтворення водно-болотних видів рослинності. Крім цього у 2000 році (також за фінансової підтримки EECONET Action Fund) були виконані ще два подібних проекти на водно-болотних угіддях озер Пулемецьке та Острів’янське.
При встановленні водопереливної споруди на озерах Пулемецьке (відмітка переливу – 162,6 м) та Острів’янське (162,5 м) різко збільшилась обводненість прибережної смуги (особливо на східному узбережжі). Це призвело до збільшення гніздової території та збагачення кормової бази для птахів водно-болотного комплексу.
Таким чином, після проведення ренатуралізаційних робіт ємність згаданих озерних екосистем суттєво збільшилась, в тому числі для птахів водно-болотного комплексу. Вищесказане свідчить про те, що побудова переливної споруди і відповідно посилення обводненості ділянки призупинило процес сильватизації трав’яного болота. Посилення обводненості сприяло витісненню із рослинних угруповань елементів високотрав’я, що можна розглядати як повернення екосистеми на один з попередніх етапів її розвитку. На сьогодні ренатуралізаційна ділянка болота має тенденцію до відновлення й підвищення біологічного різноманіття власне болотних видів.
Аналіз результатів робіт з ренатуралізації водно-болотних угідь Шацького НПП показав їх позитивний вплив на процес відновлення таких угідь. Відмічено покращання гідрологічного стану водойм, збільшення площі водно-болотної рослинності та ємності щодо птахів водно-болотного комплексу. Отримані результати свідчать про доцільність продовження зазначених робіт у подальшому.
У зв’язку з чим, Шацьким НПП на виконання передбачених зазначеною Програмою заходів, були розроблені відповідні заходи з ренатуралізації водно-болотних угідь Шацького НПП, однак за дивних обставин протягом останніх років, передбачені Урядовою Програмою заходи не виконуються.
Хоча різке падіння води в озерах, зокрема, як основна із причини почало відбуватися через непрацюючі меліоративні канали те переливні споруди протягом 2017-2019 років і про це відомо було адміністрації Шацького НПП, які постійно ведуть спостереження. Можна тільки уявити, скільки води навіть через посушливі погодні умови, протягом останніх років витекло через непрацюючі гідроспоруди в річку Копаївка, і як результат призводить до екологічної проблеми.
Крім цього, не зрозумілим стає питання чому побудовані за замовленням парку переливні споруди, які знаходяться на землях постійного користування парку не знаходились на балансі Шацького НПП, хоча інвентаризація проводиться щорічно?
Чому не здійснювалось їх утримання в належному стані, що призвело до виділення і використання коштів Шацькою ОТГ на реконструкцію переливної споруди і взяття її собі на баланс?
Чому інші переливні споруди, які знаходяться на їх території не перебувають на балансі Шацького НПП?
Чому меліоративна мережа на території лісового фонду не ремонтується ? Кавальєри канав заростають, дно замулюється, система не діє. На сільськогосподарських землях, які знаходяться на території парку старі меліоративні системи, які перебувають на балансах сільських рад всі сильно замулені, зарослі чагарниками, своє призначення не виконують.
Однак, жодного припису по їх розчистки Шацьким НПП не видано, до відповідальності винних не притягнуто, не вжито інших заходів задля їх розчистки та виконання свого призначення.
Велику загрозу для збереження природного стану озер, а також і всієї території парку, становить будівництво в Білорусі, біля кордону з Україною, Малоритського комбінату по виробництву будівельних матеріалів. Його кар’єр “Хотиславський” буде розташовано у карстовій зоні і може перетнути водоносні горизонти.
Експлуатація кар’єру (Н.Смоліна, 1993) супроводжуватиметься відкачуванням великої кількості води з підземних горизонтів, які безпосередньо пов’язані із зоною живлення Шацьких озер. Це може призвести до порушення всіх компонентів водного комплексу – почнеться інтенсивне зниження рівня грунтових вод, погіршиться гідромеліоративний стан осушених земель, умови водопостачання сільських населених пунктів та водного живлення лісових фітоценозів і, головне, можливе обміління озер парку. Це питання Шацьким НПП чомусь на відповідних рівнях не піднімається.
Чому Шацьким НПП не подаються заявки на участь у транскордонному співробітництві в природоохоронній сфері, зокрема із вказаних проблем в рамках виконання Урядової Програми, в тому числі очистки підземних джерел озер від замулення?
Адже з 2006 року Шацький НПП бере участь у проекті ЮНЕСКО МАБ «Роль поліського екокоридору в забезпеченні сталого розвитку регіону», а з 2008 року – в реалізації проекту ПРООН/ГЕФ «Зміцнення управління та фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій України».
У зв'язку із забезпеченням тристороннього співробітництва тематику доповнено розділом "Створення, науковопрактичні засади функціонування ТРБ "Західне Полісся" та його значення для розробки механізмів сталого використання, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття", що по суті, є продовженням роботи, яка розпочалася раніше. Визначено, що фінансове забезпечення проекту ренатуралізації, який виконувався за фінансової підтримки EECONET Action Fund планується за рахунок Японського трастового фонду.
Такі, пасивні та споглядацькі дії Шацького НПП вказують на наявність ознак службової недбалості, тобто злочину, передбаченого ст. 367 КК України, що створює загрозу охорони довкіллю.
Тому, органам влади, контролюючим та правоохоронним органам необхідно негайно відреагувати на вказані правопорушення та надати правову оцінку службовим особам Шацького НПП, а також вжити відповідних заходів задля запобіганню настанню незворотніх наслідків, а не шукати винуватців екологічної катастрофи.