ГоловнаБлогиБлог Ольги Дятел

Митці – дипломати від культури або Чому все українське мистецтво зараз політичне

Ще вісім років тому ми мали б солідарно зрозуміти, що «мистецтво та творчість не поза політикою». Як і те, що неприпустимо з країною-агресором вести бізнес або іншу економічну, соціальну, культурну діяльність. Сподіваюсь, принаймні зараз ми це засвоїли. Проте в багатьох персональних розмовах з іноземцями мені досі доводиться пояснювати, чому діалог з росією зараз неможливий та чому давати на подіях простір представникам російської культури – означає підтримувати злочини проти українців.

Що не так зі словом «політичне»?

Ми живемо в контексті, де будь-яке українське мистецтво є політичним. У нашій мові поняття «політика» має двозначне тлумачення: як сфера діяльності та як засади діяльності. Робота в політичній партії – це сфера діяльності. Політика розподілу коштів – це засади, на основі яких приймаються рішення та виконується певна робота. В англійській мові, наприклад, є politics i policies – ці терміни виражаються у різних словах. Раніше я працювала з освітніми програмами з посилення громадянського суспільства, які в Україні рідко називають політичними. До прикладу, в Німеччині програми з розвитку відповідальності за своє оточення – це частина політичної освіти. Адже вони формують засади, якими керується суспільство. Саме так я розглядаю «політичне» в нашому контексті – як мистецтво, яке стосується суспільних принципів взаємодії.

На мій погляд, політичне мистецтво зачіпає теми, актуальні у певний момент для певної кількості людей – від національного чи локального рівня до міжнародного. Я переконана, що нинішня війна з росією – це перш за все війна проти нашої культури. Йдеться про культуру не лише в контексті мистецьких заходів і традицій. Культура виражається і в тому, як ми спілкуємось, як ставимось одне до одного і піклуємось про навколишній простір, як відчуваємо за нього відповідальність. Та сама протестна культура – це теж про українців. Тому що сильніші спроби ворога заперечити існування нашої культури, тим завзятіше ми маємо захищати її та яскравіше заявляти про себе світові. Таким чином, питання про існування культурних та мистецьких проєктів під час війни формулюється не з позиції «бути їм чи не бути», а з того, що всі подібні ініціативи зараз надзвичайно важливі.

Мистецтво може говорити голосно

Сьогодні твори наших співаків, композиторів, режисерів, художників та інших діячів культури та мистецтва – це все потужні інструменти у боротьбі проти російської пропаганди. Презентуючи український культурний продукт іноземній публіці, ми транслюємо імідж сучасної України. На прикладі росії всі побачили, наскільки у них вийшло в тому числі через активну культурну політику ззовні, створити собі імідж «сильної країни» із сильною культурою, армією і так далі. У них були свої гравці на міжнародній арені, які активно пропагували саме такий культурний імідж держави. Після вторгнення в Україну стало зрозуміло, що це всього-на-всього бульбашка. Але для багатьох закордонних дослідників, кураторів, мистецтвознавців та й загалом європейської спільноти це досі є шоком.

Крім показу нового бренду України, через твори мистецтва та культури ми говоримо, що нам болить через цю війну та яка допомога нам вкрай необхідна. Нещодавній приклад – цьогорічне «Євробачення». Заява Kalush Orchestra про окупований Маріуполь сколихнула нову хвилю дискусій «мистецтво (не)поза політикою». Враз увага всієї Європи була прикута до військових і цивільних на «Азовсталі». У перші хвилини після цього ЗМІ буквально вибухнули новинами, а кількість запитів у гуглі про «Азовсталь» миттєво зросла. Згадаймо і світлову інсталяцію під час виступу українців – коли на екрані з'явився прапор Донецької області. У нових реаліях це дуже сильна політична заява. Тоді постало логічне питання: чи не вважатиметься така поведінка артистів порушенням правил пісенного конкурсу? Адже, як казали організатори, політика – табу на «Євробаченні». Врешті їх вчинок назвали «радше гуманітарним, аніж політичним».

Дипломатична роль митців за кордоном

На фоні війни будь-який український продукт, у тому числі культурний або мистецький, вже є політичним. Інакше зараз неможливо. Твори митців з України, хочемо ми того чи ні, іноземці оцінюють через призму війни. Навіть якщо він безпосередньо не стосується військових дій або їх наслідків – цей лейтмотив все одно десь виникає. З одного боку, це прикро, адже цікавість до походження твору можу бути над цікавістю до його змісту. З іншого боку, саме зараз в очах закордонної спільноти викристалізовується образ сучасної України. Це ми з командою археологічної опери Chornobyldorf добре відчули під час європейських гастролей у травні.

Один із журналістів у Роттердамі під час інтерв’ю з артистами опери Марічкою Штирбуловою та Євгеном Балєм сказав таку фразу: «Навіть якщо ви вийдете на сцену і нічого не зробите, вас все одно всі будуть цінувати і любити». Чесно кажучи, звучить демотивуюче. Таке ставлення знецінює мистецьку вартість твору, хоча й показує загальне позитивне ставлення до українців. Тут варто зазначити, що міжнародне журі конкурсу Music Theatre Now минулого року включило оперу Chornobyldorf в шістку найкращих у світі. Композитори, актори, співачки, музиканти, художниця по костюмам та інші учасники команди доклали чимало зусиль, щоб цей проєкт стався в Україні, а тепер і в Європі. Сьогодні своїми гастролями ми продовжуємо робити потужну інформаційну кампанію, щоб пояснювати людям за кордоном, що відбувається в Україні, що вони не уявляють собі масштаби трагедії ні в Маріуполі, ні в жодному окуповану чи постраждалому від обстрілів місті.

У донесенні цих меседжів немає єдиного універсального інструменту: чи це опера або фотографія, участь в дискусії чи політичному форумі. Усі способи важливі та дієві для досягнення однієї мети – заявити, що війна триває і що Україна досі потребує підтримки заходу. В презентації нашої культури та мистецтва за кордоном важливо зберігати максимальне різноманіття. Так ми охопимо більшу публіку та зможемо доносити різні сенси про те, якою Україна є зараз.

Революції, Майдан, війна – такі умовні хештеги на позначення України цілком звичні та зрозумілі іноземцям. Багато людей докладають зусиль, щоб наші митці були представлені на важливих міжнародних подіях. На сьогодні позитивною тенденцією є те, що закордонні партнери все більше розділяють російську культуру й українську. Щоб назавжди закріпитись у свідомості як повноправний учасник світового культурного контексту, Україні важливо правильно використати момент цієї уваги. Вже зараз ми маємо інтенсивно працювати над створенням вистав, виставок, фільмів; підтримувати тих, хто здатен створювати нові якісні продукти. Поняття якості має бути синхронізовано зі світовим рівнем, а не лише національним. Інакше ми можемо стати нецікаві. Це надзавдання для нас, яке важливо виконати зараз, щоб наші мистецькі та культурні ініціативи запрошували на міжнародні події незалежно від того, чи триває війна в Україні чи ми нарешті перемогли.

Ольга Дятел Ольга Дятел , культурна менеджерка, співзасновниця агенції proto produkciia
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram