Вигідний консенсус
Газові відносини завжди були проблемними як для України, так і для Росії. Раніше по нас вже вдарили багатомільярдні втрати через невигідний контракт і тепер українська влада всіляко демонструє готовність йти на переговори із сусідом у цьому питанні. І на цей раз консенсус має бути вигідний саме для України, але, як ми бачимо, Росія не готова обговорювати конкретні параметри та відтягує зустріч.
І цілком зрозуміло, чому це відбувається. Росія пропонує готовий пакет пропозицій, який передбачає зняття майже тримільярдного боргу перед Україною. І це, ясна річ, є недопустимим для нас. Як і очікувалося, українську делегацію ця пропозиція не зацікавила, що все-таки вселяє надію в логічне розуміння ризиків здачі національних інтересів перед Росією. З нашої сторони поступок однозначно бути не може.
На чому наполягають сторони?
Про «складне» простою мовою.
Позиція Росії по газовому питанню тісно пов`язана з газопроводом «Північний потік-2», а саме – з початком експлуатації цього об’єкту (орієнтовно з 2020 року). Коли нарешті «Північний потік-2» буде добудовано, Росія зможе безпосередньо до Європи транспортувати свій газ, повністю відмовившись від послуг української ГТС. І, якщо врахувати, що очікувана експлуатація можливо вже почнеться наступного року, ясна річ, що Росія наполягатиме лише на короткостроковому контракті в 1 рік, з умовою зняття фінансових претензій (за рішенням Стокгольмського арбітражу по невигідному для України контракту «Тимошенко-Путіна», згідно з яким ми мали би платити Росії за газ, навіть якщо він нам не потрібен).
Тобто для Путіна наразі головне – це обнулити ненависний борг, а заради цього вже й рік можна «потерпіти», покористувавшись газотранспортними послугами України.
Позиція ж України по цій темі діаметрально протилежна російській – ми хочемо лише довготривалий контракт (мінімум на 10 років), щоби максимально використати потенціал нашої ГТС та в перспективі отримати значні грошові надходження до бюджету, завдяки російським виплатам за користування нашими газотранспортними послугами. І це позитивний варіант розв’язання газового питання.
Але ж не забувайте, нещодавно міністр енергетики Олексій Оржель анонсував можливість відновлення прямих поставок російського газу. І це реально шокуюча новина, бо про ніяке пряме постачання мова йти не може. Це буде, як зараз модно говорити, «зрада» державних інтересів. І я нижче поясню чому.
У чому зрада?
Росія десятиріччями використовувала «газову» тему не тільки в економічній, а в політичний площині, аби всебічно контролювати Україну та демонструвати свою перевагу. Тому контракт на прямі поставки газу з Росії занурює нас у залежність від російської «газової голки», й агресивний сусід цілком зможе цим скористатися, шантажуючи своїм же газом (Харківські угоди як приклад).
Тобто Росія в будь-який момент зможе припинити газопостачання, а це - значний удар по українському ВВП та справжня енергетична криза, яку, першою чергою, відчують на собі звичайні українці, що мерзнутимуть взимку через проблеми з опаленням. Хіба це не зрада? Складно не погодитися.
У чому перемога?
Водночас погодження транзиту з Росією на 10 років - буде вигідно для економіки України, тому що дасть можливість максимально використати наш національний продукт – ГТС та довгостроково закріпити свою позицію по газовому питанню на міжнародній арені. А це вже перемога! Якщо ми не скористаємося цим шансом зараз, в перспективі це обернеться суцільними збитками.
Газовий консорціум
Минула влада вже пропонувала укласти так званий газовий консорціум і зараз у Зеленського є можливість реалізувати цю стратегію, яка була раніше закладена. Це наш єдиний шанс вийти із ситуації із мінімальними втратами.
Оскільки наша газотранспортна система знецінюється, треба безкомпромісно зробити цей тристоронній консорціум (Україна-Європа-Росія) по газовому питанню. Тобто перейти в спільне управління і зафіксувати його хоча би на 10 років. Бо наразі Європа також вкрай зацікавлена в продовженні транзиту. Якщо ми втратимо лише кілька мільярдів доларів через його відсутність, то вся європейська спільнота втратить сотні мільярдів! І на цьому, однозначно, треба зробити тонкий акцент під час проведення газових перемовин.
Перевірка на міцність
Наразі час грає на нашому боці, тому що наближається завершення газового контракту, а Росії треба продавати газ в Європу. Ці переговори дуже чітко покажуть характер нинішньої влади, її спроможність обстоювати позицію та державні інтереси. Чому? Тому що, погодившись на прямі поставки або на рік транзиту російського газу, українська влада здасть національні інтереси на перспективу, в угоду отримання мнимої вигоди. А далі влада рухатиметься принципом «поживемо – побачимо». І це вкрай небажаний сценарій.