На жаль, за останні десять років з податковою службою чого тільки не робили під виглядом реформування. Об’єднували й роз’єднували, підвищували до рівня міністерства й знов підпорядковували Міністерству фінансів, постійно проводили структурні зміни, не менш постійно змінювали керівників з гарвардськими й іншими іноземними освітами для чого проводили найпрозоріші конкурси, потім катали їх не гелікоптерах, люстрували, відстороняли й повертали. Хоча дехто примудряється бути не на перших, а на других ролях там роками та при всіх урядах й владах.
Результат цих митарств щорічно, якщо не частіше, гучні корупційні інформприводи, які сприяють подальшому знеціненню в очах суспільства цієї важливої праці. Реформи самої служби виглядають такою собі сізіфовою працею, їх безрезультатність лише дискредитує подальші зміни.
Гірко бачити як в суспільстві утвердилась й постійно має підживлення думка про те, що усі податківці є хабарниками і здирниками. Зрозуміло що це не так, оскільки у Державній податковій службі працює велика кількість високопрофесійних і порядних людей, які сумлінно виконують свою роботу. І це найголовніше!
Постійна дискредитація податкової служби, цього ключового і одного з найбільш численних органів виконавчої влади в країні, й податкової справи, без перебільшення, загроза існуванню незалежності держави.
Не варто живитись ілюзіями про те, що чергові кадрові ітерації у вищому керівництва ДПС призведуть до якихось кардинальних змін ситуації, цілком очевидно, що потрібні системі рішення й дії. Не на папері через написання красивих слайдів чи чергової зміни структури, а реальних та послідовних дій.
Перед тим як перейти до конструктиву, слід мабуть назвати причину того, чому взагалі такі ситуації, не лише в податковій службі, а взагалі на державній службі стають можливими? Одна з головних причин, на мою суб’єктивну думку, яка сформована вже не одним десятком років спілкування й співпраці з державними службовцями різних органів влади, на різному рівні й у різних регіонах, полягає у тому, що ти, порядний й сумлінний державний службовець, ніколи в житті не зробить кар’єри вище певного рівня службової ієрархії, якщо не підеш на компроміси з керівництвом, а там вже завжди чиїсь протеже, які шляхом такої собі м’якої кооптації до системи «своїх людей» перевіряють вас, інколи роками, на толерантність та свійскість!
Конкурси тут нічого не вирішують, а можливо, навпаки, ситуацію лише ускладнюють й погіршують, адже навіть якщо на державну службу й попадають несистемні люді, вони там в меншості, як правило, нічого змінити не можуть, й швидко втрачають інтерес до всього що відбувається та йдуть собі далі.
Що ж робити у даній ситуації? Очевидно найголовніше кадрове питання залишається не вирішеним, оскільки ми бачимо, що у багатьох ситуаціях на перших ролях у ключових органах державної влади продовжують ставати «свої люди». У випадку Державної податкової служби необхідно, нарешті, дати можливість тим фахівцям, які там працюють давно, справу знають, стати першими особами. Професійний ліфт на меритократичній основі має працювати. З майже 24 тисяч осіб нинішніх податків гадаю це буде зробити не складно. Експериментів здається вже досить. Нових наша піддослідна (служба!) може не винести.
Новому керівництву ДПС потрібно відразу скасувати планові податкові перевірки, які до теперішнього часу залишаються одним із основних корупційних засобів впливу на бізнес. Принаймні спокуса шантажувати бізнес ними завжди є. ДПС нарешті повинна, у вік інформатизації та цифрових технологій, зробити працюючу систему ризикоорієнтованого контролю за діяльністю платників податків. До того ж у цьому напрямі вже багато що зроблено. Де-факто, служба вже має повні фіскальні реєстри по податку на доходи фізичних осіб, ПДВ, податку на прибуток, які, при належному інформаційно-аналітичному опрацюванні, показують, фактично он-лайн, повну карту податкових ризиків.
Бази даних ДПС мають стати відкритими для оперативного контролю з боку Міністерства фінансів України, а спілкування між цими структурами має відбуватись не у форматі «запит-відповідь» чи навіть звітування, а у моніторингу діяльності служби, оскільки звітування без можливості перевірки нічого не вартує. Прозорість є запорукою успіху у боротьбі з подвійними стандартами й ймовірними зловживаннями.
Ну й нарешті, найголовніше, що потрібно змінювати і це, водночас, найбільша вада нашої податкової системи – це податковий кодекс. За майже 12 років з моменту свого запровадження цей документ приріс не однією сотнею сторінок езопового тексту, який рясніє суперечностями, мертвими нормами й недомовками. Настав час ситуацію виправляти. Правники знають, що «plain text doesn’t need interpretation!» А там де нема інтерпретації нема й підстав для корупції чи сумнозвісних дискреційних рішень!