Поки деякі українці досі вагаються, чи українська культура багатогранніша за віночки-вишиванки, британська режисерка Марія Монтеґ’ю відкриває спадок наших Леся Курбаса та Маколи Куліша Заходу. Неповторний театральний режисер Лесь Курбас змінив заме розуміння ролі режисерства в українському контексті. Його співпраця з провідним драматургом Розстріляного Відродження або й усього українського ХХ століття Миколою Кулішем революціонізувала український театр. Вони зробили би значно більше, якби їх самих не вбила інша революція - радянська - у Сандармосі у 1937 році.
Це перший англомовний переклад і перша постановка в Об'єднаному Королівстві цього твору Куліша (як режисерка та перекладачка Монтеґью розповідає британським слухачам про співпрацю Курбаса і Куліша та позанаціональність “Маклени” можна послухати тут). Прем'єра вистави відбулася у серпні в Единбурзі на фестивалі Fringe. Усі знають, як рідко британці, а тим паче британські критики вживають найвищі ступені порівняння прикметників чи ставлять 4 або 5 зірочок у рецензіях. Просто подивіться на відгуки про український твір і його англійські переклад і постановку у новому трейлері до вистави.
Минулого літа в Англії відбулася прем’єра п'єси “Літо перед тим, як...”, яку Марія написала у співавторстві. “Літо перед тим, як...” - про Україну після 2013 року. В її основі - інтерв’ю учасників Революції Гідності, воїнів АТО, переселенців, над якими Марія та її творчий партнер працювали більше року. Члени Кембриджської спільноти України були на прем'єрі. Ішли на неї спокійно. Думали, що за Ла Маншем і англійською мовою Майдан звучатиме по-іншому - не так бентежно. Після спектаклю давати коментарі чи навіть коротко поділитись враженнями з її авторами ми не могли. Сльози душили від усвідомлення, що для справжності кордони таки не діють. Як сказав Ієн Мак'юен, "Приємно помічати несхожість людей. Проте так само тішить і їхня схожість". Дуже тішить, що цього року завдяки Марії кулішівська "Маклена" стала суголосна британському глядачу.
"Маклена" українця Куліша та англійки Монтеґ’ю йтиме 7 і 8 вересня у лондонському театрі Lion and Unicorn. Якщо Ви мешкаєте у Лондоні чи його околицях - прийдіть на виставу та переконайтесь, що інколи своє, направду, пізнається здалеку. Якщо Ви, як і ми, хочете, щоби бачення України Заходом можна було подивитись і в українських театрах - будь ласка, напишіть нам на сторінку Кембриджської спільноти України. А поки всім нам варто взяти з книжкової полиці розстріляну українську класику та струсити пил - із неї та нашого її сприйняття.
