ГлавнаяБлогиБлог Катерины Одарченко

Аналіз електоральних уподобань українців

У важкі для нашої країни часи громадяни мають визначитися з вибором наступної влади. Кандидати розподілили між собою електоральні поля та розганяють мотор агітації на повну. Дехто робить помилки та втрачає підтримку населення. Інші користуються цим для збільшення власної підтримки. Соціологи в цей час публікують дослідження, щоб формально виразити настрої українців напередодні прийняття ними доленосних рішень для країни.

Соціологічною групою «Рейтинг» на замовлення Міжнародного Республіканського Інституту у період з 29 вересня по 14 жовтня 2018 року було проведено опитування з метою визначити динаміку суспільно-політичних поглядів в Україні. Дослідження проводилося серед респондентів різних соціальних і вікових груп.

Найбільш електорально активна частина населення проживає на заході України. 41% опитаних планують взяти участь у голосуванні за обрання нового Президента у березні 2019 року. Найменш політично активна частина України знаходиться на сході. Лише 28% опитаних планують взяти участь у голосуванні.

Згідно з дослідженням чотирьох провідних соціологічних компаній України: СОЦІС, КМІС, Рейтинг і Центру Разумкова, проведеним за підтримки Комітету виборців України у період між 28 жовтня та 14 листопада 2017 року, в результаті непопулярних кроків Петро Порошенко втратив свій рейтинг, адже за нього готові були віддати свій голос 11.9% виборців.

Опитування, проведене КМІС, Центр Разумкова та СОЦІС в період з 30 серпня по 9 вересня 2018 року показує, що зараз вже 10% бар’єр впевнено долає лише Юлія Тимошенко (12.9%). Рейтинг Порошенка впав аж до 8%. Тепер його обганяє навіть Зеленський.

В цілому негативне ставлення до нинішнього Президента продовжує зростати, що відображається на поступовій втраті рейтингу та відтоку виборців до конкурентів. Половина респондентів цілком не схвалює його діяльність, що зумовлює перетікання електорату, який до цього мав намір голосувати за Петра Порошенка, до його опонентів.

Варто відзначити позитивне ставлення різних вікових категорій до нових облич у президентській гонці, що прийшли зі світу шоу-бізнесу. Святослав Вакарчук та Володимир Зеленський користуються симпатіями народу, але віддати за них свій голос готові 4% і 10% відповідно.

Українці не підтримують ідею висування єдиного кандидату від демократичної опозиції до нинішньої влади. Таку ідею підтримують лише 40% від опитаних. Крім того українці не визначилися хто мав би бути цим кандидатом. Найбільше схиляються до Анатолія Гриценка – 23% та Святослава Вакарчука – 18%. Тобто висування єдиного кандидата від демократичної опозиції не варто очікувати.

Діяльність головного законодавчого органу держави – Верховної Ради України не схвалює 64% опитаних. Українці хочуть оновленого складу ВРУ. Це зумовлює високий рівень підтримки таких нових сил як «Слуга народу» - 8%, «Громадянська позиція» - 8% та «За життя» - 5%. Нещодавно партія «За життя» припинила існування через злиття з опозиційним блоком і тепер важко говорити про її належність до нових сих, через приєднання до колишніх регіоналів. Відсутність чіткої стратегії та активної передвиборчої агітації партії «Свобода» традиційно популярної на західній Україні змусило її електорат перетікати у фракцію «Батьківщина» та «Радикальну партію Олега Ляшка», які також популярні серед жителів західного регіону України. Крім цього розкол у партії «Опозиційний блок» та бажання Вадима Рабиновича йти на парламентські вибори під новими прапорами партії «За життя» розділило електорат «Опозиційного блоку», що відобразилося на суттєвій втраті рейтингу партії до 8%, в той час як «За життя» має 5%. Нещодавнє об’єднання Бойкового крила опозиційного блоку з «За життя» ще більше розпорошило електорат обох сил, оскільки опозиційний блок в результаті розколовся на 2 частини: тих, хто за висунення Бойка єдиним кандидатом, і тих, хто проти. Ці партії популярні на сході України, де активність виборців є найменшою.

Українці визначили найважливіші проблеми в державі. Ними виявилися війна на Донбасі – 57%, за нею йде корупція в державних органах та низький рівень виробництва – 26%. Особисто українців для себе найважливішою проблемою вважають зростання цін. Цей варіант обрали 68% опитаних.

Через важку соціально-економічну ситуацію в країні все більше наших співгромадян планують продовжити своє життя за межами України. Це призводить до зростаючих міграційних настроїв серед українців - 29% думали над ідеєю еміграції за кордон. Основною рушійною силою залишення України є потреба це зробити для задоволення мінімальних потреб сім’ї – 38%, бажання самореалізуватися та знайти нові можливості - 31% та зневіра у майбутньому України – 27%. У 48% респондентів є родич чи друг, який зараз працює за кордоном.

Інформацію українці отримують в основному із загальноукраїнського телебачення – 75%, друге та третє місце займають відповідно інтернет веб сторінки та соціальні мережі 39% та 34%. А вже на четвертому місці вже йдуть родичі та друзі – 33%.

У телевізорі отримують інформацію люди віком від 51 року – 84%, а соціальними мережами та переглядом новин в інтернеті займається переважно молодь 59% та 55% відповідно.

На думку українців найчастіше вони зустрічаються з неправдивою чи спотвореною інформацією на загальноукраїнському телебаченні – 44 %, після йдуть інтернет веб сторінки – 15%, соціальні мережі – 14% та російське телебачення – 14%.

Зважаючи на достатньо високий рівень довіри до інформації, поширеної в мережі інтернет українські політики все частіше використовують цей ресурс для впливу на електорат. Але традиційна політична реклама на загальноукраїнському телебаченні ще відіграє ключову роль в політичній агітації, оскільки має більше охоплення, а тому відповідно є більш дієвою.

У підсумку можна зробити такі висновки:

- Рівень невдоволення чинними Президентом продовжує зростати, що ставить під сумнів його вихід навіть до другого туру голосування;

- Українці не визначилися з єдиним кандидатом від опозиції до влади тому висування такого кандидату неможливе;

- Українці хочуть бачити нові обличчя в парламенті;

- Серед українців через важку економічну ситуацію все більше з’являється міграційних настроїв;

- Незважаючи на високий рівень недовіри до офіційних ЗМІ, телебачення продовжує відігравати провідну роль як інструмент політичної агітації.

Катерина Одарченко Катерина Одарченко , Политтехнолог, партнер компании «SIC Group Ukrainе», президент Института демократии и развития “PolitA”
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter