Хтось скаже, світ живе за законами джунглів, де сильні завжди зазіхають на слабших, беруть силою. Хтось додасть, що все у цьому світі вирішують сильніші, а роль слабших лише приймати події і наслідки постфактум.
Відомий історик і мислитель Юван Ной Харарі висловив думку, що ми самі придумали “закони джунглів”. І якщо ми будемо думати, що людство ніколи не виходило і не вийде з джунглів, то нам залишиться лише вибрати, яку роль відігравати – хижака чи жертви.
Важко не погодитись із такою тезою. Дійсно, у сучасному світі війна не може бути якоюсь неминучою природною силою. Адже вона залежить від багатьох факторів: економічних, культурних, технологічних. Усе трансформується, зрештою, глобальна економіка трансформується.
Сучасний світ не хоче “віджимати” території
Якщо колись війна була способом збільшити території, стати великим завойовником і залишити про себе яскравий слід в історії, то зараз світ все більше вважає війну злом, якого можна і варто уникати. Світові лідери вже не приходять до влади на обіцянках завоювати якісь території. Радше навпаки - щось змінити, побудувати, покращити.
Більшість країн світу вже не вважають агресивні війни у чистому вигляді прийнятним інструментом для досягнення цілей. Вони вже не хочуть підкоряти, анексувати, чи "віджимати" території своїх сусідів чи більш віддалених країн.
Так, ми не можемо говорити, що світ не воює. Військові конфлікти в Сирії, Афганістані, Іраку, Грузії та інших країнах не викреслити з історії. Та попри усе, за останні 75 років, після Другої світової війни жодна міжнародно визнана країна не зникла зі світової карти через завоювання. Війна у чистому вигляді стала менш популярною. Кулю і гранатомет замінюють інші методи розв’язання конфлікту, приміром, економічний. І тут, варто зауважити, сильна економіка є найкращим запобіжником війни. Простіше кажучи, на багаті країни не нападають.
Світові економіки розвиваються, як і зброя, і кіберзброя, і медіазброя. Можливості війни, її розмаху і наслідків змінюються. Незмінним залишається те, що вибір воювати чи ні - досі може бути в руках однієї людини. Вдумайтеся, один неправильний вибір, зроблений хоча б однією стороною, однією людиною, може призвести до війни.
А наслідки такого вибору можуть автоматично відобразитися на усьому цивілізованому демократичному світі. В першу чергу, на військових бюджетах країн. Ми вже бачимо, як російська агресія дала поштовх до зростання оборонних бюджетів країн, зокрема членів НАТО. З 2014 по 2021 загальний бюджет Альянсу збільшився з 943,2 млрд до 1 трлн 174,2 млрд доларів США. І якщо у 2014 році лише в США і Великій Британії оборонні видатки перевищували 2% ВВП, то нині таких країн-членів Альянсу вже десять. Серед них Греція, Польща, Естонія, Латвія, Франція.
Тобто, військова агресія проти України з боку Росії вже має економічні наслідки для багатьох країн. Левову частину грошей, які країни направляли на освіту й медицину, вже доводиться витрачати на потреби армії, не перебуваючи у стані війни.
Загроза Україні стосується кожного
Буде повномасштабне вторгнення в Україну чи ні - лише час покаже. Але “si vis pacem, para bellum” - хочеш миру, готуйся до війни. Наша армія зараз сильна, як ніколи. Ми нарощуємо територіальну оборону та маємо сильну міжнародну підтримку. І ми вдячні нашим партнерам, які зараз надають нам найбільшу безпекову допомогу за весь час російської агресії. Зокрема, США з 2014 року надали Україні такої допомоги на понад 2,7 млрд доларів, з яких 650 мільйонів у 2021 році. Ми вдячні за боєприпаси, за стрілецьку зброю, за гранатомети і ракетні комплекси. Усі розуміють, наскільки це важливо.
Але ми також маємо розуміти, що прийняття неминучості війни буде поверненням до тих джунглів, про які пише Харарі. І насправді світ не хоче миритися з неминучістю, світ хоче змінюватися. А каталізатором цих змін може стати саме Україна.
З 2014 року Кремль порушив десятки договорів міжнародного права і сотні двосторонніх договорів, які гарантувати повагу суверенітету і цілісності нашої країни. Та питання не лише у цілісності українського кордону. Путін кинув виклик усьому цивілізованому світу, використовуючи гібридну агресію на економічному, енергетичному, оборонному, політичному, інформаційному і кіберпросторі. Він хоче показати, що система колективних цінностей Західного світу не працює, вона не справляється з викликами і її можна зруйнувати. Тому роль України у світі зараз дуже важлива. Ми повинні показати, що система Західного світу може протистояти диктатурі і тоталітаризму, а Україна є частиною цього цивілізованого світу.
Навіть попри існуючу думку, що в Україні зміни неможливі, ми неодноразово показували, що можемо відстоювати свою свободу та право вибору. І світ має поважати і підтримувати наш вибір. Ми багато пережили: терор, диктатуру, тиранію. І щоразу ніхто не вірив, що ми здатні піти іншим шляхом. Але ми щоразу робили свій вибір і обирали інший шлях, у напрямку змін і розвитку, а не повернення до “законів джунглів”. Шлях до демократії, попри усі “набиті ґулі”.
Тож, тримаймося, від нас зараз залежить не лише наша доля, а й доля усього цивілізованого світу!