Риторика російської пропаганди на початку повномасштабного вторгнення була безапеляційною.
«В горячей войне Украину победим за 2 дня. Че её побеждать там, Господи? Ну, Украина, ну…» — не сумнівалася маргарита симоньян. «Бровь поднимем и Украина поймет всё», — у своїй зверхній манері самодержавця заявляв владімір соловйов.
Рупори кремля не полишали надії пройтися війною по Європі. Вбивати й грабувати.
«Всех победим, всех убьем, всех кого надо ограбим. Все будет, как мы любим», — безапеляційно і грубо висловився одразу після церемонії «приєднання» тимчасово окупованих українських регіонів 30 вересня у кремлі військовий кореспондент з донецька владлен татарський (справжнє прізвище максим фомін).
«Вот сейчас соберем миллионов десять-пятнадцать, под ружье поставим. Ну, и пройдемся по Европе» — віщав соловйов.
Йому підгавкував дон рамзан кадиров: «Очистим и Украину, и Европу».
Та коли ЗСУ дали гідну відповідь окупантам, упевненість російських пропагандистів у швидкій перемозі похитнулася.
Коли російській армії не вдалося за три дні взяти Київ, коли вона отримала гідну відсіч практично на всіх напрямках свого наступу, владімір соловйов трохи «загальмував». Спочатку він прогнозував, що за півтора-два місяці все скінчиться на користь росії, а згодом перестав конкретизувати час: «Ни о каком быстром решении речи не идет, потому что [нам] противостоит армия вторая в Европе после нашей». Та російські загарбники продовжували втрачати захоплені території, і «рупор кремля», що називається, беленів у ефірі: «Я, может, что-то плохо понимаю, тогда скажите: где армия? Вот просто ответьте мне, пожалуйста, на этот вопрос». Більше того, він почав дозволяти собі критику на адресу вищих командних чинів: «Снизу доверху врали. О том, что у них на складах. О том, в каком техническом состоянии содержится техника. О том, сколько бойцов на линии фронта».
Його колега ольга скабєєва також виглядала розгубленою. Її виправдання невдач на фронті звучало так: «Захватить страну так быстро, разумеется, невозможно. Демилитаризировать так быстро невозможно».
«Мы тратим колоссальный ресурс, плюс еще и война эта идет не совсем удачно. Да, то есть… мягко говоря», — визнав тимчасово виконуючий обов’язки глави так званої днр денис пушилін.
Потоплений крейсер «Москва», Кримський міст і повернення Херсону взагалі змусили пропагандистів зловити трохи журби.
На думку соловйова, по Херсону було «решение крайне тяжелое, мучительное». Витіснення окупантів з міста пропагандисти називали зрадою інтересів росіян і билися в істериці. Зрадником називали (нечувано!) самого путіна. соловйов зізнавався, що йому стало тривожно.
«Дело в том, что они вообще обнаглели, честно говоря. То есть они считают, что можно все, что угодно» — так висловився з приводу перемог українського війська один з гостей програми «Вечер с Владимиром Соловьевым». (не знаю, хто, на відео і з приводу чого висловився, 1:43 на відео).
Вони розмірковували над своєю долею та жалілися на тяжкі часи.
«Зачем это мне? Ну, я-то тут причем? Ну, действительно. Ну, казалось бы, ну, причем тут я? Что вы ко мне тут пристали? У меня была прекрасная жизнь, у меня было все хорошо. Зачем вот мне сейчас это все? Я мог ездить в Европу, у кого-то, как у меня, была там недвижимость. То есть возникает базовый вопрос: зачем мне это все?» — журився перед камерою головний кремлівський пропагандист владімір соловйов, дізнавшись про те, що внаслідок західних санкцій влада Італії конфіскувала у нього дві вілли на озері Комо — в елітній курортній зоні біля підніжжя Альпійських гір вартість 8 мільйонів євро.
пушилин допускає, що «впереди, может, будут еще какие-то поражения… Вполне возможно».
скабєєва визнає: «Времена не простые, все всё понимают. Времена тяжелые, из-за Херсона переживаем».
Збройні сили України стали головним спонсором смутку на російському ТБ.
«Если все так замечательно, то какого хрена мы отступаем?» — не розуміє ще один учасник дискусії програми владіміра соловйова (2:40).
Хоча й так зрозуміло, що путіна чекає поразка, тому пропагандисти й підняли істерику.
«Больно ли, обидно сейчас? Да!» — сам собі відповідає соловйов.
Кровавого пропагандиста з Руанди — Кабугу, Гаага дочекалась лише майже через 30 років. Але сьогоднішній світ реагує набагато швидше.
«Если мы умудримся проиграть, Гаага условная или конкретная ждет даже дворника, который брусчатку внутри за кремлевской стеной подметает» — маргарита симоньян точно знає, яке майбутнє чекає на неї і на тих, хто служить путінському режиму.
соловйов (довго думає) і, зрештою, погоджується: «… Мда».