"Енеїда".
Випускник Харківського художнього інституту, він захищав диплом ілюстраціями до «Буковинської повісті» Ігоря Муратова. У 1953 році Анатолій Базилевич переїхав до Києва і почалася його співпраця з київськими видавництвами «Веселка», «Молодь», «Дніпро», «Держлітвидав», «Радянський письменник», «Радянська школа», «Мистецтво», з естампним цехом Комбінату монументально-декоративного мистецтва та редакцією діафільмів «Укркінохроніки».
Письменник Всеволод Нестайко: «Анатолій Базилевич почав активно співпрацювати з київськими видавництвами. А я працював завідуючим редакцією для молодших школярів відновленого Дитвидаву, який згодом став називатися «Веселкою». І по цій редакції почали виходити книжки для дітей з прекрасними малюнками Анатолія Базилевича - і «Абу-Касимові капці» Івана Франка, і «Пан та Іван в дорозі» Степана Руданського, і «Українські народні казки»...
"Українські народні казки"
І в Толі (дозвольте мені назвати його так, як я називав його все життя), і в мене було чимало гіркого у дитинстві і в юності, а предки наділили нас веселою вдачею, тому ми обидва тяглися до гумору, до сміху, і це нас поєднало.
"Енеїда".
У ті роки я був редактором веселчанської стінгазети. І несподівано Толя сам зголосився мені допомогти. Це був вияв справжніх «Божих ласк» як для мене, так і для всього колективу видавництва, та й для відвідувачів «Веселки», бо то були не просто стінгазети, а витвори мистецтва. Довжелезні, по десять-п'ятнадцять метрів з неповторними, геніальними дружніми шаржами, які викликали нестримний регіт. Як я шкодую, що вони не збереглися, ті стінгазети! Та й як я міг зберегти їх, коли всі персонажі шаржів були веселчанами, і кожен благав віддати на пам'ять його «портрет». Особливо запам'яталася мені новорічна стінгазета, коли Базилевич накрив багатющий святковий стіл. Я був оселедцем, хтось поросям під хріном, хтось смаженою гускою, хтось качкою, хтось куркою, хтось корком на пляшці шампанського... Це було щось раблезіанське, неповторне в своїй геніальності»(«Україна молода», 7 червня 2006).
"Пригоди бравого вояка Швейка".
Базилевич ілюстрував «Пригоди бравого вояка Швейка» Я. Гашека, «Пана Халявського» Г. Квітки-Основ'яненка, «Тихий Дон» М. Шолохова, «Співомовки» С. Руданського, „Записки причетника” МаркаВовчка, «Малий кобзар» Т. Шевченка, «Кайдашеву сімю» І. Нечуя-Левицького, роботи для дітей - «Угорські казки», «Казки» О. Пушкіна, «Казки» Г.Х. Андерсена, «Кіт у чоботях» Ш. Перро, «Гензель і Гретель» братів Грімм, «Абу-Касимові капці» І. Франка, збірник «Українські народні казки» (1970, 1974), казки М. Стельмаха, В. Бровченка. Для того, щоб намалювати ілюстрації до «Тихого Дону», художник поїхав в творчу експедицію в станицю Вешенська, на батьківщину письменника Шолохова, створив десятки етюдів до циклу ілюстрацій.
"Сорочинський ярмарок". Кольорова літографія.
Над ілюстраціями до «Енеїди» Базилевич працював 9 років і зробив понад 130 малюнків, в яких його віртуозний талант рисувальника поєднується з українським гумором, червоного і чорного кольорів вистачає для повноцінного Олімпу, узагальненість образів сусідить із прописаними найдрібнішими нюансами міміки. Його малюнок гнучкий, тонкий, легкий, лаконічний і образний. Композиція, ракурси, масові сцени і портрети – цикл ілюстрацій до «Енеїди» має чітку ритмічність, динамічність, героїчний пафос і вічну українську іронію.
"Енеїда".
Помер Анатолій Базилевич у 2005 році, похований на Байковому кладовищі у Києві.