Я прекрасно розумію: радіофізика в принципі знайти важко. Більше того: зустріти крутого спеціаліста складно в будь-якій галузі. Це нормально. Але зараз особливий час — і тому особливі потреби. Схожі проблеми з пошуком інженерів, проєктувальників, розробників спеціалізованого софту та збирачів є буквально у всіх українських команд, які задіяні у створенні та випуску дронів для наших захисників. При цьому багато хороших фахівців роззосереджені по компаніях різного рівня. А хтось відійшов від справ і займається іншою роботою. Є й ті, хто місяць за місяцем сидить і через нездорові амбіції чекає на появу чогось дійсно масштабного. І ось все це вже не нормально в умовах війни. Просто для порівняння: у ворога над випуском одних тільки «Ланцетів» багато часу працює понад 2000 людей. А є ще й інші російські виробники...
Проблема нестачі експертів значно ширша. Наприклад, я бачу аналогічну картину у наших партнерів KazhanFly у тренінговому центрі для військових операторів дронів. Так, кваліфіковані інструктори з реальним бойовим досвідом є, але їх вже не вистачає через постійне зростання попиту на програми навчання. Вкотре повторюсь: це характерно для всіх напрямів. Не варто концентруватися лише на близьких для мене прикладах. За моїм досвідом спілкування з іншими компаніями, що пов’язані з виробництвом товарів чи послугами «військового» характеру, у дуже багатьох команд схожі труднощі. Адже хтось з фахівців у своїй сфері виїжджає з країни, хтось мобілізується чи повертається на передову до побратимів, хтось готовий бути лише директором, а хтось — змінює дорогоцінну для України профорієнтацію. Подібних причин безліч.
Закони жанру таких колонок майже вимагають від мене якихось пропозицій. Не можна пожалітися чи покритикувати — і розійтися. Але, мабуть, у цьому випадку я трохи відійду від канонів. З одного боку, через різноманіття причин нестачі працівників існує так само багато варіантів, над якими маємо працювати. Наприклад, треба створювати програми залучення та навчання нових спеціалістів. Або шукати сценарії об’єднання малих виробників та їх гарантованої підтримки з боку держави. Або розвивати систему довготривалого та прозорого бронювання для унікальних фахівців, знання яких дійсно принесуть більше користі у тилу. З іншого ж боку, це той самий випадок, коли навіть найдиванніші експерти прекрасно можуть придумати шляхи подолання дефіциту кадрів. Проблема не в тому, аби вигадати, що саме Україна повинна робити. Проблема в тому, що треба вже просто почати все це робити.