Опитування громадської думки напередодні виборів фіксували значний рівень розчарування роботою Дональда Трампа. На початку листопада 59% респондентів негативно оцінювали його діяльність на посаді президента. Значною мірою невдоволення президентом США зумовлене його діями у сфері економіки та питаннями, що стосуються вартості життя. Зокрема, 73% зареєстрованих виборців незадоволені тим, як він вирішує проблему високих цін на пальне; 69% – ситуацією з вартістю життя, а 64% – станом економіки. Також близько 65% респондентів висловили невдоволення тим, як Трамп діє в контексті конфлікту з Іраном.
Хоча інфляція під час другого терміну Трампа зростала помірними темпами, у 2026 році ріст цін прискорився через блокаду Ормузької протоки. Напередодні американо-ізраїльської військової операції проти Ірану галон бензину у США вартував 2,8-3,0 долари. А не початку листопада – близько 4,2 долари. Ще відчутніше подорожчав дизель. Рік тому він коштував близько 3,8 долари, а тепер – майже 6,3 доларів. Значне здорожчання пального не могло залишити байдужим електорат, який звинувачує у рості цін участь США в іранській авантюрі. Саме на зростання вартості життя звертали передусім увагу демократи, зробивши цю тему головною у своїй передвиборчій агітації.
Не можна сказати, що робота другої адміністрації Дональда Трампа є суцільним провалом. Але відносно непоганий стан економіки (у третьому кварталі 2026 року ВВП зріс на 3,4%), зменшення рівня злочинності (кількість вбивств скоротилася до історичного мінімуму за останні 100 років) і контроль над міграцією не допомогли республіканцям нівелювати негатив, накопичений внаслідок помилкових рішень та епатажної поведінки свого лідера.
Президент США може звісно стверджувати, що республіканці програли, бо його прізвища не було в бюлетені. Але це зовсім не відповідає дійсності. Навпаки, саме асоціація кандидатів від республіканців з Дональдом Трампом нерідко робила їм ведмежу послугу.
До прикладу, Трамп особисто причетний до фіаско своєї партії у Техасі. Він всупереч волі регіональних еліт, ігноруючи думку місцевого населення, лобіював у сенатори скандального експрокурора штату Кена Пакстона замість Джона Корніна. У Техасі демократи також взяли крісло губернатора, віце-губернатора, генерального прокурора і встановили контроль над місцевою палатою представників. Втрата цього великого штату, який забезпечує 40 голосів виборників у президентській кампанії, може мати катастрофічні наслідки для майбутнього Республіканської партії. Про що вже заявив губернатор Флориди Рон Десантіс. На думку відомого політика, «якщо Республіканська партія не матиме Техасу як опори, вона не зможе бути життєздатною силою на національному рівні».
Також Трамп, і частково віцепрезидент Джей Ді Венс, персонально доклалися до поразки республіканців у кількох інших важливих штатах: Огайо, Пенсільванії, Джорджії, Аризоні та Неваді. Просуваючи надміру лояльних до власної персони кандидатів, незважаючи на їхні особисті якості та біографію, президент допоміг демократам здобути додаткові місця у Конгресі.
Через проросійські сентименти Трампа багато хто розглядає тріумф демократів як шанс для кардинальної зміни зовнішньої політики Вашингтону. Однак впадати в ейфорію після перемоги Демократичної партії не варто.
По-перше, Трамп і його найближче оточення й надалі впливатимуть на ухвалення рішень. Зокрема у частині зовнішньої політики. Президент залишається головнокомандувачем збройних сил, керує дипломатією та виконавчою гілкою влади. Глава держави також може активно користуватися правом вето, про що він вже заявляв. Тож наступні два роки здатні перетворитися у драматичний серіал безкінечного політичного протистояння Трампа і демократичної більшості. Дуже високою є ймовірність запуску процедури нового імпічменту президента. Але для того, щоб вона завершилася, необхідна згода двох третин складу Сенату. Без республіканців реалізувати подібний сценарій неможливо.
По-друге, не варто перебільшувати проукраїнськість демократів і їх готовність жорстко протистояти російському імперіалізму. До Конгресу потрапили різні представники цієї політичної сили: від поміркованих центристів до явних ліворадикалів. Далеко не всі з них є принциповими прихильниками України і сприймають Росію як стратегічну загрозу для Заходу.
Але потенційний позитивний ефект для України від результатів виборів 3 листопада звісно ж існує. Демократи можуть допомогти остаточно поховати дизельні домовленості Трампа і Путіна та зірвати спроби реалізації спільних російсько-американських проєктів у сфері енергетики. Розпочати розслідування корупції в найближчому оточенні президента і ролі Стіва Віткоффа чи Джареда Кушнера у спробах домовитися з Кремлем. Проголосувати за виділення фінансової допомоги Україні, а у випадку вето – залучити голоси частини республіканців у Палаті представників і Сенаті для його подолання. Дати старт розслідуванню сумнівних дій посадовців адміністрації Білого дому і Пентагону, у тому числі тих, що призвели до припинення військової допомоги й обміну розвідданими. Вплинути на бажання Трампа послабити санкції проти Росії і навіть змусити його запровадити нові. Також нещодавно стало відомо, що демократи планують розслідувати роль Ілона Маска у сповільненні роботи Starlink для України, що теж є позитивною новиною.
Проте для України важлива не перемога демократів, а збереження двопартійної підтримки. На жаль, за підсумками виборів до Конгресу, ми втратили кількох впливових проукраїнськи налаштованих республіканців. До Палати представників не пройшов співголова двопартійної групи підтримки України Браян Фіцпатрік, який балотувався у Пенсільванії, і член комітету у закордонних справах Палати представників Майк Лоулер, котрий представляв Нью-Йорк. Конгресмени Дон Бейкон від Небраски і Майк Маккол з Техасу, котрі активно засуджували російську агресію, вирішили взагалі не брати участі у виборах.
Аналогічну позицію зайняв сенатор-республіканець Том Тілліс з Північної Кароліни, який раніше мав конфлікт з Трампом. А 84-річний лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконел вирішив не балотуватися повторно. Також втратила місце у Сенаті Сьюзан Коллінз, яка представляла штат Мен, поступившись місцем кандидату від Демократичної партії Трою Джексону.
Цей список далеко не повний. Втрати рейганівського крила Республіканської партії, лояльного щодо України, розпочалися ще на етапі праймеріз, коли його представники програвали представникам руху MAGA. Так сталося з Джоном Корніним – сенатором від Техасу і членом Палати представників Деном Креншоу з того ж штату. Жертвою трампістів став також сенатор від штату Луїзіана Білл Кесседі, який вважав підтримку України необхідною для стратегічних інтересів США.
Склалася парадоксальна ситуація. Республіканці на цих виборах найбільше постраждали від політики Трампа. Однак через його несприйняття критики і жорсткий фільтр кандидатів, головним критерієм якого є персональна лояльність, до Конгресу майже не пройшли ті, хто раніше мали сміливість висловлювати незгоду з рішеннями американського президента. Трамп витіснив рейганівську групу республіканців з Сенату і Палати представників. Але задоволення його особистого его дуже дорого коштувало «слонам».
Якщо республіканські еліти вирішать, що президент остаточно втратив зв’язок з реальністю і тягне їх на дно, вони можуть розпочати процес пошуку нового лідера. Тоді Трамп поступово перетвориться у «кульгаву качку», а республіканці отримають нагоду очиститися від надмірного впливу MAGA. Внутрішньополітична дискусія всередині Республіканської партії щодо її майбутнього має бути не менш захопливою, ніж новий серіал протистояння між Білим домом і демократичним Конгресом.