ГоловнаСвіт

Індія розглядає збільшення імпорту добрив із Росії і Білорусі через глобальні ризики поставок

Через ризики скорочення поставок із країн Близького Сходу, Індія шукає інших імпортерів.

Індія розглядає збільшення імпорту добрив із Росії і Білорусі через глобальні ризики поставок
Ілюстративне фото

Індія веде переговори про збільшення закупівель добрив у Росія, Білорусь та Марокко на тлі зростаючої нестабільності на світових ринках, пише Reuters із посиланням на урядові та галузеві джерела.

Причиною таких кроків є ризики скорочення поставок із країн Близького Сходу, а також обмеження експорту з боку Китай. Це може призвести до дефіциту добрив напередодні літнього посівного сезону.

Індія, одна з найбільших аграрних економік світу, значною мірою залежить від імпорту добрив. Країна закуповує, зокрема, сечовину, діамонійфосфат (DAP) і хлористий калій. Важливою складовою виробництва є також скраплений природний газ, який використовується для виготовлення азотних добрив.

Близько половини імпорту DAP і сечовини Індія отримує з Близького Сходу. Найбільшими постачальниками є Саудівська Аравія (DAP) та Оман (сечовина). Однак загострення ситуації в регіоні змушує Нью-Делі диверсифікувати джерела постачання.

За словами одного з джерел, Індія наразі має більші запаси добрив, ніж торік, однак у разі затягування конфліктів ситуація може ускладнитися. Саме тому країна активізує контакти з альтернативними постачальниками.

Попит на добрива в Індії традиційно зростає в червні–липні, коли фермери починають висівати рис, кукурудзу, бавовну та олійні культури. Водночас більшість поставок здійснюється у березні–травні, напередодні сезону.

Ситуацію додатково ускладнює зниження доступності газу, необхідного для виробництва добрив. Найбільший постачальник скрапленого газу до Індії — Катар — також зіткнувся з перебоями через загострення безпеки в районі Ормузької протоки.

На цьому тлі ціни на добрива вже почали зростати: якщо до загострення вони становили менше $425 за тонну, то зараз перевищують $600.

Індія також розглядає можливість імпорту з Індонезії як резервного варіанту, хоча обсяги поставок звідти можуть бути обмеженими через державний контроль експорту.