Що таке, по суті, розірвання дипломатичних взаємин? Фактична констатація того, що відносини двох держав дійшли до межі, що рівень стосунків перебуває на найнижчій позначці. Одна з причин такого рішення, яке ухвалює одна країна щодо іншої, – військові чи інші дії, що підривають суверенітет чи територіальну цілісність. Для України після визнання Л/ДНР це питання є актуальним, бо ми зіткнулися з прикладом анексії наших територій. Ба більше, глава МЗС РФ вже напряму заявляє, що Україна не є суверенною державою.
Для розірвання відносин між двома державами, згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні стосунки 1961 року, країна-ініціатор має від імені вищого керівництва держави надіслати заяву або нормативний акт про припинення зносин. Далі кожна держава має забезпечити безперешкодний і безпечний виїзд зі своєї території дипломатів посольства та членів їхніх родин, а також інших осіб, які користуються відповідним імунітетом. Понад те, забезпечити (навіть у разі збройного конфлікту) охорону дипустанов, зберігши майно та архіви.
Зазвичай розрив міждержавних відносин супроводжується відкликанням дипломатичних представників і значним зниженням політичної активності (не на найвищому рівні). Україна вже відкликала для подальших консультацій тимчасового повіреного у справах посольства в Москві Василя Покотила.
Водночас – і на цьому варто наголосити – закриття посольства України в Росії й навпаки та розірвання дипломатичних зносин з РФ не означає (щоправда, на папері) припинення роботи консульств нашої держави на російській території. Це питання регулюється Конвенцією про консульські зносини. Нагадаю, що на російській території діють два генконсульства – в Санкт-Петербурзі та Ростові, а також два звичайних консульства – в Єкатеринбурзі та в Новосибірську.
Утім Росія може зіграти на підвищення ставок і в односторонньому порядку закрити українські консульства чи ускладнити до неможливості їхню роботу. До прикладу, 2008 року, після того як Грузія припинила діяльність російського посольства в Тбілісі, глава МЗС РФ Сергій Лавров розпорядився значно ускладнити роботу грузинських дипломатичних установ у Росії та отримання віз громадянам Грузії. Так само зараз можуть вчинити і щодо України.
Слід зауважити: у разі розриву дипвідносин з РФ, навіть повного закриття українських консульств Україна може попросити іншу державу представляти її інтереси. Точніше так: Київ і Москва за погодженням визначають третю сторону, яка виконує представницьку функцію. Її називають державою-покровителькою.
У разі масштабного збройного конфлікту на неї ж покладаються зобов’язання здійснювати нагляд за належним поводженням з військовополоненими та мирним населенням на територіях, окупованих ворожою державою.
Після російсько-грузинського конфлікту Швейцарія стала посередником. До прикладу, у швейцарському посольстві в Грузії наразі функціонує відповідна російська дипломатична секція і навпаки, у посольстві в Москві – грузинська. Такий інструмент у разі чого дозволить захищати інтереси й українських громадян, яких нині чимало перебуває в РФ. І мова не лише про наших заробітчан, а й про бранців Кремля. Та будьмо відвертими: дипломати й зараз не дуже можуть захистити тимчасово утримуваних осіб, які перебувають у Росії за ґратами.
Чи означає це закриття всіх можливих каналів для ведення перемовин на найвищому рівні? Ні – за потреби таку комунікацію можна налагодити. Та сама Грузія й Росія вже 12 років ведуть перемовини в Женевському форматі.
Чи припиняться торговельні зносини між країнами? Теж ні. Бо саме консульства мають займатися цими питаннями. Грузинський кейс дуже добре ілюструє, що за умовний постконфліктний період російський бізнес значно посилив свої можливості у Грузії, було поновлено авіасполучення і домовлено про розширення торговельних стосунків.
Що насправді символізуватиме розірвання дипломатичних зносин з Росією? Те, що Україна більше не хоче терпіти агресивну поведінку Москви. Таке рішення, за словами міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, потрібно було ухвалити ще у 2014 році: «На жаль, тоді таке рішення не було ухвалено, але зараз ми проаналізували всі можливі наслідки і сценарії розвитку подій у разі ухвалення такого рішення і дійшли висновку, що таке рішення є своєчасним, продуманим і відповідає інтересам України».
